ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2007                                                                                Справа №3/92

м. Полтава

За  адміністративним позовом Відкритого  акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, 39802 , м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16

до    Кременчуцької об’єднаної  державної   податкової    інспекції, 39600, м. Кременчук,  вул. Красіна, 76

про визнання (нечинним ) недійсним податкового повідомлення-рішення КОДПІ від 30.01.2007р. №0000082301/0/197,

С у д д я  БУНЯКІНА Ганна Іванівна

С е к р е т а р  с у д о в о г о  з а с і д а н н я  Ківшик Олена Володимирівна

Представники:

від позивача – Гунько О.В., Наянова Л.С., Яцина О.М. (див. протокол)

від відповідача –  Охнарович Н.В., Бульбаков Є.О., Булочкіна Т.В. (див. протокол)

експерт –Ратуша В.Б. ( див. протокол)

Суть спору : Розглядається позов Відкритого  акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” м. Комсомольськ про визнання (нечинним ) недійсним податкового повідомлення-рішення КОДПІ від 30.01.2007р. №0000082301/0/197, за яким позивачу визначено податкові зобов’язання з податку  на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 37398761,00 грн., в т.ч. основний платіж –19 087 182, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –18 311 579, 00 грн.

Відповідач позов відхилив за запереченнями від 19.03.2007р. №8478/10/10-044, посилаючись на  правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,

в с т а н о в и в :

Відповідачем –КОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”  м. Комсомольськ з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р.

Результати даної перевірки були відображені у акті  перевірки  №24/23-312/00191282 від 19 січня 2007 року, за яким  працівниками податкової служби було констатовано про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 9.1, п. 9.2,, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР ( зі змінами і доповненнями) в результаті заниження податку на прибуток на суму 20 044 423, 00 грн., в т.ч.: в 2 кварталі 2005 року на 3 470 833,00 грн., в 3 кварталі 2005 року на 3 534 018,00 грн., в  4 кварталі 2005 року на 4 326 306,00 грн., в 1 кварталі 2006 року на 8 713 267,00 грн.

Як зазначається в п.1 розділу 4 „Висновок” вище зазначеного акту перевірки „із загальної суми заниженого податку на прибуток у розмірі 20 044 423,00 грн. прийняте керівником Кременчуцької ОДПІ податкове повідомлення-рішення №0000292301/0/2394 від 09.10.2006р. на загальну суму 1 627 311,00 грн., в т.ч. основного платежу –957 242, 00 грн. та фінансової санкції –670 069, 00 грн.” ( див. стор. 164 акту).

Інша частина відміченого податковою службою заниження - 19 087 182, 00 грн. (20 044 423, 00 грн. –957 242, 00 грн.) стала сумою донарахувань податку на прибуток позивачу в вигляді основного платежу за прийнятим КОДПІ  30.01.2007р. податковим повідомленням-рішенням №0000082301/0/197, що є предметом спору у цій справі, та застосуванням за цим же рішенням штрафної (фінансової) санкції в розмірі 18 311 579, 00 грн.

При цьому податкова-відповідач виходила з того, що:

- в порушення пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем до валового доходу 3, 4 кварталів 2005 року та 1 кварталу 2006 року  не була включена сума 9 993 877, 35 грн.  –непогашена станом на 31.03.2006р. кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, по якій „минув 90-й календарний день зі дня граничного терміну погашення такої заборгованості, передбаченого умовами договорів” ( цитується дослівно за актом на стор. 69);

-  позивачем в порушення пп. 5.3.2 п. 53 ст. 5 та пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” включено до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням та використанням бурових та гірничо-прохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень на суму 58 916 742, 50 грн. На стор. 61,72 акту перевірки приведена таблиця витрат ВАТ на підривні роботи, на придбання бурових долот та вибухівку в грошовому еквіваленті;

-  ВАТ „ПГЗК” безпідставно ( в порушення пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 ЗУ №334) включено до складу валових витрат 1 кварталу 2006 року  попередню оплату:

(а) у розмірі 4 452 786,09 грн. своїм постачальникам за переліком, що значить ся на стор. 62-63 акту, оскільки „...статус платника податку на прибуток перевіркою не визначено...” (цитується за актом перевірки на стор. 62). „У період, який перевіряється, отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) від даних постачальників не відбулося. Підприємством в ході перевірки не надано до перевірки договори з вищезазначеними постачальниками, в яких було б визначено статус платників податку на прибуток цих постачальників” (цитується за актом перевірки на стор. 63);

(б) у розмірі 28 315, 43 грн. своїм постачальникам –суб’єктам підприємницької діяльності – фізичним особам за переліком, що значиться на стор. 63-64 акту, оскільки „... у період, що перевіряється, отримання товарів (матеріалів , робіт, послуг) від даних постачальників не відбувалося” (цитується за актом перевірки на стор. 64);

- при реалізації продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року ціни реалізації були встановлені комбінатом нижче собівартості і підприємство в порушення п. 5.1 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР не відкоригувало валові витрати у 4 кварталі 2005 року на 392 825, 45 грн. та 1 кварталі 2006 року на 2 564 179, 27 грн., а отже зависило суму валових витрат за ці два звітні періоди на 2 957 005, 00 грн. (392 825, 45 грн. + 2 564 179, 27 грн.) ( див. стор. 64-67 акту).

 Зазначений вище висновок  відповідача, що набрав форму оспорюваного податкового повідомлення-рішення, є за межами норм чинного законодавства, виходячи з наступного:

І. Підпунктом 12.1.5  п. 12.1 ст. 12 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, до якого як порушення з боку ВАТ „ПГЗК” відсилається КОДПІ-відповідач, визначено, що платник  податку  -  покупець зобов'язаний збільшити валові  доходи  на  суму  непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи  за виконавчим  написом  нотаріуса,  у  податковому  періоді,  на який припадає перша з подій: а) або  90-й  календарний  день  від  дня  граничного  строку погашення   такої   заборгованості   (її  частини),  передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення  судом про  визнання  (стягнення)  такої  заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому строки, визначені абзацом "а"  цього  підпункту,  поширюються також  на випадки,  коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану  продавцем, у  строки,  визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Як бачимо, приписи вище зазначеної норми пов’язують її застосування платником податку - покупцем з необхідністю (1) досудового врегулювання спору щодо розміру непогашеної заборгованості або (2) визначення розміру цієї заборгованості судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Відносно наявності судових рішень чи виконавчих написів нотаріусів про розмір непогашеної заборгованості ВАТ „ПГЗК” перед своїми контрагентами матеріали перевірки КОДПІ не містять. Відсутня інформація і щодо узгоджених в досудовому порядку сум непогашеної заборгованості.

Досудове врегулювання господарських спорів регулюється розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 6 цього кодексу визначено порядок пред’явлення претензій підприємствами та організаціями при порушенні їх майнових прав та законних інтересів. Зокрема, встановлено, що підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Таких претензій до ВАТ „Полтавський ГЗК” в період, що був охоплений перевіркою КОДПІ, заявлено не було, про що засвідчує висновок №5373 спеціаліста бухгалтера Київського науково-дослідного інституту судових експертиз В.Б. Ратуша, предметом дослідження якого наряду з іншими документами була і книга реєстрацій вхідних претензій. В запереченнях від 03.10.2007р. № б/н (вх. №15695 від 03.10.2007р.) на цей висновок податкова не знайшла іншого аргументу як послатись на те, що книга реєстрації вхідних претензій не надавалась працівникам КОДПІ, що здійснювали перевірку, та поставила під сумнів те, що ця книга була об’єктом дослідження спеціаліста, оскільки на стор. 2 висновку №5373 вона не перелічена як окремий документ, що був наданий для дослідження.

Сама ж податкова-відповідач обмежилась відомостями з журчала-ордера №6 „Розрахунки з постачальниками” ( див. стор. 69 акту перевірки, додаток 2 до акту –стор. 28-32 справи) без дослідження умов господарських договорів, з яких було б видно умови оплати (попередня, взаємозалік тощо), строки оплати. Крім того, взяті суми сальдо за цим журналом  за станом на 01.03.2006р., на не на 31.03.2006р., а за цей місяць мала місце погашення кредиторської заборгованості (див. порівняльну відомість позивача про кредиторську заборгованість станом на 31.03.2006р. стор. 58-66 справи, том1).

За викладеного, враховуючи приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, суд має підстави зробити висновок, що при неповному дослідженні з боку КОДПІ первинних господарських та бухгалтерських документів ВАТ „ПГЗК” на предмет прострочення непогашеної заборгованості перед контрагентами-кредиторами виводи останньої щодо заниження валових доходів на суму в 9 993 877,00 грн.  не є доведеними. За висновком же спеціаліста-бухгалтера КНДІСЕ №5373 від 30.07.2007р. ці виводи відповідача-податкової взагалі спростовуються.

