ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" березня 2008 р.                                                                                Справа №  11/126

Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судового засідання Васільєва О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                                                          Здолбунівської районної санітарно-епідеміологічної станції м.Здолбунів

до відповідача:            Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області м.Рівне

про визнання протиправни і скасування рішення

про застосування економічних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача-                                            Савич О.К., представник (довір.б/н від 03.04.2007р.);

від відповідача-                       Мельничук Є.С., юрисконсульт (довір.№02-15\170а від 25.01.2008р.).

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз’яснені.

Суть спору: Позивач-Здолбунівська районна санітарно-епідеміологічна станція звернувся з позовом до Відповідача-Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області про визнання протиправним засто-сування нею економічних санкцій у дохід державного бюджету за порушення державної дисципліни та скасуван-ня постанови №10 від 06 лютого 2007р. у повному обсязі.(арк.справи 2-5).  

Позивач вважає невірним висновок Інспекції про завищення ним у період із 11.05.2006р. по 05.06.2006р. тарифів на роботи і послуги за рахунок застосування завищених тарифів, які з 11.05.2006р. втратили чинність та застосовування ціни (тарифів) на види послуг, які не передбачені переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач звертає увагу, що відповідно до ст.57 Конституції України та п.3 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997р. №503/97 – “Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради Укра-їни, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому по-рядку від органу, який їх  видав”.

Разом з тим, п.5 даного Указу передбачає: “Акти Кабінету міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх  опублікування в офіційних друкованих виданнях”.

Приймаючи до уваги ці обидва пункти Указу, Позивач робить висновок, що застосовувати нові тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, Здолбунівська районна СЕС могла лише після офіційного опублікування постанови Кабінету Міністрів України №662 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002р. №1544 і від 27 серпня 2003р. №1351”, яка датована 11 травня 2006р.

Крім того, Позивач зазначає, що сума коштів, яка визначена Державною інспекцією з контролю за ціна-ми як "виручка", Здолбунівською районною санепідемстанцією повністю перераховані до державного бюджету України відповідно до чинного законодавства. За таких обставин, визначені Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області кошти в сумі 3 075,79 грн. не можуть бути стягнені з Здолбунівської районної санепідемстанції як необгрунтовано одержана виручка, оскільки це є кошти державного бюджету України.

Районна санепідемстанція вважає, що вона не є суб'єктом відповідальності як "господарюючий суб'єкт" на вимогу Закону України “Про ціни і ціноутворення”. Санепідемслужба лише діє в системі МОЗ України і є наг-лядовим органом за дотриманням санітарного законодавства, фінансується виключно з державного бюджету і не являється органом державної виконавчої влади. Санепідемслужба господарською діяльністю не займається, влас-них прибутків не має. Всі кошти, які вона отримує від надання платних послуг надходять не на її рахунки, а до спеціального фонду Державного бюджету України. Стягнення вказаних економічних санкцій за оскаржуваним рішенням буде здійснюватись з Державного бюджету до Державного бюджету України, з якого фінансується районна СЕС, в якому не передбачені статті для вказаних витрат на економічні санкції. Вказані стягнення є нере-альними, і незаконними. Економічні санкції, накладаються на прибутки господарю-чих суб'єктів, в тому числі і державної форми власності, які здійснюють госпрозрахункову діяльність.

Позивач зазначає також, що в осопорюваному рішення Відповідача не вказана жодна конкретна норма нормативно-правового акту, яка передбачала б відповідальність за ніби-то вчинене Здолбунівською районною санепідемстанцією правопорушення, не обґрунтовані суми які підлягають стягненню.

Відповідач-Державна інспекція з контролю за цінами у Рівненській області позову не визнав з підстав, зазначених у запереченні від 23.03.2007р., зокрема зазначивши, що санепідемстанцією за період з 12.05.2005р. по 05.06.2006р. було отримано необгрунтованої виручки в сумі 3 075 грн. 79 коп. На підставі ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»- Інспекція прийняла рішення від 6 лютого 2007 року №10 про застосуван-ня економічних санкцій до Здолбунівської районної СЕС.

Відповідно до ст.8 вищеназваного Закону –державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Згідно зі ст.9 Закону –державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рі-вень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Статтею 4 того ж Закону, питання щодо визначення переліку продукції, товарів і послуг, державних фік-сованих та регульованих цін і тарифів віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Обгрунтовуючи заперечення, Відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»було затверджено тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. При цьому, в затверджених Кабінетом Міністрів України тарифах не зазначено, що тарифи встановлюються без ура-хування податку нн додану  вартість.

Згідно діючого порядку ціноутворення, регульовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому повинні включати податок на додану вартість, що і було підтверджено перевіркою проектних розрахунків тарифів, проведеної Міністерством економіки України.

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 03.11.04р №48198/1/1-04 до листа Міністер-ства охорони здоров'я «Про врегулювання спірної ситуації щодо нарахування податку на додану вартість»Міні-стерство економіки та з питань європейської інтеграції здійснило дослідження та перевірки Департаменту дер-жавного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я і відповідних територіальних уста-нов та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо порядку формування, економічного обґрун-тування та застосування тарифів на роботи і послуги.

Відповідач наголошує, що з матеріалів, які надавались Міністерству економіки для погодження постано-ви Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. №1351, встановлено, що до складу тарифів на послуги, які вико-нуються та надаються за плату, включені витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, матеріальні витрати, інші витрати, прибуток в розмірі 10% до собівартості послуг, податок на додану вартість в розмірі 20%. Крім того, відповідно до розділу VI пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. №915 “Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України” до проекту постанови, підготовленого головним розробником, додається крім інших документів пояснювальна записка, у якій зазначаються підстава та мета розроблення проекту, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття тощо.

Відповідач звернув увагу на те, що аналіз стст. 4, 6, 7 Закону України “Про податок на додану вартість” спростовує висновок Позивача про те, що відповідно до цих статей ціна платних послуг може бути збільшена на 20% ПДВ .

Відповідно до п.4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, базою оподаткування опе-рацій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загально-державних податків і зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами іїни з питань оподаткування.

Згідно п.п. 7,2,1 п.7,2, ст.7 Закону база оподаткування є саме ціною продажу без врахування податку і повинна бути зазначена окремим рядком в податковій накладній, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю за його вимогою. Отже, тарифом на роботи і послуги, що виконуються і надають за плату установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби є загальна сума коштів, що підлягають сплаті з ураху-ванням податку на додану вартість, що є обов'язковим реквізитом податкової накладної.

Таким чином, застосування тарифів в розмірах, які не відповідають тарифам, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням ст.4 Закону України “Про ціни та ціноутворення", ст.35 Закону Украї-ни “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

Відповідач вважає, що припущення Позивача стосовно можливості застосовання Здолбунівською ра-йонною СЕС нових тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату –лише після офіційного опублікування постанови КМ України від 11 травня 2006р. №662 –не мають правового під-ґрунтя. Враховуючи зазначене, Відповідач просив в задоволенні позову відмовити.(арк.справи 21-25).

За мотивованими клопотаннями сторін провадження у справі зупинялось ухвалою від 25.04.2007р.(арк. справи 99-101).

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області проводилась перевірка дотримання Здолбунівською районною санітарно-епідеміологічною станцією державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на послуги, що надаються  за плату. Перевірка проводилась за період з 01.12.2005р. по 30.11.2006р. і тривала з 30.11.2006р. по 14.12.2006 року. Про що свідчить Акт перевірки від 14.12.2006 року.

За наслідками перевірки Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області 06 лютого 2007р. прийняла рішення №10 згідно якого до Здолбунівської районної санітарно-епідеміологічної станції засто-совано економічні санкції шляхом вилучення у доход державного бюджету України в сумі 3 075 грн. 79 коп. необгрунтовано отриманої виручки вигляді штрафу в розмірі 6 151 грн. 58 коп.

У даному рішенні Відповідача про застосування економічних санкцій від 06.02.2007р. зазначено, що По-зивачем несвоєчасно впроваджено в дію постанову Кабінету Міністрів України №662 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002р. №1544 і від 27 серпня 2003р. №1351”, внаслідок чого було застосовано: тарифи на послуги у розмірах, вищих за встановлені граничні, а також застосовано ціни (та-рифи) на види послуг, які не передбачені переліком робіт і послуг, що можуть надаватись за плату. Таким чином, Здолбунівською районною санітарно-епідеміологічною станцією порушено вимоги Закону України “Про ціни та ціноутворення”.(арк.справи 7-12, 65-71).

На момент розгляду справи в господарському суді економічні санкції відповідно до оспорюваного рі-шення Позивачем не сплачені.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і давши їм оцінку, госпо-дарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наведеного нижче.

Відповідно до ч.1 ст.189 Господарського кодексу України “…Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання”.

Згідно із ч.1 ст.191 цього ж кодексу “…Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ре-сурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет міністрів України”.

