Справа №  2-188/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 листопада 2011 року  

Святошинський  районний  суду  м. Києва,

у складу суду : головуючої судді  Т.О. Величко,

при секретарі   О.В. Колесниковій

                         М.І. Денисюк

                         К.Ю. Іванові

розглянувши цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5,  треті особи –Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів КМДА, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна»про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення поділу земельної ділянки в натурі, визнання права власності на новостворене майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ОСОБА_2  треті особи - Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів КМДА про виділення часток зі складу земельної ділянки, суд

                                                                ВСТАНОВИВ:

Позивачі за основним позовом  ОСОБА_1 ОСОБА_2, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3  звернулись до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,  треті особи –Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів КМДА, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна»про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення поділу земельної ділянки в натурі, визнання права власності на новостворене майно, посилаючись на те, що на підставі  Свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.2004 року є спадкоємцями майна гр. ОСОБА_6. в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Спадкове майно складається із 1\2 частини  дерев»яного житлового будинку в АДРЕСА_1,під літерою «А», житловою площею 29,0 кв.м, з надвірними будівлями :сарай під літ «Б», «Е», споруджений №1-9,І,ІІ. по 1\4 частині житлового будинку за ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 зареєстровано право власності в БТІ. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано на 1\4 частину від 0,0936 га кожному Державні акти про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням  будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, без виділення у натурі. Позивачі зазначали, що за життя попередніх співвласників будинку, правонаступниками яких є відповідачі у справі було обкладено цеглою житловий будинок  по  АДРЕСА_1,під літерою «А», житловою площею 29,0 кв.м, та здійснено прибудову, визначену у технічному паспорті, як самочинне будівництво. Позивачі зазначали, що померла ОСОБА_7, не заперечувала проти будівництва на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, у м. Києві ,яка перебувала у спільній частковій власності співвласників, без виділення її в натурі. Позивачі зазначали, що у зв»язку із прийняттям спадщини відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 почалися виникати спори щодо порядку користування  земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, яка належить по 1\4 кожному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, а тому просять суд  основний позов  та позов третьої особи із самостійними вимогами задовольнити.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися із зустрічним позовом  ( а.с.169-174 т.1) до ОСОБА_1 ОСОБА_2 треті особи - Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів КМДА про виділення часток зі складу земельної ділянки , посилаючись на те, що є співвласниками 1\2 частини  дерев»яного житлового будинку обкладеного цеглою в АДРЕСА_1,під літерою «А», житловою площею 20,90 кв.м та господарськими спорудами сарай під літерою «Д», вбиральня під літерою «З»спорудження №1-6.1

Ухвалою суду від 22.11.2010 року цивільна справа 2-1442\10 судом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ОСОБА_2 треті особи - Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів КМДА про виділення часток зі складу земельної ділянки та позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  треті особи –Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів КМДА, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна»про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення поділу земельної ділянки в натурі, визнання права власності на новостворене майно. З метою проведення будівельно-технічної та земельної експертизи судом було роз»єднано провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України, суд під час розгляду справи має право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж самого позивача до одного й того ж самого відповідача, чи до різних відповідачів, або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача

По  вказаним цивільним справам  було проведено судові експертизи , а тому суд ухвалою суду від 03.11.2011 року у порядку ст. 126 ЦПК України об»єднав цивільні справи за №№2-188\11 та 2-4228\10, оскільки позовні вимоги є взаємопов»язані та підлягають розгляду в одному провадженні.

В судовому засіданні  позивач за основним позовом,представник позивачів за основним позовом, та позовом третьої особи із самостійними вимогами, підтримав вимоги позову ( а.с.195-200 т.1) та просив позов задовольнити з посиланням на докази, які містяться в матеріалах справи. Проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

В судовому засіданні позивачі та їх представники за зустрічним позовом просили суд зустрічний позов задовольнити, посилаючись на докази долучені до матеріалів справи, у задоволенні  основного позову та позову третьої особи із самостійними вимогами відмовити.

Відповідно до ст.ст. 10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до УПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних  як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок  та земельна ділянка розміром по 1\4 від 0,9936га кожному, без виділення в натурі між співвласниками, за адресою м. Київ АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2., по 1\4 кожному на підставі  Свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.7 т.1) та Держаних актів на право власності на земельну ділянку ( а.с.9,10 т.1). А також друга 1\2 частина житлового будинку належить ОСОБА_7, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.8 т.1) та земельна ділянка розміром по 1\2 від 0,9936га кожному, без виділення в натурі між співвласниками, за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7, згідно Держаного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 68 т.1).

Судом встановлено, що ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя склала заповіт на користь ОСОБА_5,ОСОБА_4 ( а.с.95 т.1).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а.с.97-98 т.3) на 1\4 кожному житлового будинку адресою АДРЕСА_1, які зареєстровано в БТІ 01.04.2010 року за реєстровим номером 13039.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а.с.96 т.3) на 1\4 частину земельної ділянки від площі 0,0936 га адресою ОСОБА_5 на іншу 1\4 частину земельної ділянки Свідоцтво не видавалось, а також набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 не здійснено у порядку ст.125 ЗК України.

Відповідно до ч.1ч.3  ст.88 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

А тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, хоча і є спадкоємцями 1\2 частини земельної ділянки від площі 0,0936 га адресою м. Київ АДРЕСА_1, але у зв»язку із не набуттям права власності у встановленому законом порядку не є власниками вказаної 1\2 частини земельної ділянки, а тому не можуть приступати до використання земельної ділянки, у зв»язку із чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_7, а саме 12.08.2004 року написала заяву, що не заперечує проти ведення побудов, зроблених ОСОБА_1 (а.с.1 т.2). Позивачі за зустрічним позовом не погодились, що вказана заява належить їх бабусі, доказів у порядку ст. 57-61, які б спростовували твердження позивачів за основним позовом до суду не подали. Але вказаною заявою не зазначено, які побудови мались на увазі, місце їх розташування та площа.

Відповідно до ст. 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди –у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки –вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов»язаннями, пов»язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки. При продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.

Судом встановлено, що порядок володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою між попередніми співвласниками та сторонами у справі у порядку ч.ч.1,2 ст.88ЗК України не встановлювався, всі інші пояснення з боку позивачів за основним позовом щодо досягнутих домовленостей щодо користування спірною земельною ділянкою, у тому числі заява ОСОБА_7, від 12.08.2004 року, не можуть бути прийняті судом, як доказ  домовленості, оскільки суперечить вимогам ст.88 ЗК України.

Судом встановлено, що згідно технічних паспортів на житловий будинок,АДРЕСА_1 (а.с.46-67 т.1) встановлено, що (а.с.53 т.1)  самочинним будівництвом єоб»єкти: прибудова літ «а1»6.6 кв.м; прибудова літ «а2»11,1 кв.м; житловий буд літ «Б-ІІ»79,1 кв.м; прибудова літ «б»17,5 кв.м;  прибудова літ «б1»28,1 кв.м;  надбудова літ «а1»5.5 кв.м; гараж літ «К»36,3 кв.м; сарай літ «К»24,7 кв.м; сарай літ «Л»8,5 кв.м; гараж літ «Н»28,0 кв.м.

В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1 та третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на новостворене самочинне будівництво, подали докази про купівлю будівельних матеріалів ( а.с.218-251 т.1).

Судом встановлено, що відповідачі за основним позовом та позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не заперечували, що новостворене майно побудовано спільно ОСОБА_1. та ОСОБА_3 але заперечували проти розміщення новоствореного майна, що є самочинними будівництвом та визначено у технічному паспорті  (а.с.46-67 т.1) на земельній ділянці розміром 0,0936 га, яка перебувала та перебуває у спільній частковій власності співвласників ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_7., правонаступниками якої є вони, оскільки зазначали, що самочинне будівництво побудовано на спірній земельній ділянці без будь-яких домовленостей щодо їх розташування та площі, та таке їх розміщення порушує їх права, як спадкоємців, оскільки, як вбачається із наданого висновку експерта та запропонованих варіантів поділу спірної земельної ділянки, вони будуть  позбавлені можливості збудувати будинок  на 1\2 частці, яка залишилась не забудована самочинним будівництвом з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Судом встановлено, що із зазначеними твердженнями не погодились позивачі за основним позовом, зазначаючи, що дійсно спірна земельна ділянка перебуває у спільні частковій власності співвласників, в натурі не виділялась, що побудовані на ній об»єкти самочинного будівництва з дозволу ОСОБА_7  та будівництво було розпочато у 90-х роках. Що погоджуються на варіанти розподілу земельної ділянки між співвласниками, що визначені у висновку судової будівельно-технічної експертизи, із збереженням самочинного будівництва та просять в цій частині позов щодо поділу земельної ділянки між співвласниками задовольнити.

Судом встановлено, що згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи №24-12\210-10 від 27.04.2011 року (а.с.47-53 т.2) встановлено, що новостворена двоповерхова частина житлового будинку під літерою «Б»по АДРЕСА_1 та господарські будівлі і споруди за переліком, відповідають діючим будівельним нормам на території України.

Судом встановлено, що згідно Висновку №11946\10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 23.06.2011 року  а.с.120-124 т.3) запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки АДРЕСА_1 в врахуванням самочинного будівництва та без врахування самочинного будівництва, з якими не погодились позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зазначаючи що при запропонованому розподілі, вони будуть позбавлені можливості реалізувати свої плани щодо будівництва на 1\2 частині спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене  нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Згідно ч.ч.1,3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою, в порядку передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову ( будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об»єктів містобудування, перебудову чи знесення будинків та споруд.

Відповідно до ст. 18 цього ж Закону в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об»єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об»єктів забороняється.

Відповідно до ст.30 закону України «про планування і забудову територій»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Відповідно до ч..ч.1,2 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані чи будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належало затвердженому проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка його здійснила, здійснює самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а тому суд вважає що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Судом встановлено що позивачі за основним позовом та третя особа, із самостійними вимогами із позовом до компетентних органів про визнання права власності на самочинне будівництво не звертались.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи щодо  спірної земельної ділянки розміром 0,0936 га по АДРЕСА_1 між попередніми та нинішніми співвласниками  не встановлений порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, у порядку встановленому ст. 88 ЗК України і позивачі за зустрічним позовом не визнають право власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 на самочинне будівництва, оскільки воно було побудовано з врахуванням лише інтересів забудовника і позбавляє їх як  правонаступників попереднього співвласника, використати свої право передбачене ст.88 ЗК України, а тому суд дійшов висновку, що основний позов та позов третьої особи із самостійним вимогами щодо встановлення поділу земельної ділянки та визнання  права спільної сумісної власності на новостворене самочинне будівництво задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на  спірній земельній ділянці розміром 0,0936 зведено паркан у вигляді сітки та керамічних стовпчиків встановлених, всередині земельної ділянки по АДРЕСА_1, суд вважає що з урахуванням відсутності письмового, нотаріально  посвідченого договору між  попередніми та нинішніми співвласниками  про порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, з метою вирішення спору, відповідно  до вимог  ч.3 ст.125ЗК України, паркан у вигляді сітки та керамічних стовпчиків встановлених, всередині земельної ділянки по АДРЕСА_1 –підлягає знесенню ОСОБА_4, оскільки останній не довів доказами, що паркан було встановлено не його силами, а позов у цій частині задоволенню.

Як вбачається із основного позову та позову третьої особи із самостійними вимогами, останні просять суд зобов»язати третю особу КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна»вчинити дії та провести державну реєстрацію новоствореного майна.

Суд вважає, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, виходячи з того, що позови до третіх осіб не пред»являються, з огляду на вимоги Цивільного процесуального кодексу України, а по друге, вказаний спір, у разі, якщо КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна»буде відповідачем у справі, має розглядатись за правилами  Кодексу адміністративного судочинства України, у разі наявності спору.

Судові витрати щодо проведення  судової експертизи за заявленим клопотаннями несли сторони в рівних частках, а тому з урахуванням висновків суду відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи, що основний позов та позов третьої особи з самостійними вимогами  підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, судові витрати підлягають відшкодуванню у порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 15, 331,376  ЦК України,  ст.ст. 88,125 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88,   208-209, 212-218,  294, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Основний позов та позов третьої особи з самостійними вимогами задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану у вигляді сітки та керамічних стовпчиків встановлених ОСОБА_4, всередині земельної ділянки по АДРЕСА_1.

В решти позовних вимог за основним позовом та позовом третьої особи із самостійними вимогами відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи не відоме, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3,ідентифікаційний номер НОМЕР_2, солідарно,  на користь ОСОБА_1 проживаючого за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_2 проживаючої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційні номери не відомі, понесені позивачами судові витрати, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у рівних частках по 55 (п»ятдесят п»ять) грн. 00 коп. кожному.

Рішення  суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через  Святошинський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів  з часу його проголошення, а у разі відсутності осіб, які брали участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання копії  цього рішення  суду.

Суддя:                             Т.О. Величко