ІІ.  Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

Для цілей оподаткування податком на прибуток під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку  діяльність  особи, що направлена  на  отримання  доходу  в  грошовій,  матеріальній  або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації   такої   діяльності   є  регулярною,  постійною  та суттєвою.  Під  безпосередньою  участю  слід  розуміти   зазначену діяльність  особи  через  свої  постійні представництва,  філіали, відділення,  інші відокремлені підрозділи,  а також через довірену особу,  агента  або  будь-яку іншу особу,  яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат  згідно із пп. 5.2.1 зазначеної норми включаються суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням виробництва,  реалізацією  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  з  урахуванням  обмежень,  установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

При цьому пп. 5.3.9 викладеної вище норми містить пряму заборону щодо включення до складу валових витрат будь-яких витрати, що непідтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Саме в межах цих норм і діяв позивач, включивши до складу валових витрат 58 916  742, 50 грн. –сума витрат, понесених комбінатом на підривні роботи, на суму списаних бурових долот та на вибухівку в період, що був охоплений перевіркою, з огляду на наступне:

ВАТ „Полтавський ГЗК” відповідно до Статуту здійснює господарську діяльність, яка полягає у видобутку корисних копалин, а саме –залізної руди. Здійснення цього виду діяльності передбачає певний технологічний процес, тобто –сукупність технологічних операцій, які виконуються при видобутку корисних копалин, в результаті яких і можливе отримання корисних копалин. Виключення будь-якої із ланцюга технологічних операцій приведе до унеможливлення отримання залізної руди, і як наслідок неможливість здійснення господарської діяльності, яка передбачена Статутом підприємства.

Видобуток залізної руди –це складний, тривалий, багато етапний процес , на кожному якого виконуються певні види робіт і виникають окремі групи витрат.

Видобуток руди на комбінаті здійснюється відкритим способом при наявності відповідних дозволів (ліцензій) на користування надрами, на право зберігання вибухових матеріалів на базисному складі, виробництво вибухових речовин, проектування проведення вибухових робіт, про що засвідчує і сама КОДПІ-відповідач на стор. 19-20 акту перевірки.

ВАТ „Полтавський ГЗК” є платником податку на прибуток на загальних підставах. Витрати, понесені комбінатом на гірничопідготовчі (вскришні) роботи та витрати в зв’язку з видобутком залізної руди є витратами, пов’язаними з виробничою господарською діяльністю підприємства, а отже  підпадають під регулювання пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” і включаються до складу валових витрат, що участують в формуванні бази оподаткування податком на прибуток саме за останньою нормою.

Доводи податкової служби з посиланням ( як порушення з боку позивача) на пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 3 та пп. 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” не можуть бути прийняті до уваги, так як:

(а) підпункт 5.3.2, яким визначено, що до складу валових витрат не включаються витрати на „ придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9...” є відсильною нормою, а саме до статей 8 та 9 ЗУ №334 і зокрема до пп. 9.1, 9.2;

(б) за ст. 9 „Амортизація витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин”  вище відміченого Закону закріплено, що будь-які витрати на розвідку (до розвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації. (пп. 9.1). Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пп. 9.2);

(в) постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1998 р. N 118 був затверджений Перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації, за позицією 8 (вісім) якого до таких витрат віднесено:

- витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних  копалин, що  здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які  супроводжуються  нарощуванням  запасів  корисних  копалин  чи переведенням   запасів   у   більш   високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).

І тут же ( у Переліку ) зазначається, що до  складу  зазначеної  групи (позиція 8) не  включаються  такі витрати, пов'язані  з  розвідкою  (дорозвідкою)  та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин:

  будь-які  витрати  на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів,  виданих  державними  органами  з  ведення господарської діяльності   (в   тому   числі   витрати на реєстрацію, оформлення гірничого відводу тощо);

    витрати   на   геологорозвідувальні   роботи,   виконані   та профінансовані (як в минулому, так і поточному періоді) за рахунок державного бюджету;

    витрати  на  розвідку (дорозвідку) запасів (родовищ) корисних копалин,  що  виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття  та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до  підвищення  ступеня  їх  розвіданості (категорійності), в тому числі  якщо  відповідні  роботи  були  припинені  з  огляду  на їх економічну недоцільність;

    витрати  видобувних  підприємств на експлуатаційну розвідку з метою  уточнення  контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничо-технічних  умов розробки (без нарощування запасів корисних копалин   і   зміни   їх   категорійності  за ступенем промислової розвіданості);

    витрати   на   утримання   основних   фондів   (у  тому числі геологорозвідувальних  підрозділів, організацій), що перебувають в стані консервації.

Саме остання обставина ДПС була проігнорована. Крім того, відповідачем не врахована та обставина, що основна діяльність комбінату пов’язана з видобутком корисних копалин і, крім зазначених норм, при визначенні витрат підприємство керується галузевими інструкціями, а саме Положенням про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затв. наказом Мінпромполітики України від 07.05.2004р. №221 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 липня 2004 р. за N 846/9445, за яким підготовчі роботи проводяться з метою підготовки до розробки розкритої частини родовища, а пп. 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 та 5.1.6  - визначено:

гірничорозвідувальні роботи (експлуатаційна  розвідка) проводяться   з   метою   уточнення  контурів  покладів,  запасів, речовинного  складу  та  фізико-механічних  властивостей  корисних копалин і порід,  планування гірничих робіт і вирішення ряду інших завдань, пов'язаних із розробкою родовища;

до гірничо-капітальних належать роботи з розкриття  родовища, які  виконуються  до  введення  його в експлуатацію згідно з актом державної  комісії,  включаючи  проведення  в'їзних  і  розкривних траншей,  необхідних  для  забезпечення  кар'єру  підготовленими і готовими до видобування  запасами,  достатніми  для  початку  його нормальної експлуатації відповідно до проекту;

до гірничопідготовчих робіт належать розкривні  роботи  (крім гірничо-капітальних),   роботи   з   планування  денної  поверхні, проведення в'їзних траншей,  призначених для підготовки запасів на розміщених  нижче  горизонтах,  роботи  з проведення розкривних та розрізних траншей,  роботи з розміщення розкривних порід і  пустих порід,  що  виникли  від збагачення,  та некондиційної мінеральної сировини у відвалах кар'єрів;

до добувних робіт відносять добування корисних копалин з готової до видобування частини родовища. Добувні роботи  включають  такі  основні  виробничі  процеси: відбійка,  навантаження,  транспортування і розвантаження корисних

копалин.  Відбійка  полягає  у  відділенні  корисної  копалини від масиву з одночасним його розпушенням і здійснюється  за  допомогою буропідривних робіт або механізмів та машин.

Гірничопідготовчі роботи ВАТ „ПГЗК” включають також експлуатаційні гірничорозвідувальні роботи, з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, розмір його запасів та вміст заліза в руді.

За висновком №5373 спеціаліста-бухгалтера КНДІСЕ, надані йому на дослідження ліцензії (залучені до матеріалів справи) користування надрами, видані Держкомітетом України по геології і використанню надр, від 29.07.1997р. №1012 та №1013 засвідчують, що балансові запаси Лавриківського родовища становлять 503 262 тис. тонн, а Горішнє-Плавнинського –1 397 810 тис. тонн, а всього по кар’єру –1 901 072 тис. тонн.  Згідно „Звітного балансу запасів металічних та неметалічних корисних копалин” ВАТ „ПГЗК” за 2005 –2006 роки балансові запаси корисних копалин (залізисті кварцити) складають 1 901 072 тони, що вказує на те, що приросту балансових запасів та змін якості корисних копалин не було.

Сам розмір витрат підприємства підтверджується  як матеріалами перевірки КОДПІ, матеріалами висновку спеціаліста №5373, так і первинною документацією, що залучена до матеріалів справи, як-то: актами приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р. по договору №647/2821 від 15.12.2004р. з ТОВ „Укрвибух” на виконання останнім бурових робіт долотами шарошечними; звіти цехів по виробничих затратах по статтях витрат ДнРУ –руда (видобування руди) та витрати на вскришні роботи; зведені дані витрат на вибухівку  спеціалізованого цеху виробництва вибухових робіт, первинними документами витрат вибухівки – звітами виробничих витрат, накладними-вимогами та лімітно-забірними картами на відпуск вибухівки. Ця обставина як і її документальне підтвердження податковою не спростовується.

ІІІ. Згідно пп. 11.2.1. п. 11. 2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою  збільшення  валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання  коштів  з  банківських  рахунків  платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата  оприбуткування  платником  податку  товарів,  а для робіт (послуг)  -  дата  фактичного  отримання  платником  податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 11.2.3 цього ж Закону визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: … б) резидентами,  які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону  (крім  платників  податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону),  або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи  є  звільненими від  сплати  цього  податку  або  не  є  його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку  товарів  (а  при  їх імпорті  -  також  робіт  (послуг),  супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів),  а для робіт  (послуг),  -  дата  їх  фактичного отримання від  таких  осіб,  незалежно  від  наявності  їх  оплати (у тому числі часткової або авансової).

І в цій же нормі зазначає, що будь-яка особа,  визначена  абзацом  "б"   цього   підпункту, зобов'язана  при  укладенні  договору  з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про  те,  що  така  особа  має статус  платника  цього податку на загальних умовах,  передбачених цим Законом.  Якщо така особа не зазначає у  такому  договорі  про такий  статус  або  якщо  товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат  покупця  вважається,  що такі товари (послуги) були надані особами,  звільненими від оподаткування цим податком.

З огляду на приписи останньої норми і було здійснено дослідження спеціалістом КНДІСЕ первинної документації платника-позивача, як-то: (1) договорів, укладених з контрагентами –суб’єктами господарювання як юридичними, так і фізичними особами, (2) самих свідоцтв платників податку, залучених до договорів та програми податкового обліку, що працює на підприємстві, в якій на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, договорів поставки окремо зазначається статус платника, за яким (див. стор. 11-14 висновку №5373) констатовано, що документально підтверджується віднесення ВАТ „Полтавський ГЗК” до складу валових витрат суми попередніх оплат за товарно-матеріальні цінності за 1 квартал 2006 року в розмірі 5 629 594, 00 грн., у відповідності до пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283/97-ВР.

Констатація на стор. 63 акту перевірки ревізорами про „ненадання до перевірки договорів з постачальниками”, яким була здійснена попередня оплата ВАТ „ПГЗК”, а на стор. 64 акту –„у період, що перевіряється, отримання товарів (матеріалів , робіт, послуг) від даних постачальників не відбувалося”, не є достатнім і обґрунтованим висновком (без дослідження самих договорів та статусу як платників контрагентів позивача) про порушення з боку позивача-ВАТ приписів пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та донарахування сум податку за цим епізодом.

ІУ. Висновки КОДПІ щодо реалізації комбінатом продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року за цінами нижче собівартості, а отже (на думку ДПС) є порушенням підприємством п. 5.1 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР, в результаті не відкорегування валових витрати у 4 кварталі 2005 року на 392 825, 45 грн. та 1 кварталі 2006 року на 2 564 179, 27 грн. та завищення суми валових витрат за ці два звітні періоди на 2 957 005, 00 грн. (392 825, 45 грн. + 2 564 179, 27 грн.) ( див. стор. 64-67 акту) є за межами приписів цієї норми, оскільки остання (п. 5.1 ст. 5) є визначенням валових витрат як таких і не ставить в залежність формування їх розміру з ціновою політикою, а тим більше щодо цін на продукцію, які не є регульованими.

Як слідує із матеріалів перевірки самої КОДПІ, висновку спеціаліста КНДІСЕ №5373 на протязі періоду: 4квартал 2005 року –1 квартал 2006 року ВАТ „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” реалізовувало продукцію власного виробництва на умовах, передбачених укладеними договорами.

Закон України „Про ціни і ціноутворення” №9507-ХІІ від 03.12.1990р., який поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, надає суб’єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в т.ч. і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, за винятком тієї, що підпадає під державне регулювання.

Органами, що здійснюють регулювання цін та тарифів (ст. 8 Закону), не встановлено регулювання цін на продукцію (котуни), що реалізовувались ВАТ „Полтавський ГЗК” в період, що був охоплений перевіркою відповідача-КОДПІ.

А відповідно до ст. 14 Указу Президента України „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” №817/98 від 23.07.1998р.  органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.

Отже, якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на продукцію,  яку виробляє підприємство-позивач з метою подальшої її реалізації, то операції з продажу такої продукції проводяться за вільними цінами. Податкова ж служба в спірному випадку перебирає на себе не властиву їй функцію –регулювання цінової політики підприємства, що є порушенням як вище відміченого Закону, так і Закону України „Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1990р. ( зі змінами і доповненнями).   

 

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги обґрунтовані нормами права та поданими доказами, відповідач - суб’єкт власних повноважень не довів правомірність свого рішення, як того вимагає п. 2 ст. 71 КАС України,  а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати в сумі  3,40 грн. зі сплати державного мита повернути позивачу за рахунок Державного бюджету.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 94,158, 160, 162, 163, п.6 розд. УІІ  “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України ,  суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.                  Позов задовольнити.

2.   Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення КОДПІ від 30.01.2007р. №0000082301/0/197, за яким Відкритому акціонерному товариству „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”  м. Комсомольськ  визначено податкові зобов’язання з податку  на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 37 398 761,00 грн., в т.ч. основний платіж –19 087 182, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –18 311 579, 00 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (м. Комсомольськ, Полтавська область, вул. Будівельників, 16 ) р/р 26006301550205/980  в ПІБ м. Комсомольськ, МФО 331133 - 3,40 грн. судових витрат.

Видати виконавчий лист з набранням постановою законної сили.

4. Копію цієї постанови надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині, та прокуратурі Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7).

        

СУДДЯ                                                                                       Г.І. БУНЯКІНА

Примітка:

1. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.