Справа № 11-621/2006 p. Головуючий 1 інстанції: Шипов І.М.
Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Кузюра М.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Кузюри М.М.
суддів: Акуленко C.O., Оседача М.М.
при секретарі Терешко В.В.
з участю:
прокурора Надточій О.О.
засудженого: ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м.Сівероморськ, Архангельської області, РФ, мешканець АДРЕСА_1, не одружений, освіта середня-спеціальна, працює ІНФОРМАЦІЯ_2
Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області, має на утриманні матір - інваліда 1-ї групи, раніше не судимий,-засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 285 грн. 60 коп. судових витрат за проведення експертиз та на користь фінансового управління Чернігівської міської ради 675 грн. 36 коп. витрат на лікування потерпілої.
Судом засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що працюючи ІНФОРМАЦІЯ_2 Чернігівського СІЗО-31 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області, 26 серпня 2005 року біля 10 год., керуючи службовим автомобілем УАЗ 3301-01, державний НОМЕР_1, рухався зі швидкістю біля 35 км/год по пр-ту Перемоги в напрямку вул. Щорса у м. Чернігові, при наближенні до пішохідного переходу, що навпроти буд. 41 по пр-ту Перемоги, в порушення вимог п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, незважаючи на те, що на крайній правій смузі, перед пішохідним переходом, зупинився автобус „ЛАЗ", який перешкоджав огляду пішохідного переходу, не зупинивши керований ним транспортний засіб та не переконавшись, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, яким може бути створена перешкода або небезпека, продовжував рух через пішохідний перехід, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину проспекту в межах пішохідного переходу, справа наліво відносно руху автомобіля.
Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ з переломом черепа та забоєм речовини головного мозку, закритої травми живота з розривом селезінки та внутрішньочеревною кровотечею, які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
В апеляціях:
Засуджений ОСОБА_1 просить провести по справі повне судове слідство, вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2006 року скасувати, а справу відносно нього закрити за недоведеністю його вини та відсутністю складу злочину в його діях. Свої вимоги аргументує тим, що протокол ДТП складено неточно і з порушеннями норм КПК України, які суттєво впливають на причинний зв'язок і бачення судом обставин і причин ДТП. Зокрема, звертає увагу на уклін дороги в місці ДТП, що не відображено в протоколі огляду місця ДТП, і це, на його думку, суттєво впливає на експертні розрахунки повного зупиночного шляху автомобіля. Не погоджується також з висновками суду щодо місця зіткнення та відстанню, яку подолала потерпіла після удару. Вважає, що без додаткової судової автотехнічної експертизи, право на яку він має згідно чинного законодавства, неможливо повно та об'єктивно встановити дійсні обставини справи та причини ДТП.
Адвокат ОСОБА_3 вважає вирок суду незаконним та підлягаючим скасуванню внаслідок односторонності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідності викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи, суттєвого порушення норм КПК України та неправильного застосування кримінального закону.
Стверджує, що пішохідний перехід при під'їзді до нього повністю оглядався ОСОБА_1 і перешкод для руху його автомобіля не було. В момент виникнення в полі зору водія ОСОБА_1 небезпеки, пішохід ОСОБА_2 пробігла через проїзну частину відстань біля 2-х метрів і він застосував екстрене гальмування, але уникнути зіткнення не зміг. Враховуючи, що в момент зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_1 вже рухався у загальмованому стані, вважає, що дії засудженого відповідали п. 12.3 ПДР України, так як він вжив усіх можливих заходів до зупинки транспорту. Вважає, що суд не дав належної оцінки показам ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 і дійшов невірного висновку про порушення засудженим п. п. 18.1, 18.4 ПДР України. Звертає увагу на порушення судом норм КПК України, оскільки суд двічі без видалення до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні клопотання про проведення автотехнічної експертизи. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши в ході часткового судового слідства доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції та просять їх задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, які заперечують проти доводів апеляцій, міркування прокурора, який просить вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши та частково дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає апеляції необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Засуджений ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив, що рухаючись по просп. Перемоги і наближаючись до пішохідного переходу в районі швейної фабрики, він побачив перед самим пішохідним переходом стоячий автобус ЛАЗ, тому знизив швидкість та став переміщуватись ближче до осьової лінії, що об'їхати автобус. Швидкість автомобіля складала біля 35 км/год і весь пішохідний перехід, по мірі наближення до нього, був у полі його зору і на ньому не було пішоходів. Раптово на дорогу вибігла потерпіла і він застосував екстрене гальмування, відвернувши одночасно вліво, однак зіткнення уникнути не вдалося. Гальмувати він почав, коли вже не бачив пішохідного переходу, тому стверджує, що зіткнення сталося за його межами.
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що пам'ятає лише, як прийшла на зупинку транспорту біля Центрального ринку на проспекті Перемоги у м. Чернігові. На якому транспорті вона рухалась, де виходила, і як трапилося ДТП, вона не пам'ятає внаслідок отримання травми голови.
Матеріалами кримінальної справи, зокрема протоколом огляду місця ДТП (а.с. 14-16), підтверджений факт дорожньо-транспортної пригоди, чого не заперечує ніхто з учасників процесу, однак засуджений та його захисник інакше тлумачать обставини цієї події.
Разом з тим, невизнання ОСОБА_1 своєї вини спростовується, а його винуватість повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у суді доказів.
Відповідно до п. 18.4 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1, побачивши перед нерегульованим пішохідним переходом автобус ЛАЗ, який зупинився і перекривав йому огляд дороги в цій частині, зобов'язаний був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, і продовжувати рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Зазначених вимог Правил ОСОБА_1 не виконав та не переконався в безпеці руху для нього та пішохода.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, стверджував, що потерпіла ОСОБА_2 вибігла на проїзну частину дороги раптово і він не мав змоги загальмувати. Однак такі свідчення суперечать фактичним обставинам справи і є недостовірними.
Як пояснив ОСОБА_1, обминаючи автобус ЛАЗ, він рухався ближче до осьової лінії, і це відповідає протоколу огляду місця ДТП, тому відстань від правої сторони його автомобіля до правого краю проїзної частини дороги складала близько 4-х метрів, яка повністю була в полі його зору. Ширина пішохідного переходу, згідно протоколу огляду місця ДТП, також складає 4 метри, тому при належній уважності та дотриманості правил дорожнього руху ОСОБА_1 мав можливість своєчасно виявити перешкоду та уникнути зіткнення. Це підтверджує і висновок судової автотехнічної експертизи від 26 січня 2006 року (а.с. 67-69).
Доводи засудженого ОСОБА_1 про неточність схеми до протоколу огляду місця ДТП щодо місця зіткнення та місця падіння потерпілої після удару не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 особисто був присутній при складанні схеми та підписав її, а протягом досудового слідства не висловлював з цього приводу ніяких заперечень. Крім того, зазначені доводи спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 38-42), які підтвердили, що зіткнення сталося на пішохідному переході і від удару потерпіла відлетіла до тролейбуса. За таких обставин колегія суддів не вважає за необхідне спростовувати доводи засудженого в частині того, яку відстань подолала потерпіла після зіткнення з автомобілем.
Відповідно до висновку комплексної судової медико-автотехнічної експертизи, у потерпілої ОСОБА_2 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, які є наслідком ДТП та перебувають з нею в прямому причинному зв'язку.
Інші доводи апеляції, зокрема неврахування уклону дороги, що на думку засудженого вплинуло на довжину повного зупиночного шляху автомобіля, колегія суддів також вважає необгрунтованими, виходячи з доведеності судом того, що ОСОБА_1 грубо порушив п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України. Крім того, матеріали кримінальної справи, окрім свідчень самого ОСОБА_1, не містять доказів гальмування автомобіля, відсутній гальмівний шлях і на схемі до протоколу огляду місця ДТП.
З цих же підстав є надуманими доводи апеляції і адвоката ОСОБА_3 в частині того, що на момент зіткнення з потерпілою автомобіль під керуванням
ОСОБА_1 рухався в загальмованому стані, а також дотримання засудженим п. 12.3 ПДР України.
Судом першої інстанції були достатньо досліджені свідчення засудженого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 і в сукупності з іншими дослідженими доказами суд дійшов правильного висновку щодо їх недостовірності та неправдивості, в зв'язку з чим порушив перед прокурором питання про порушення кримінальної справи відносно свідка ОСОБА_5 за дачу ним завідомо неправдивих показів, а тому твердження апелянта в цій частині теж безпідставні.
Допущені судом порушення норм кримінально-процесуального законодавства, зокрема, відмова в задоволенні клопотання про призначення експертизи без видалення до нарадчої кімнати, дійсно мали місце, однак вони не є такими, які відповідно до ст. 370 КПК України є істотними і тягнуть за собою скасування вироку. Крім того, при проведенні часткового судового слідства судовою колегію відмовлено в призначенні такої експертизи по причині відсутності в ній потреби.
Аналізуючи в сукупності добуті в ході досудового та судового слідства докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд повно дослідив обставини справи і зібрані докази в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку цим доказам та правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 286 ч 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
СУДДІ:
АКУЛЕНКО C.O. КУЗЮРА М.М. ОСЕДАЧ М.М.