Справа №320/9164/15-к

Провадження №1-в/333/32/25

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2025 року                                                                м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання засудженого ОСОБА_3 про зняття судимості у зв`язку з усуненням карності законом за злочин відповідно до ст.88 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року ОСОБА_3  засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробувальним строком – 2 роки.

21.09.2017 року переглянуто вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року, звільнення від відбуття покарання відносно ОСОБА_3 скасовано, направлено останнього для відбуття покарання в місця позбавлення волі.

06.11.2019 року ОСОБА_3 звільнено умовно-достроково, не відбутий строк –10 місяців 23 дня.

21.11.2024 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про зняття судимості за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року у зв`язку з усуненням карності законом за злочин відповідно до ст.88 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор не заперечувала щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 .

Заслухавши думку заявника, прокурора, вивчивши клопотання і додані до нього документи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 538 КПК України передбачено, що після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Відповідно до положення ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч.3 ст.88 КК України особи, які відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України і ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Скасування кримінальної протиправності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення у 2015 році.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2015 року встановлений в розмірі 1218,00 грн.

Таким чином, умисне таємне викрадення чужого майна (крадіжка) може бути кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становитиме більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2015 рік (час події злочину) становить 1218 грн.

Водночас вартість викраденого майна, що встановлена судом у вироку стосовно ОСОБА_3 , становить 994,64 грн., 569,94 грн. і 207,15 грн.

ОСОБА_3 відбув покарання, призначене вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, тому його слід визнати таким, що не має судимості за вказаним вироком, оскільки вартість викраденого майна при вчиненні злочинів за ст.185 КК України не перевищує два неоподаткованих мінімуми доходів громадян станом на 2015 рік.

Керуючись ст.5, ч.3 ст.88 КК України, Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст.ст.538, 539 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання засудженого ОСОБА_3 – задовольнити.

ОСОБА_3 визнати таким, що не має судимості за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2016 року.

На ухвалу суду прокурор, засуджений можуть подати апеляцію в Запорізький апеляційний суд через Комунарський районний суд м.Запоріжжя на протязі семи діб з моменту її проголошення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                                         ОСОБА_1