Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09.11.2011 Справа №2-7628/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:     

головуючої                                           Герчаківської О.Я.,

                        з участю секретаря                            Сесик Х.Я.,

                              позивача                                             ОСОБА_1,

                              представник позивача                     ОСОБА_2,

                              представників відповідача                    Литвин Ж.Б., Полоса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі про поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 березня 2011 року в першій половині дня він повідомив свого керівника Полоса А.М. про погане самопочуття, зокрема про біль у лівому колінному суглобі. Про незадовільний стан здоров’я позивача керівництву було відомо раніше, оскільки він тимчасово втратив працездатність внаслідок серйозної травми лівого коліна та певний період знаходився на лікарняному. На усне звернення ОСОБА_1, Полоса А.М. порадив негайно звернутися до лікаря та зазначив, що дає позивачу відгул. Отримавши погодження керівника, останній негайно направився до Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, де пройшов консультативний огляд ортопеда та отримав відповідні рекомендації. 16 березня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади лікаря ветеринарної медицини з причин відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Дане звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, просить суд позов задовольнити, поновити його на роботі (посада лікаря ветеринарної медицини) у Міській державній лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі. Пропущений ним строк подання позовної заяви просить вважати таким, що відбувся з поважних причин, оскільки в нього на утриманні перебуває двоє дітей, які навчаються та не мають власних доходів, а тому позивач був змушений виїхати на заробітки.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили суд його задовольнити, поновити позивача на роботі у Міській державній лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі на посаді лікаря ветеринарної медицини.

Представники відповідача - Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі в судовому засіданні проти позову заперечили та просили суд відмовити у його задоволенні. Вважають, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі без поважних причин, оскільки останній, знаючи про своє звільнення, ще близько місяця приходив до Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі та протягом дня перебував на території лікарні.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він є головою трудового колективу Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі. В січні 2011 року проводились збори трудового колективу, де було розглянуто питання несумлінного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків. Останній не здавав вчасно звіти, а тому мали місце випадки, коли інші працівники виконували його роботу. З приводу зазначених фактів ОСОБА_1 було оголошено догану.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працює секретарем-друкаркою Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі. ОСОБА_1 працював в лікарні на посаді лікаря ветеринарної медицини та 16 березня 2011 року був звільнений з роботи на підставі акта про невихід на роботу. Доказів про поважність причин відсутності на робочому місці він не надав, на момент складання акта про невихід на роботу позивач працював в епізоотології, однак на робочому місці його не було. Вона неодноразово намагалася з’єднати людей по телефону з кабінетом, де було робоче місце позивача, однак ОСОБА_1 був відсутній на роботі 3-4 год. Про відсутність позивача на робочому місці свідок повідомила головного лікаря.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що працює водієм Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі. ОСОБА_1 працював лікарем ветеринарної медицини, але в подальшому був понижений до «епізоотолога». Йому відомо про те, що позивач запізнювався або ж не з’являвся на роботу, при виїзді на об’єкти, які він обслуговував фіксували його відсутність. 15 березня 2011 року за ним шукали, однак на робочому місці його не було, що стало причиною звільнення ОСОБА_1 Після звільнення, ОСОБА_1 ще протягом місяця приходив до лікарні, ходив перед центральним входом та по території закладу.

          Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, покази свідків, суд встановив наступне.

Згідно довідки серії АА №170011 Міська державна лікарня ветеринарної медицини в м.Тернополі зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний №00704669.

Відповідно до наказу №5-к  від 16 лютого 2010 року ОСОБА_1 прийнятий із 16 лютого 2010 року на посаду лікаря 1-ої категорії Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі з випробувальним терміном 2 місяці.

20 січня 2011 року лікар ветеринарної медицини 1-ої категорії ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності, йому оголошено догану за недобросовісне виконання службових обов’язків, а саме, неналежне ведення ветеринарної документації та її реєстрації, порушення трудової діяльності та правил внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується наказом №1-К від 20 січня 2011 року.

