ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 33/74 | 03.03.08 |
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
до 1)закритого акціонерного товариства «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»
2)закритого акціонерного товариства «Будінженермережа-2»
про стягнення 8 121,09 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Петренко В.М. –представник за довіреністю № 3 від 03.01.2008 року;
від відповідача: 1) Демидас Д.А. –представник за довіреністю № 192 від 07.11.2007 року;
2) не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»та до закритого акціонерного товариства «Будінженермережа-2»про стягнення заборгованості у розмірі 8 121,09 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 20.08.2003 року між закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»та Джулай Василем Васильовичем було укладено договір добровільного страхування автотранспорту (страховий поліс № 0007266), за яким було застраховано автомобіль «Ауді А-4»д.н. 979-13 КН.
30.06.2004 року до позивача надійшла заява про настання страхового випадку (ДТП) та пошкодження застрахованого автомобіля «Ауді А-4»д.н. 979-13 КН внаслідок ДТП, яка сталася 30.06.2004 року на проспекті Перемоги, 12.
Відповідно до довідки ДАІ дана ДТП сталася за участю автомобіля Краз д.н. 0849 КИТ, що належить закритому акціонерному товариству «Будінженермережа –2», під керуванням Романчука Володимира Васильовича та автомобіля «Ауді А-4»д.н. 979-13 КН, під керуванням Джулай Василя Васильовича.
Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва ДТП сталася з вини Романчука Володимира Васильовича, який керуючи автомобілем Краз, д.н. 0849 КИТ під час початку руху не переконався, що буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ауді А-4»д.н. 97913 КН, чим порушив п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до акту № 1194/2 додаткового дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 22.07.2004 року, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного знозу автомобіля «Ауді А-4»д.н. 979-13 КН з урахуванням розцінок становить 8 712,73 грн. Позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 8 012, 73 грн. за винятком франшизи, що підтверджується витратним касовим ордером № 947 від 20.08.2004 року та оплатив вартість дослідження в розмірі 108,36 грн. Всього розмір збитків становить 8 121,09 грн.
07.09.2006 року позивач звернувся з претензією № 26-ю до закритого акціонерного товариства «Будінженермережа-2»про відшкодування шкоди в порядку регресу. У відповідь керівництво закритого акціонерного товариства «Будінженермережа-2»повідомило, що між ним та закритим акціонерним товариством «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України, що діяв на дату ДТП, за яким закрите акціонерне товариство «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»зобов'язалося відшкодувати закритому акціонерному товариству «Будінженермережа –2»збитки, завдані внаслідок ДТП. Відповідно до даного страхового полісу передбачено, що сума страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи 500 грн.
21.09.2006 року позивач звернувся до закритим акціонерним товариством «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»з претенією № 53-ю про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 121, 09 грн.
У зв'язку з тим, що закрите акціонерне товариство «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»довго не реагувала на дану претензію, представник позивача звернувся в телефонному режимі до нього.
Директором департаменту врегулювання збитків закритого акціонерного товариства «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»Єршовою Ю.С, було обіцяно, що сума страхового вішкодування буде перерахована на рахунок позивача найближчим часом. Але сума страхового відшкодування так і не поступила на рахунок закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія».
13.02.2007 року позивачем повторно було надіслано відповідачу 1 лист № 77-ю від 13.02.2007 року, з проханням прискорити виплату страхового відшкодування. Відповіді на лист не надійшло.
01.11.2007 року закрите акціонерне товариство «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»направило лист вих. № ЦВ/864/06 в якому зазначило, що закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»була проведена виплата страхового відшкодування 20.08.2004 року. Оскільки, за регресними зобов’язання перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання, тому перебіг позовної давності тривалістю у три роки розпочався 20.08.2004 року та закінчився 20.08.2007 року. У зв’язку з вказаними обставинами, закрите акціонерне товариство «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка», нажаль, не може проводити надалі розгляд вашої претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу по даній претензії через відсутність юридичних підстав.
У зв’язку з цим, позивач просить суд стягнути з закритого акціонерного товариства «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»матеріальну шкоду в розмірі 7 621,09 грн. та з закритого акціонерного товариства «Будінженермережа –2»- 500,00 грн.
У судове засідання 19.02.2008 року представник відповідача 2 не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/74 від 28.01.2008 року не виконав.
Представник позивача надав суду документ на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/74.
Представник відповідача 1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неотримання позовної заяви.
Враховуючи клопотання представника відповідача 1 та те, що неявка представника відповідача 2 перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відклав розгляд справи на 03.03.2008 року.
В судовому засіданні 03.03.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про продовження строків позовної давності.
Представник закритого акціонерного товариства «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що оскільки, позивач звернувся до суду в порядку регресу, до закритого акціонерного товариства «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»09.12.2007року, то на день подачі позову сплинув строк позовної давності, у зв’язку з цим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 2 не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/74 від 28.01.2008 року не виконав, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та враховуючи той факт, що відповідачем 1 подана заява про застосування строків позовної давності суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.6 статті 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
З витратного касового ордеру № 947 від 20.08.2004 року вбачається, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування 20.08.2004 року.
Оскільки, настанням події при визначенні терміну для пред’явлення позову в спірному питанні є день виконання основного зобов’язання, тому позовна давність обчислюється з 20.08.2004 року –з дня виплати страхового відшкодування.
Отже, з огляду на зазначені положення строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу закінчився 20.08.2007 року.
Як вбачається з вхідної дати, позовна заява надійшла до суду 21.01.2008 року, тобто після закінчення трирічного строку.
Відповідно до ч. 2 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позивач в клопотанні про продовження строків позовної давності зазначає, що цей строк пропущений з поважних причин, оскільки відповідач 1 умисно затягував виплату страхового відшкодування, щоб уникнути виконання своїх обов’язків за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України.
Частина 5 статті 267 ЦК України передбачає, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази не визнає поважною причину, яка зазначену в клопотанні позивача.
Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ч.4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, як вбачається з позовної заяви, відзиву на позовну заяву, позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позовної давності не подано, тож суд саме з зазначеної вище підстави відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий