Справа № 22-а-1680/11 Головуючий у 1 інстанції: Грищук В.О.
Категорія: 10.3.3 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі
головуючого судді –Курій Н.М.,
суддів : Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
розглянувши в м. Львові в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення частини невиплаченої допомоги по догляду за дитиною,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоплаченої допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною, відповідно до ст. 15 Закону України ,, Про державну допомогу сім’ям з дітьми ’’в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Зобов’язано Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного відповідно до ст. 15 Закону України ,, Про державну допомогу сім’ям з дітьми ’’в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, звернувся до апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить її скасувати і постановити нову, якою відмовити позивачці в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.
Апелянт вважає, що оскільки на даний час закону, який би визначав порядок та умови матеріального відшкодування у зв'язку з втратою чинності абз.3 ч,2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не прийнято, то у суду не було підстав для нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в інших розмірах, ніж передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже, має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до ст. 99, 100 КАС України, у редакції, що діяла на час звернення до суду та розгляду справи, пропуск позивачем річного строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (згідно якого суд першої інстанції розглядав дану справу), для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
В запереченні на позов відповідач звертав увагу суду, що позивачем пропущено строк для звернення до суду.
Суд першої інстанції неправильно зробив висновок щодо пропущення та поновлення позивачкою річного строку на звернення до суду, оскільки позивачка звернулася до суду із позовною заявою 20 листопада 2008 року, тому з цієї дати нею річний строк на звернення до суду не пропущено. Також судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що в запереченні на позов відповідач звертав увагу суду, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, тому поновляючи річний строк звернення до суду, суд не навів поважності причин пропуску строку і такі відсутні у позовній заяві, відтак колегія суддів підстав для нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007р. по 19.11.2007р. не знаходить з урахуванням пропуску позивачкою за цей період строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин суд підставно застосував норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»встановлено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Районним судом правильно встановлено, що перерахунок допомоги повинен здійснюватись за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007р., оскільки ст.56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007р.»втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 р., згідно якого положення ст.56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007р.»визнано неконституційним, у зв’язку з чим зазначена норма втратила свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги позивачки про виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007р. по 19.11.2007р., оскільки в цій частині суду слід було застосувати дію річного строку на звернення до суду та нарахувати державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного відповідно до ст. 15 Закону України ,, Про державну допомогу сім’ям з дітьми ’’в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за період з 20.11.2007р. по 31.12.2007р.
В решті постанову суду слід залишити без змін, оскільки при прийнятті постанови в цій частині судом повно та об'єктивно розглянуто представлені сторонами докази, надана таким вірна оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень, покладених на нього обов’язків. Своєю чергою, реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» №2748 –VI від 2 грудня 2010 року, статтями 195, 197, 198 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2009 року в частині визнання неправомірними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною та зобов’язання Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного відповідно відповідно до ст. 15 Закону України ,, Про державну допомогу сім’ям з дітьми ’’за період з 09.07.2007р. по 19.11.2007р. скасувати та постановити нову постанову про відмову в позові за зазначений період.
В решті постанову Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2009 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.