Справа № 22-ц-2864/11 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Мацея М.М.
при секретарі: Колодці М.І.
з участю: відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ВАТ “Львівобленерго” на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2011 року задоволено частково позов ВАТ “Львівобленерго” в особі Пустомитівського РЕМ до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ВАТ “Львівобленерго” 4 211 /чотири тисячі двісті одинадцять/ грн. 26 коп. заподіяних збитків.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ВАТ “Львівобленерго”.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що при ухваленні рішення судом було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права. В мотивувальній частині судового рішення суд посилається на обставину, якої фактично не було: присутністю ОСОБА_2 29.09.2008 року при складанні акту, хоча жоден акт останнім не підписаний. Вважає, що суд при розрахунках допустив помилки, а саме тривалість періоду з 17.03.2007 р. по 29.09.2008 р. становить 530 днів, добове споживання –33 кВт, тариф 22,5 копійки з ПДВ. Отже сума збитків не може перевищувати 2717 гривень 55 копійок, а з врахуванням сплати ним 1500 гривень, до відшкодування підлягає 1217 гривень 55 копійок. Зазначає, що судом невірно розподілено судові витрати між сторонами.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір завданих збитків сумою у 1217 гривень 55 копійок.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, ВАТ “Львівобленерго” просить змінити його та задоволити їх позовні вимоги у повному обсязі. Підставами цього вказує те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом неправильно застосовано ст.ст. 257, 261 ч.1, 267 ч.3 ЦК України, оскільки про порушення свого права позивач дізнався 26.09.2008 року і з цього часу почався перебіг строку позовної давності. Крім того, ОСОБА_2 8.10.2008 року звернувся у Пустомитівський РЕМ із заявою про розтермінування сплати збитків, а 21.05.2010 року здійснив часткову оплату збитків у розмірі 1500 грн., чим перервав перебіг строку позовної давності. Вказує, що розмір збитків ними визначено відповідно до Методики обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4.05.2006 року №562. Також зазначає, що судом порушено вимоги ч.1 ст.89 ЦПК України, оскільки невірно стягнуто з відповідача судові витрати, так як частину збитків в сумі 1500 грн. він сплатив вже після пред’явлення ними позову до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та вважає, що апеляційна скарга ВАТ “Львівобленерго” підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що відповідач є споживачем електричної енергії за адресою: с. Звенигород, будинок №18 Пустомитівського району, постачання якої йому здійснює позивач.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п.48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року, споживач електричної енергії несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромережі; споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розкомплектування та пошкодження об’єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об’єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої обов’язки.
Пунктом 37 Правил користування електричною енергією для населення передбачено, що енергопостачальник має право перевіряти справність приладів обліку, знімати показання відповідно до умов договору та проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку.
Користуючись таким своїм правом, працівниками позивача 26.09.2008 року було проведено обстеження будинку абонента ОСОБА_2 та складено акт №089029 про порушення «Правил користування електричною енергією для населення», який у відповідності до п.53 Правил складений та підписаний чотирма представниками енергопостачальника в присутності самого абонента.
При цьому споживач електроенергії ОСОБА_2 жодних зауважень щодо даного акту не мав, підписав його без жодних застережень.
Оскільки позивачем доведено факт безоблікового використання відповідачем електричної енергії та вчинення ним порушення, відповідальність за яке встановлена п. 48 вказаних Правил, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем завданої шкоди, проте неправильно визначив розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч.1 ст.261 ЦК України).
Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки жодна із сторін даного спору не заявляла про застосування позовної давності, то колегія суддів вважає, що місцевий суд безпідставно застосував позовну давність.
Крім того, застосовуючи позовну давність, районний суд невірно провів відлік строку позовної давності від часу звернення позивача з даним позовом до суду, а не з часу, коли ВАТ “Львівобленерго” дізнався про порушення свого права –26.09.2008 року.
29.09.2008 року акт №089029 розглянула комісія Пустомитівського РЕМ, склавши про це протокол №3642 та провівши розрахунок безобліково використаної електроенергії, вартість якої визначена у розмірі 7956,98 грн.
Згідно уточнених позивачем вимог розмір збитків становить 7473,44 грн.
Частину зазначених збитків в сумі 1500 грн. відповідач сплатив добровільно 21.05.2010 року, а тому невідшкодованими залишилось 5973,44 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення необхідно змінити, визначивши, що з відповідача підлягає стягненню 5973,44 грн. заподіяної шкоди та понесені позивачем судові витрати: 74,73 грн. судового збору(відповідно до положень ч.1 ст.89 ЦПК України, оскільки частину збитків у розмірі 1500 грн. ОСОБА_2 сплатив вже після пред’явлення позову до суду) та 120 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.
Твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що у мотивувальній частині судового рішення суд посилається на обставину, якої фактично не було: присутністю ОСОБА_2 29.09.2008 року при складанні акту, хоча жоден акт останнім не підписаний, є необґрунтованим, оскільки відповідач не заперечував того, що він підписував даний акт.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ВАТ “Львівобленерго” задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2011 року змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ВАТ “Львівобленерго” 5973 грн. 44 коп. заподіяних збитків і 74,73 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: