Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2008 р. Справа № 47/534-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Білоконь Н.Д., суддя Лакіза В.В.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Дубовика О.Л., довіреність № 124 від 07.02.2008 р., Кудрявцева В.В., довіреність № 15 від 18.02.2008р.
відповідача - Братовченка М.А., довіреність без номера від 28.11.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 37 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.07 р. у справі № 45/534-07
за позовом закритого акціонерного товариства "Ізюмська пивоварна компанія", м. Ізюм Харківської області,
до науково-виробничої фірми з обмеженою відповідальністю "Екополімер", м. Харків,
про розірвання договору та стягнення 36250,00 грн.,
встановила:
У листопаді 2007р. позивач, закрите акціонерне товариство «Ізюмська пивоварна компанія», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору № 33/04-02/02 від 24.07.2002р., укладеного ним з відповідачем –науково-виробничою фірмою з обмеженою відповідальністю «Екополімер»; про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 36250,00 грн. та про зобов‘язання ЗАТ «Ізюмська пивоварна компанія»за свій рахунок демонтувати та забрати обладнання, встановлене у позивача за договором № 33/04-02 від 24.07.2002р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2007р. у справі № 47/534-07 (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір № 33/04-02/02 від 24.07.2002р., що укладений між ЗАТ “Ізюмська пивоварна компанія” та НВП ТОВ “Екополімер”.
Стягнуто з науково-виробничої фірми з обмеженою відповідальністю Екополімер” на користь закритого акціонерного товариства “Ізюмська пивоварна компанія” грошові кошти в сумі 29000,00 грн., штрафні санкції в сумі 7250 грн., державне мито у розмірі 362,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1800,00 грн.
-2-
Зобов’язано науково-виробничу фірму з обмеженою відповідальністю “Екополімер” за свій рахунок демонтувати та забрати обладнання, яке було встановлене ним у позивача за договором № 33/04-02/02 від 24.07.2002 року.
В задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності відмовлено.
Відповідач з цим рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2007р. у справі № 47/534-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до умов договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р. та додаткової угоди до нього від 07.07.2005 р. до обов"язків відповідача не входило розробка та погодження робочого проекту витратоміра, не передбачений такий обов"язок і чинним законодавством, а тому відповідно до вимог статті 837 Цивільного кодексу України відповідач повинен був дотримуватися виключно завдання позивача - опитувального листа для замовлення витратоміра на самотечний трубопровід, що і було зроблено.
Також вказує на те, що виконана відповідачем робота відповідає тим показникам, які позивач надав відповідачеві в опитувальному листі для замовлення витратоміра на самотічний трубопровід; виконання відповідачем робіт за цим договором підтверджується актами від 12.2005 р. та від 15.02.2006 р.; якість роботи та відповідність витратоміра діючим нормативам підтверджено свідоцтвом №3677 від 07.11.2005 р. та №4398 від 26.12.2005 р., виданими ННЦ "Інститут метрології", а позивач протягом 22 місяців експлуатації приладу обліку не заявляв про свої претензії відносно якості виконаної роботи.
Крім того, зазначає, що перебіг строку позовної давності стосовно вимог щодо неналежної якості робіт за договором №33/04-02/02 від 24.07.2002 р. почався з дня складення сторонами останнього акту здачі-прийому робіт, тобто 15.02.2006 р., а тому позивач, звернувшись до господарського суду з позовом через 22 місяці після прийняття вузлу обліку в експлуатацію та 20 місяців після отримання інформації про неякісну роботу, пропустив встановлений статтею 863 Цивільного кодексу України скорочений строк позовної давності в один рік стосовно вимог щодо неналежної якості робіт. У зв"язку з цим просить застосувати строк позовної давності.
Позивач у письмових заперечення на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване відповідачем рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовують, зокрема, тим, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на опитувальний лист для замовлення витратоміра на самотечний трубопровід як на документ, яким встановлені певні права та обов"язки сторін по договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р., є необгрунтованим, так як цей лист не є додатком до вказаного договору і в самому договорі відсутні посилання на цей документ.
Також вказують на те, що оцінка якості робіт відповідача за договором №33/04-02/02 від 24.07.2002 р. надана в рішенні господарського суду Харківської області у справі №49/117-06 за участю тих самих сторін, що і в даній справі, а тому встановлені цим рішення обставини згідно з вимогами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення знов при вирішенні даної справи.
Крім того зазначають, що початок перебігу передбаченого 261 Цивільного кодексу України строку позовної давності стосовно вимог щодо неякісного виконання робіт
-3-
відповідачем по договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р. почався лише тоді, коли позивач дізнався про ці обставини з рішення господарського суду Харківської області у справі №49/117-06 від 27.02.2007 р.
У судовому засіданні 13.03.2008 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою отримання висновків відповідних установ щодо правової природи договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, відхиляє його як необгрунтоване, оскільки з"ясування зазначеного питання входить до компетенції господарського суду та відповідачем не доведено неможливості розгляду справи в даному судовому засіданні без з"ясування цього питання.
Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представників сторін, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 24.07.2002 р. між науково-виробничою фірмою «Екополімер», виконавцем, та закритим акціонерним товариством «Ізюмська пивоварна компанія», замовником, було укладено договір №33/04/02 (далі договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе влаштування витратомірного вузла на базі ультразвукового витратоміру ОСМ ІІІ (Канада) для комерційного обліку стічної рідини, що включає в себе: розработку документації, необхідної для монтажу рівняміру; закупівлю та доставку обладнання; монтаж датчиків рівня та температури, електронного блока; сигнальних кабелів та кабелю живлення; пусконалагоджувальні роботи; атестацію комерційного вузла обліку; навчання обслуговуючого персоналу; гарантійне обслуговування. Виконавець поставляє замовнику комплект обладнання згідно зі специфікацією (додатко №1), та технічну документацію.
07.07.2005 р. сторони договору уклали додаткову угоду до нього №1 (далі додаткова угода), якою було доповнено та викладено в новій редакції окремі положення договору, зокрема, пункт 1.2 договору викладено в новій редакції, відповідно до якої виконавець прийняв на себе виконання наступних зобов'язань:
- розробити документацію, необхідну для монтажу рівняміру-витратоміра;
- надати у власність замовника необхідне обладнання, що обумовлене в специфікації до цього договору (додаток №1);
- здійснити монтаж датчиків рівня та температури, електронного блоку, сигнальних кабелів та кабелю живлення в терміни, обумовлені цим договором; провести пусконалагоджувальні роботи;
- провести навчання обслуговуючого персоналу ЗАТ "Ізюмська пивоварна компанія"; провести гарантійне обслуговування встановленого обладнання на протязі 12 місяців з моменту введення його в експлуатацію;
- провести атестацію обладнання для виміру каналізаційних стоків, як комерційного вузла обліку між ЗАТ "Ізюмська пивоварна компанія" та Ізюмським комунальним виробничим водогінно-каналізаційним підприємством;
- провести метрологічне забезпечення приладів вузла обліку та їх перевірку;
- разом з замовником провести погодження по вузлу комерційного обліку з Ізюмським комунальним виробничим водогінно-каналізаційним підприємством;
- надати технічну та метрологічну документацію на встановлене обладнання, яка необхідна для його використання як комерційного вузла обліку.
Крім того, відповідно до додаткової угоди статтю 5 договору було доповнено пунктом 5.3, згідно з яким за прострочку строків виконання робіт, передачі обладнання, технічної та метрологічної документації замовнику до десяти днів виконавець сплачує
-4-
штраф у розмірі 20% від вартості договору, а понад 25 днів прострочки виконання зобов"язань - штраф в розмірі 25% від вартості договору.
На виконання пунктів 2.1, 2.3 договору (з урахуванням додаткової угоди) позивач платіжними дорученнями №919 від 30.08.2002 р., №964 від 08.08.2003 р. та №1769 від 20.07.2005 р. перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 29000,00 грн., що дорівнює загальній вартості договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а згідно зі статтею 610 цього кодексу порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом, зокрема: припинення зобов"язання внаслідок односторонньої відмови від зобов"язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2007 р. у справі №49/117-06 за позовом ЗАТ "Ізюмська пивоварна компанія" до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - НВФОВ "Екополімер" про визнання дій правомірними та зобов"язання внести зміни до договору, цим рішенням було встановлено, зокрема, той факт, що введення в експлуатацію вузлу обліку витрат стічної води із стічного колектора ЗАТ "Ізюмська пивоварна компанія" до міського колектору є неможливим і цей вузол не може використовуватись для комерційного обліку, оскільки не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством.
Вказана обставини, яка відповідно до вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу не потребує доведення знов при вирішенні даної справи, підтверджує, що відповідач не виконав свої зобов"язання, встановлені пунктом 1.2 договору щодо погодження по вузлу комерційного обліку з Ізюмським комунальним виробничим водогінно-каналізаційним підприємством.
А отже місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він повинен був дотримуватися виключно завдання позивача - опитувального листа для замовлення витратоміра на самотічний трубопровід, не можуть вважатися обгрунтованим, оскільки такого положення в договорі встановлено не було, опитувальний лист не є частиною договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р. і завдання відповідача як замовника викладені лише в цьому договорі та додатковій угоді до нього. Статтею 629 Цивільного кодексу встановлена обов"язковість виконання договору сторонами, але відповідачем як стороною договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р. цього правила дотримано не було.
Також не можуть вважатися обгрунтованими і посилання відповідача в апеляційній скарзі як на підставу своїх заперечень на акт від 12.2005 р. вводу в експлуатацію вузлу обліку витрат стічної води із стічного колектора ЗАТ "Ізюмська пивоварна компанія", акт здачі-прийому робіт по договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р., а також на свідоцтва №3677 від 07.11.2005 р. та №4398 від 26.12.2005 р., видані ННЦ "Інститут метрології", оскільки вказані документи підтверджують лише встановлення та ввод в експлуатацію вузла як механізму з вимірювання об"ємної витрати і рівня стічних вод, тоді як відповідність цього приладу його кінцевому призначенню, що полягає у здійсненні комерційного обліку стічної редини, відповідач в порушення вимог пункту 1.2 договору не забезпечив.
Крім того є необгрунтованими і посилання відповідача на пропущення позивачем
-5-
строку позовної давності стосовно вимог щодо неналежної якості робіт за договором №33/04-02/02 від 24.07.2002 р., виходячи з наступного.
Відповідно до статті 863 Цивільного кодексу України до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
А отже строк позовної давності щодо неналежного виконання відповідачем пункту 1.2 договору №33/04-02/02 від 24.07.2002 р. почався з дня, коли позивач дізнався чи міг дізнатися про неможливість використання вузлу обліку витрат стічної води із стічного колектора ЗАТ "Ізюмська пивоварна компанія" саме для комерційного обліку через невиконання відповідачем своїх договірних зобов"язань. Про цю обставину позивач міг дізнатися лише з рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2007 р. у справі №49/117-06, яким така обставина була остаточно встановлена, а не з дня складення сторонами акту від 15.02.2006 р., як на те вказує відповідач, оскільки з цього акту таке порушення не випливає і позивачем, який не є фахівцем в цій сфері знань, самостійно встановлене бути не могло.
Тому строк позовної давності за вимогами позивача почався з 24.07.2002 р. і позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у листопаді 2007 р. в межах цього строку і господарський суд першої інстанції цілком обгрунтовано відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування цього рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2007р. у справі № 47/534-07 залишити без змін.
Постанову в повному обсязі складено 17.03.2008 р.
Головуючий суддя (підпис) Слюсарева Л.В.
Суддя (підпис) Білоконь Н.Д.
Суддя (підпис) Лакіза В.В.