Справа № 2-2309/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 18.11.2011 Ленінський районний суд  м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                                      Хмельницької Л.Ї.

при секретарі:                                                               Богоявленської А.С.

за участю представника позивача:                             ОСОБА_1

за участю представника відповідача:                        ОСОБА_2

розглянувши у  відкритому   судовому засіданні в залі суду  м. Донецьку справу за позовом  Публічного акціонерного товариства  «Український  БіснесБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором. В обґрунтуванні позову зазначив, що 20.07.2007 року між АБ «Український Бізнес Банк» правонаступником якого  є ПАТ «Український БізнесБанк»та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № АП-210.  У відповідності до умов договору позивач надав відповідачці в разовому порядку у тимчасове користування грошові кошти  в сумі 3 270 грн.00 коп.  строком на 18 місяців з 20 липня 2007 року по 20 січня 2009 року включно з виплатою 25,1 % річних на  суму фактичної заборгованості. У відповідності до положень 1.2. Кредитного договору кредит надавався відповідачці на умовах терміновості, повернення, платності, відповідачка в свою чергу  зобов*язалась повернути  суму кредиту та сплатити відсотки, а також комісії, передбачені Кредитним договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів чи сплати через касу банку.

          У відповідності до п.2.2.2 Кредитного договору, відповідачка  була зобов*язана щомісячно, не пізніше дати, зазначеної у Графіку погашення кредиту, сплачувати заборгованість за кредитом та відсотки за  користування грошовими коштами рівними платежами в  сумі  не менше 219,88 грн.  Також  у  п.2.2.4 сторони  Кредитного договору  узгодили, що не пізніше 20.01.2009 року боржниця повинна сплатити всю суму фактичного залишку заборгованості  за кредитом, відсотками та комісіям, встановленим  Кредитним договором. Також у Кредитному договорі зазначено, що  у випадку виникнення у позичальника тимчасових фінансових або інших  труднощів  з причин,  що не залежать від позичальника, згідно з п. 2.4.1 Кредитного договору, боржниця  має право поставити  перед банком  питання про  перенесення  строків  платежу за кредитом, але цей можливістю вона не скористалась.. Відповідачка не виконує своїх зобов*язань за кредитним договором. Станом на  06.10.2011 року  заборгованість відповідачки перед позивачем становить  815,47 грн., з яких  заборгованість за кредитом 444,93 грн., заборгованість за відсотками-370,54 грн. З моменту утворення заборгованості представники банку неодноразово в телефонному режимі намагались провести розмову з відповідачкою про сплату заборгованості, але безрезультатно, оскільки спілкуватися з працівниками банку відповідачка відмовилась.  22.04.2011 року  за місцем  реєстрації відповідачки була надіслана претензія з вимогою сплати заборгованості, яку відповідачка отримала у травні 2011 року, але заборгованість до цього часу не сплачено. Просив стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості 815грн. 47 коп. та судові витрати  171 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачка до суду не з*явилась, оскільки  є інвалідом 2-ї групи, надіслала на адресу суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність за участю її представника.

Представник відповідачки за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні  позовні вимоги визнав частково, тобто  в частині заборгованості  за кредитом в сумі 444,93 грн. та судових витрат в сумі 171 грн. Суму відсотків не визнав,  та пояснив, що відповідачка  уклала кредитний договір з позивачем, оскільки  в цьому ж банку вона отримувала пенсію та  розраховувала здійснювати виплати по кредиту саме з пенсії. Вона регулярно по графіку сплачувала щомісячні виплати в погашення кредиту та  відсотків за ним, первопочатковий внесок вона не вносила, оскільки була домовленість, що  кредит погашатиметься  шляхом утримань з пенсії, при цьому, відповідачці не було відомо, що  декілька платежів не пройшли у зв*язку з відсутністю  договору між банком та УПФУ на перерахування пенсії саме через банк позивача.  Строк дії кредитного договору закінчився  у січні 2009 року, вона була впевнена, що  повністю розрахувалась з кредитом. Ніяких повідомлень з банку вона не отримувала та не знала, що їй нараховуються відсотки за користування кредитом. Перше письмове повідомлення з банку було отримано  у травні 2011 року  рекомендованим листом. Вважає, що заборгованість по процентах утворилась не з  вини  відповідачки, тому просив  в частині стягнення відсотків відмовити.

          Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання  має виконуватися належним чином, відповідно до  умов договору та вимог ЦК України. У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо зобов*язанням  встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) то в разі прострочення повернення чергової частини  позикодавець  має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ГК України.

          Так, у судовому засіданні встановлено, що 20.07.2007 року між АБ «Український Бізнес Банк» правонаступником якого  є ПАТ «Український БізнесБанк» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № АП-2108 (а.с.8).  У відповідності до умов договору позивач надав відповідачці в разовому порядку у тимчасове користування грошові кошти  в сумі 3 270 грн.00 коп.  строком на 18 місяців з 20 липня 2007 року по 20 січня 2009 року включно з виплатою 25,1 % річних на  суму фактичної заборгованості. У відповідності до положень 1.2. Кредитного договору кредит надавався відповідачці на умовах терміновості, повернення, платності, відповідачка в свою чергу  зобов*язалась повернути  суму кредиту та сплатити відсотки, а також комісії, передбачені Кредитним договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів чи сплати через касу банку. У відповідності до п.2.2.2 Кредитного договору, відповідачка  була зобов*язана щомісячно, не пізніше дати, зазначеної у Графіку погашення кредиту, сплачувати заборгованість за кредитом та відсотки за  користування грошовими коштами рівними платежами в  сумі  не менше 219,88 грн.  Також  у  п.2.2.4 сторони  Кредитного договору  узгодили, що не пізніше 20.01.2009 року боржниця повинна сплатити всю суму фактичного залишку заборгованості  за кредитом, відсотками та комісіям, встановленим  Кредитним договором.  Відповідачка  не заперечує того факту, що  має заборгованість за кредитом, оскільки  їй не було відомо, що внаслідок розірвання договору на обслуговання між УПФУ та позивачем, декілька утримань з її пенсії не були перераховані в погашення кредиту. Оскільки відповідачка  не заперечує факту наявності  заборгованості за основною сумою кредиту, суд вважає, що на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК зазначені обставини не підлягають  доказуванню в ході судового засіданні.  Таким чином, сума заборгованості  за договором кредиту в сумі 444,93 грн. підлягає стягненню з відповідачки в повному обсязі.

          Стосовно частини вимог позивача щодо стягнення  відсотків за користування кредитом  з відповідачки в сумі  370,54грн., суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не доведений той факт, що відповідачка була належним чином повідомлена про наявність заборгованості. Так термін повернення кредиту закінчився 20.01.2009 року, але претензія на ім.*я  відповідачки була надіслана позивачем лише у квітні 2011 року, а отримана нею  у травні 2001 року. Позивачем не надано суду доказів  того, що відповідачка повідомлялась про необхідність сплати заборгованості до квітня 2011 року. В той же час, як  стверджує  представник відповідачки, позивачка була впевнена в тому, що немає заборгованості за кредитом,  відрахування в рахунок  погашення кредиту здійснювались з її пенсії, та  її вини в утворенні заборгованості немає. Спростувати такі пояснення  представника позивача суд не має можливості, оскільки  відсутні докази про повідомлення позивачки  про наявність заборгованості з моменту закінчення дії договору до травня 2011 року.  

          Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача  витрати по оплаті судового збору в сумі 51.00 грн. та витрати з інформаційно - технічного  забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., в загальній сумі 171 грн.00коп.

          На підставі ст. ст. 526, 530,  625, 1048, 1049, 1050, 1054  ЦК України,  керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

 Позов Публічного акціонерного товариства  «Український БізнесБанк»до ОСОБА_3 про  стягнення заборгованості  за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1  на користь Публічного акціонерного товариства «Український БізнесБанк», яке знаходиться за адресою: 830001, м. Донецьк, вул. Артема, 125 (ЄДРПОУ 19388768, МФО 334969 рах.3739006 в ПАТ  «УкрБизнесБанк») суму заборгованості за кредитним договором 444 (чотириста сорок чотири)грн. 93 коп.  та судові витрати в сумі 171 грн.

У стягненні  заборгованості за відсотками в сумі  370,54 грн. –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька  в 10-денний строк з дня  його проголошення.

.

Суддя:                                                                                Л. І. Хмельницька