Справа № 22-ц-4676/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.
Категорія - 51 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Курій Н.М.,
суддів: Крайник Н.П., Шумської Н.П.,
за секретаря Колодки М.І.,
за участю: ОСОБА_2,
представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» Качмар І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 16 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 16 червня 2011 року частково задоволено позов ОСОБА_2.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»в користь ОСОБА_2 14 615 грн. 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»в користь держави судовий збір в сумі 146 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 130 грн.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», подавши на нього апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позові.
Апелянт стверджує, що при ухвалені рішення судом неповно з’ясовано обставини справи, а саме не враховано ту обставину, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, який встановлено ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Апелянт зазначає, що позивачу на день звільнення було відомо про існуючу заборгованість, оскільки це підтверджується рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2010 року, яким стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 2101,67 грн. Вищезазначене рішення позивачем було пред'явлене до виконання (постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2010р.) та 31 грудня 2010 року виконавче провадження по даній справі було закінчене.
Апелянт звертає увагу, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження, кошти на рахунок позивача - стягувача ОСОБА_2, відповідно до платіжного доручення № 3354 були перераховані 30 грудня 2010 року, а датою валютування цього платіжного доручення є 10 січня 2011 року, тому, на думку апелянта, суд неповно з'ясував обставини справи, оскільки днем розрахунку вважається день, коли кошти зараховано на рахунок стягувача, а не день, коли стягувач забажав їх з цього рахунку зняти.
Таким чином, днем з якого починається тримісячний перебіг строку для звернення до суду є 11 січня 2011 року, а днем закінчення –10 квітня 2011 року, тобто, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду із позовом 19 квітня 2011 р. і вимоги щодо поновлення строку на звернення до суду не заявляв, апелянт вважає, що районний суд повинен був повністю відмовити в задоволені позовних вимог, відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював на посаді інженера-механіка і 13.04.2010р. був звільнений з роботи за угодою сторін.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення.
Матеріалами справи встановлено, що всупереч зазначеним вимогам, розрахунок з позивачем проведений в день звільнення не був, внаслідок чого останній звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»і рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18.10.2010р. його позов було задоволено та стягнуто у його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2101 грн. 67 коп.
За виконавчим листом № 2-1948/10 від 01.11.2010 року з виконання вищезазначеного рішення 09.11.2010р. було відкрито виконавче провадження за ВП №22454433. Постановою ВДВС ГУЮ у Львівській області № 22454433 від 31.12.2010р. зазначене виконавче провадження було закінчене, у зв’язку із перерахуванням 28.12.2010р. боргу стягувачу ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відтак, з огляду на те, що апелянт не провів із позивачем розрахунок в строк, визначений ст. 116 КЗпП України, районний суд підставно дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 14.04.2010р. по 28.12.2010р. (день перерахунку коштів) в сумі 14 615 грн. 04 коп., з розрахунку 83,04 грн. (розмір середньоденного заробітку позивача апелянтом ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не оспорювався) х 176 (кількість днів затримки розрахунку).
Що стосується доводів апеляційної скарги апелянта про пропуск позивачем строку на звернення до суду, то такі твердження були предметом розгляду у суді першої інстанції, яким суд надавав правильну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення, або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Матеріалами справи встановлено, що 12.01.2011 р. позивачу ОСОБА_2 було надіслано повідомлення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та про перерахування відповідачем коштів, що стверджується відбитком поштового штампу на конверті (а.с. 25 на звороті).
Відповідно до заяви на видачу готівки №0980, зазначені кошти були виплачені позивачу 19.01.2011р. (а.с. 25), таким чином районним судом правильно з’ясовано, що перебіг тримісячного строку розпочався з 20.01.2011 р., а закінчився 20.04.2011 року. Отже, з урахуванням того, що позивач ОСОБА_2 надіслав позов до суду через поштове відділення 19.04.2011р., тримісячний строк на звернення до суду ним не пропущено.
Ураховуючи наведене, а також те, що інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, зібраним доказам дана оцінка, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи передбачена ЦПК України, тому колегія суддів доходить висновку, що рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 16 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.