Як вбачається із пояснюючої записки від 18 січня 2011 року, ОСОБА_1 запізнився на роботу 18 січня 2011 року по причині сімейних обставин і відвідування церкви.

15 березня 2011 року працівниками Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі в складі начальника лікарні Полоси А.М., провідного бухгалтера ОСОБА_9, бухгалтера 1-ї категорії ОСОБА_10, секретаря-друкарки ОСОБА_7 складено акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 15 березня 2011 року без поважних причин, впродовж робочого дня з 13.00 год. до 17.00 год.

Наказом №5-К від 16 березня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря ветеринарної медицини Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі згідно п.4 ст.40 КЗпП України  у зв’язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлено в день звільнення 16.03.2011 року та в цей же день йому видано трудову книжку. Оскільки позивач не був членом профспілки, розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не погоджувалось із первинною профспілковою організацією.

Вказані обставини визнані сторонами у справі, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Згідно п.4 ст.40  КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При цьому, суд враховує положення п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»про те, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

09 листопада 2011 року Тернопільською міської комунальною лікарнею швидкої допомоги надано відповідь на запит Тернопільського міськрайонного суду за №1461 з якої вбачається, що ОСОБА_1 15.03.2011 року звертався на консультацію до лікаря-травматолога ОСОБА_11, було проведено огляд та сонографічне дослідження лівого колінного суглобу. Встановлено діагноз: гострий після травматичний менісцит медіального меніска лівого колінного суглобу. Для подальшого лікування пацієнту рекомендовано амбулаторне лікування в поліклініці по місцю проживання.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося без законних на те підстав, оскільки останній, як встановлено у судовому засіданні, на час складання акта про відсутність на роботі 15 березня 2011 року, перебував на прийомі у лікаря-травматолога Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги. Тобто, підстав вважати, що ОСОБА_1 15 березня 2011 року був відсутній на робочому місці без поважних причин немає, а сам факт звільнення останнього є неправильним та суперечить вимогам трудового законодавства.

Водночас, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 без поважних причин пропущено місячний строк звернення до суду.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення –в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до положень ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст.233 цього Кодексу суд може ці строки поновити.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

В судовому засіданні встановлено, що про своє звільнення ОСОБА_1 дізнався у день звільнення 16.03.2011 року, тоді ж він отримав трудову книжку. Позивач пояснював, що дізнавшись про звільнення з роботи він через два дні поїхав на заробітки в Російську Федерацію, оскільки в нього на утриманні перебуває двоє дітей, які навчаються та потребують матеріальної допомоги. 09 листопада 2011 року ОСОБА_1 змінив свої пояснення та зазначив, що можливо перебував в Україні близько 20 днів, а тоді поїхав на заробітки. Із позовною заявою не звертався, оскільки не знав про встановлений законом місячний строк для оскарження звільнення з роботи. Однак, як вбачається із пояснень свідка ОСОБА_8, ОСОБА_1 після звільнення, ще протягом місяця приходив до Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі та протягом дня перебував на території закладу. А тому, суд критично оцінює надані позивачем ОСОБА_1 пояснення, вважає їх недоведеними.

Зважаючи на вищевикладене, з урахуванням того, що про своє звільнення позивач був повідомлений у день звільнення, та беручи до уваги відсутність обставин, які б свідчили про те, що з незалежних від нього причин він не мав змоги звернутися до суду за захистом свого порушеного права, суд вважає, що ОСОБА_1 строк звернення до суду, який законодавцем визначено у справах про звільнення - один місяць, пропущено без поважних причин, а тому відсутні підстави для його поновлення на роботі на посаді лікаря ветеринарної медицини Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі.

          Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.   

В силу принципу безпосередності судового розгляду (ст.160 ЦПК України) рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м.Тернополі про поновлення на роботі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п.4 ст.40, ст.ст.233, 234 КЗпП України, п.п.4, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст.3, 10, 11, 60, 64, 160, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська