ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 р. | № 12/262 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько –Кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями ”Торговий дім ”Босфор” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2007 року за заявою Відкритого акціонерного товариства ”Південний гірничо - збагачувальний комбінат” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 12/262 за позовом Українсько –Кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями ”Торговий дім ”Босфор” до Відкритого акціонерного товариства ”Південний гірничо - збагачувальний комбінат” про стягнення заборгованості,
Встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2002 року з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Українсько-Кіпрського ТОВ з іноземними інвестиціями ”Торговий дім ”Босфор” стягнуто суму 98816,55 грн. –заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 988,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 69,00 грн. судових витрат.
На виконання даного рішення господарським судом Дніпропетровської області видано 28 січня 2002р. видано наказ.
Постановою державного виконавця державної виконавчої служби в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу від 15 березня 2002 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного наказу та приєднано до зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.
У липні 2007р. ВАТ ”Південний гірничо - збагачувальний комбінат” звернувся до господарського суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст.117 ГПК України та зобов’язання ДВС закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу, посилаючись на те, що позивачем грошові вимоги у справі про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК” № Б29/21/05 не заявлялись, а тому відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважаються погашеними.
Доповідач: Гончарук П.А.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2007 року в задоволенні заяви ВАТ ”Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2002р. таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 207 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2007 року скасовано. Визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2002р. таким, що не підлягає виконанню. Припинено провадження у справі за вимогами ВАТ ”Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про зобов’язання підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області закінчити виконавче провадження.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і прийняти нове рішення, яким визнати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2002р. таким, що підлягає подальшому повному та неупередженому виконанню.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представника ВАТ ”Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, 1 лютого 2005 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від у справі №Б29/21/05 порушено справу про банкрутство ВАТ ”Південний гірничо-збагачувальний комбінат” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Заборгованість, яка стягується за наказом господарського суду
Дніпропетровської області від 28 січня 2002р., виникла до часу порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
11 березня 2006 року у газеті ”Голос України” № 45 було опубліковано
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року затверджено мирову угоду від 17 жовтня 2006р. та припинено провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені заяви про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2002р. таким, що не підлягає виконанню посилався на те, що ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, якими встановлено, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”, а даним законом не передбачено закінчення чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що позивач не звернувся до господарського суду з відповідними вимогами у встановлений законом термін у процедурі банкрутства ВАТ ”Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, дійшов висновку, що відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги позивача вважаються погашеними та задовольнив заяву про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2002р. таким, що не підлягає виконанню та скасував ухвалу суду першої інстанції.
Дані висновки апеляційного суду є законними, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування постанови суду другої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Українсько –Кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями ”Торговий дім ”Босфор” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2007 року у справі № 12/262 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.