Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2008 р.                                                           Справа № 45/402-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача -  Стрілець Е..М., Бородіна О.О.

третя особа –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів (вх. № 103 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.12.07 р. по справі № 45/402-07

за позовом ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" м. Львів

до Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" м. Харків

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Закрите акціонерне товариство «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція», с. Демидів, Київська область

про стягнення 12812,18 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 12812,18 грн. пені, мотивуючи тим, що  відповідачем порушені умови договору № 29 від 19.02.2007 р., укладеного між сторонами, щодо терміну поставки автомобілів, а також просив відшкодувати сплачені судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2007р. по справі                  № 45/402-07 (суддя Калініченко Н.В..) в задоволенні позову відмовлено з посиланням на ст.ст. 613, 614 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем під час розгляду справи в суді не надано доказів в обґрунтування наявності будь-яких поважних обставин, що зумовили неналежне виконання з боку позивача зобов’язання стосовно здійснення оплат за умовами договору, так само як і не надано доказів передачі відповідачу технічної документації щодо товару (автомобілів).

Позивач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з’ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що єдиною умовою договору, по якій здійснюється поставка, є 30% оплата товару; остаточний розрахунок не був передумовою поставки товару та не впливав на виконання Продавцем своїх зобов’язань; Компанія не є порушником умов спірного договору. На цій підставі просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.12.07р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, вважає доводи позивача   необґрунтованими та не підтвердженими ніякими доказами по справі, посилаючись також на те, що позивач неодноразово порушував умови спірного договору щодо порядку розрахунків; поставка товару була проведена з затримкою  не з вини відповідача, а по причині відсутності у ЗАТ «ПВІ ЗІТ «Нафтогазбудізоляція» технічного рішення на автомобілі; нарахування пені не відповідає дійсним обставинам справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання не з’явилась.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою свого представника.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував з приводу наданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, вважає, що в матеріалах справи викладені всі дійсні обставини та необхідні докази для вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, який підтвердив свою позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2007 року без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 19.02.2007 р. між позивачем, відповідачем, а також третьою особою (по даній справі) було укладено Договір № 29 (далі, Договір), відповідно до умов якого, а саме п. 1.1 відповідач зобов’язався відпустити позивачу товар, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити товар.

П. 2.1 Договору передбачено, що якість та комплектність товару повинна відповідати технічній документації.

Відповідно до умов п. 3.2 Договору термін виконання  замовлення 45 днів з моменту надходження авансового платежу 30 % на розрахунковий рахунок відповідача.   

Згідно до п. 4.1 договору  відповідача повинен приступити до виконання замовлення після надходження авансового платежу у розмірі 30 % від вартості товару, протягом 15 банківських днів після проплати авансового платежу позивач повинен оплатити  40 %  вартості товару, залишок суми в розмірі 30 % позивач повинен сплатити протягом трьох днів після повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання договору позивач перерахував відповідачу суму авансу в розмірі   240 768,00 грн., що становить суму 30 % від вартості за вищезазначеним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 1693 від 02.03.2007 р.

Таким чином позивач, взяті на себе договірні зобов’язання з попередньої оплати товару в розмірі 30 %  виконав у повному обсязі.

Як вбачається із змісту п. 4.1 спірного договору та не спростовано сторонами під час розгляду справи, відповідач приступив до виконання замовлення після надходження на його розрахунковий рахунок авансового платежу в розмірі 30 % від вартості товару. Проте після перерахування 30 % авансового платежу позивачем не виконано належним чином зобов’язання щодо сплати 40 % вартості товару. Так само як і не виконано зобов’язання щодо сплати залишку суми в розмірі 30 %.

02.04.2007 р. відповідач сповістив позивача листом за № 394  про необхідність прибуття для отримання частини техніки та для  прискорення видачі технічного завдання на виготовлення решти товару (а.с. 43).

Позивач сплату решти 30 % коштів після повідомлення відповідача не здійснив, проте за накладними від 17.04.07отримав частину товару (4 автомобілі).

За накладними від 07.05.2007 р., 26.06.2007 р. та від 26.07.2007 р. решта автомобілів була забрана відповідачем.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таким умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що  прострочив,   якщо   він відмовився  прийняти  належне виконання,  запропоноване боржником, або не вчинив дій,  що встановлені  договором,  актами  цивільного законодавства  чи  випливають  із  суті  зобов'язання  або звичаїв ділового обороту,  до вчинення яких боржник не міг виконати  свого обов'язку.  Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання  зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила зобов'язання.

Отже, місцевий господарський суд, приймаючи до уваги вищевикладене, а також той факт, що позивачем під час розгляду справи в суді не надано доказів в обґрунтування наявності будь-яких поважних обставин, що зумовили неналежне виконання з боку позивача зобов’язання щодо здійснення оплат за умовами договору, так само як і не надано доказів передачі відповідачу технічної документації щодо товару (автомобілів) відповідно до умов Договору, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття правомірного рішення.

ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неналежного виконання позивачем своїх обов’язків за Договором, що, в свою чергу, стало перешкодою для виконання зобов’язань відповідачем обумовлених поставкою автомобілів. При цьому, позивач стверджує, що єдиною умовою Договору, по якій здійснюється поставка, є 30% оплата товару, яку позивач зробив своєчасно відповідно до умов Договору. Однак, на його думку, остаточний розрахунок, тобто наступні зобов’язання щодо розрахунків, не були передумовою поставки товару та не впливали на виконання продавцем (відповідачем) своїх зобов’язань. Крім того, також посилається на те, що умовами Договору не передбачено передання технічної документації Продавцеві.

Колегія суддів вважає такі твердження безпідставними та такими, що спростовуються самими умовами спірного Договору, а саме п. 2.1 Договору, відповідно до якого якість і укомплектованість товару повинні відповідати технічній документації, та п. 4.1, де чітко зазначено, що надходження на розрахунковий рахунок авансового платежу в розмірі 30 % є єдиною умовою тільки для початку виконання замовлення.

Договором передбачено, що сторонам дається 45 днів з моменту надходження авансового платежу для того, щоб Покупець сплатив 100% вартості товару, а продавець виготовив та відпустив товар Покупцеві.

Проте, матеріали справи свідчать, що позивачем порушено п. 4.1 Договору щодо оплати 40% вартості товару протягом 15 банківських днів після передплати авансового платежу, тобто ДП «110 ХАРЗ» отримало суму 321 024,00 грн., що складає 40%  від вартості автомобілів лише 29.03.07р., замість 23.03.07р.

Крім того, в Договорі вказується, що залишок суми 30 % вартості товару Покупець сплачує  протягом трьох днів після повідомлення про готовність товару до відвантаження.

02.04.2007 р. відповідач сповістив позивача листом за № 394  про необхідність прибуття для отримання частини техніки та для  прискорення видачі технічного завдання на виготовлення решти товару, але ТОВ  «Лізинговий дім» в порушення умов Договору свій борг погасив лише 20.08.07р., вже після отримання всього товару.

Таким чином, на думку колегії суддів, матеріали справи повністю підтверджують порушення позивачем своїх обов’язків за спірним Договором щодо розрахунків за товар, однак останнім ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції так і не надано доказів в обґрунтування наявності будь-яких поважних обставин, що зумовили неналежне виконання з боку позивача зобов’язання щодо здійснення оплат за умовами договору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивач не надав доказів в обґрунтування наявності будь-яких поважних обставин, що зумовили з його боку неналежне виконання зобов’язання за умовами договору, оскільки він не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх обов’язків стосовно порядку розрахунків за товар, тому, у відповідності до вимог ст.. 613, 614 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 12 812,60 грн. за прострочку передачі автомобілів Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі та його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт порушення договірних зобов’язань позивачем підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не спростовується, аргументованих доводів правомірності заявлених позовних вимог позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав.

Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 12812,18 грн. пені з підстав порушення відповідачем умови договору № 29 від 19.02.2007 р., укладеного між сторонами, щодо терміну поставки автомобілів, необґрунтованими, та такими, що не підтверджені належними доказами по справі, а тому вони не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2007 року по справі № 45/402-07 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 613, 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2007р. по справі                  № 45/402-07 залишити без змін.   

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.