Аналогічне положення міститься в ст.9 Закону України “Про ціни ціноутворення” від 03 грудня 1990р. за №507-ХІІ.

В податковому законодавстві аналізована ціна послуги (роботи) іменується категорією “звичайна ціна”, при цьому, як випливає зі змісту п.1.18 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997р. за №168/97-ВР: “...Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР)…”

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 “Про затвердження тарифів (прейску-рантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміодогічної служби” передбачено, що відповідно до ст.35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” –затверджуються тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, і зазначена ціна в гривнях, жодні інші посилання стосовно ціни відсутні.

Відповідно до ст.8  Закону України “Про ціни і ціноутворення” №507-ХП від 03.12.1990р. –державне ре-гулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Стаття 9 вказаного Закону визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюють-ся державними органами України. Цією ж статтею визначено коло товарів і послуг на які встановлюються дер-жавні фіксовані та регульовані ціни і тарифи “Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що ма-ють вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги; виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище”.

З огляду на зазначене вище – висновок Відповідача з приводу обчислення вартості послуг, наданих Здол-бунівською районною СЕС у період з 12 по 30 травня 2006р. за застарілими тарифами (прейскурантами), які бу-ли змінені Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002р. №1544 і від 21 серпня 2003р. №1351” від 11 травня 2006р. № 662 –суд прийняв до уваги наступне.

Згідно зі ст.57 Конституції України:

“Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути дове-дені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відо-ма населення у порядку, встановленому законом, є нечинними”.

Відповідно до п.3 Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-пра-вових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997р. №503/97 –“Громадяни, державні органи, підпри-ємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету міністрів України, опубліковані в офі-ційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав”.

Разом з тим, пунктом 5 даного Указу передбачається, що акти Кабінету Міністрів України, які визнача-ють права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше  дня  їх  опублікування  в  офіційних  друкованих  виданнях".

Таким чином, приймаючи до уваги ці обидва пункти Указу можна зробити висновок, що застосовувати нові тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, Здолбунівська районна СЕС могла лише після офіційного опублі-кування постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України №662 від 15 жовтня 2002р. №1544 і від 27 серпня 2003р. №1351”, датованої 11 травня 2006р.

Вбачається, що постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006р. №662 набрала чинності лише після її офіційного опублікування, тобто з 31 травня 2006р.

Відтак, саме з цього моменту Здолбунівська районна СЕС мала правові підстави на здійснення господар-ської діяльності із застосуванням нових тарифів на послуги, що нею надавалися.

За вказаних обставин в сукупності –матеріалами справи стверджується правомірність позовних вимог в частині визнання протиправним застосування Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області до Здолбунівської районної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій та штрафу на загальну суму 7 343 грн. 13 коп. і  позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, господарський суд вважає, що Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській об-ласті правомірно застосувала економічні та штрафні санкції в сумі 1 884 грн. 24 коп. необгрунтовано отриманої виручки та подвійного розміру штрафу за період 31.05.2006р. –05.06.2006р. Оскільки постанову КМ України було опубліковано 31 травня 2006р. - Позивач з цієї дати зобов`язаний був застосовувати нові тарифи. Зазначені суми вказані в Додатку №2 до Акту перевірки  від 14.12.2006р. та сторінці 7 Акту.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що в частині вилучення у Здолбунівської районної санітарно-епідеміологічної станції 628 грн. 08 коп. виручки, необгрунтовано отриманої протягом 31.05. 2006р. –05.06.2006р. та 1 256 грн. 16 коп. штрафу –рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Рів-ненській області від 06 лютого 2007 року №10 “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” –необхідно залишити без змін, а позов в цій частині –без задоволення.

Доводи і пояснення Позивача, зокрема надані заяви фізичних та юридичних осіб щодо відсутності претензій з приводу оплати ними послуг СЕС у більшому розмірі (арк.справи 90-98) –не варті уваги суду з наведених мотивів.

Керуючись стст. 2, 17, 71, 87, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                         ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним застосування Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівнен-ській області до Здолбунівської районної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій та штрафу на загальну суму 7 343 грн. 13 коп.

3. Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області від 06 лютого 2007р. №10 “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” в частині вилучення у Здолбунівської районної санітарно-епідеміологічної станції 2 447 грн. 71 коп. необгрунтовано отриманої виручки та 4 895 грн. 42 коп. штрафу.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

          Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеля-ційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її прого-лошення, а в разі складення постанови у повному обсязі –відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           Грязнов В. В.

Постанова підписана  "18" березня 2008 р.