Справа № 1407/2-86/11
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
"21" січня 2011 р.Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого –судді Вуїва О.В., при секретарі - Кашарайло А.А.,
за участю: представника позивача –Поліщука А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(далі –ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк»звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в якому вказував, що 26 червня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк»(правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 640/3-82, відповідно до якого банк надав позичальнику на поточні потреби кредитні кошти в розмірі 88 500 грн. на строк до 25 червня 2022 року, а остання зобов’язалася вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 16,5 % річних від суми залишку заборгованості.
Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є право позивача вимагати сплату неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та дострокового повернення всієї суми кредиту.
В забезпечення виконання умов кредитного договору в день його укладення між АКБ СР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як фізичними особами також було укладено договір іпотеки, за яким останні передали банку в іпотеку належну їм в рівних частках на праві власності трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за домовленістю сторін 136 190 грн..
Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним виконувала не належним чином, в зв’язку з чим станом на 27 січня 2010 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме:
- залишок боргу та прострочена заборгованість за кредитом –81 120 грн.;
- заборгованість за відсотками –20 386,24 грн.;
- нарахована пеня за порушення умов договору –2 638,06 грн., а всього 104 144,30 грн.
Оскільки ні позичальник, ні майнові поручителі не бажають належним чином виконувати зобов’язання за кредитним договором, а тому позивач просив про дострокове стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалами суду від 03 листопада 2010 року провадження по справі в частині позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором було закрито, а також до участі в справі в якості відповідачки було залучено ОСОБА_2, як фізичну особу.
В судовому засіданні представник позивача Поліщук А.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи в силу ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважаються належним чином повідомленими, причини неявки суду не повідомили.
Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що 26 червня 2007 року АКБ СР «Укрсоцбанк»(правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Укрсоцбанк») уклав в письмовій формі з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 кредитний договір № 640/3-82 в якому сторони узгодили всі його умови.
З договору та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що банк зобов’язався видати, а в подальшому надав позичальнику на поточні потреби кредит в розмірі 88 500 грн. на строк до 25 червня 2022 року.
Зі своєї сторони позичальник зобов’язалася щомісячно частинами повертати отриманий кредит та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 16,5 % річних відповідно до узгодженого сторонами графіку.
Згідно кредитного договору наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання зобов’язань позичальником є сплата нею банку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також право банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.
В забезпечення виконання умов кредитного договору в день його укладення між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як фізичними особами, також було укладено іпотечний договір за яким іпотекодавці передали позивачу в іпотеку належну їм в рівних частках на праві власності трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за домовленістю сторін 136 190 грн.
Відповідно до умов договору та вимог ст.ст. 546, 548-551, 1048-1050, 1054 ЦК України фізична особа-підприємець ОСОБА_2 була зобов’язана вчасно (щомісячно) частинами повертати отриманий кредит та сплачувати проценти за користування ним, а в разі порушення умов договору –сплатити пеню.
Проте взяті на себе зобов’язання позичальник виконувала не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором.
Станом на 27 січня 2010 року заборгованість по кредитному договору становить 104 144,30 грн., що складається із:
- залишку боргу та простроченої заборгованості за кредитом –81 120 грн.;
- заборгованості за відсотками –20 386,24 грн.;
- нарахованої пені за порушення умов договору –2 638,06 грн.
Несвоєчасне повернення коштів не звільнило позичальника від обов’язку виконання зобов’язання, водночас враховуючи характер та тривалість порушення банк відповідно до умов кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України набув право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту та внесення інших платежів, передбачених договором.
Як передбачено ст.ст. 589, 590 ЦК України, ч. 1 ст. 35 Закону «Про іпотеку»та узгоджено сторонами в іпотечному договорі (п.п. 2.4.3-2.4.4, 2.4.7, 3.1, 4.1-4.7) у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавців, письмові вимоги про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 4.1-4.7 іпотечного договору, що кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 589, ч. 1 ст. 590, ст. 591 ЦК України, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 33, ч. 1 ст .41 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Спосіб звернення стягнення обирає іпотекодержатель.
Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися й на підставі рішення суду.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог цього закону або іншим передбачено договором чи рішенням суду способом.
Таким чином в договорі та законі встановлено чітку процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема обов’язковою умовою, що дає право на ініціювання банку питання про звернення стягнення є повідомлення позичальника та іпотекодавців про наявність порушеного кредитного зобов’язання з вимогою про необхідність його усунення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Лише при виконанні цієї умови іпотекодержатель має право здійснювати подальші дії щодо переданого в іпотеку майна.
Як вбачається з пояснень представника позивача та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи таке повідомлення з попередженням належним чином було направлене лише іпотекодавцю ОСОБА_4
Повідомлення майновому поручителю ОСОБА_3 направлено не за відомим банку місцем його реєстрації чи проживання, а за неіснуючою в м. Вознесенську адресою.
Також представник позивача не зміг надати суду жодних відомостей щодо надіслання повідомлення з попередженням позичальнику –приватному підприємцю ОСОБА_2 та їй же - як фізичній особі-іпотекодавцю, хоча такий обов’язок в силу ст.ст. 10, 60 ЦПК України покладений саме на особу позивача.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 35 Закону «Про іпотеку»та відповідних роз’яснень Верховного Суду України невиконання банком вимоги про належне повідомлення позичальника та іпотекодавців про наявність порушеного кредитного зобов’язання з вимогою про необхідність його усунення, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки вказує на передчасність позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому він не може бути задоволений.
Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 35 Закону «Про іпотеку»положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку та не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Однак стороною позивача не надано, а судом не здобуто доказів, що б могли свідчити про те, що затримка, викликана виконанням іпотекодержателем умов, передбачених ч. 1 ст. 35 Закону «Про іпотеку»несла або могла нести загрозу знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
За таких обставин суд вважає, що в позові необхідно відмовити.
В силу ст. 88 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню й сплачені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки –відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовими заявами відповідачів, які можуть бути подані протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В. Вуїв