Справа № 541/845/21

Номер провадження 2/541/6/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 березня 2025 року         м. Миргород

               Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Городівського О.А.,

за участю секретаря - Ніколаєнко М.В.,

позивача ОСОБА_1 та її представника, адвоката Процай В.М.,

відповідача ОСОБА_2 та його представника, адвоката Чернюка В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В :

19 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати спільною сумісною власністю житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована: Полтавська область, Миргородський район, смт. Ромодан, кадастровий номер 5323255700:30:001:0057, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,14 га, що розташована: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5323255700:30:001:0056, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); автомобіль Chevrolet Cruze, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 18.11.2017 року; причіп КРАЗ 8138, 2001 року, дата реєстрації 20.04.2017 року. Визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 5323255700:30:001:0057; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,14 га, кадастровий номер 5323255700:30:001:0056; на 1/2 частину автомобіля Chevrolet Cruze, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 18.11.2017 року; на 1/2 частину причіп КРАЗ 8138, 2001 року, дата реєстрації 20.04.2017 року.

В обгрунтування позовної заяви вказувала, що 10 листопада 1996 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 січня 2021 року шлюб розірвано. В період шлюбу сторонами було придбане вищезазначене нерухоме майно, однак право власності зареєстровано лише за відповідачем. Оскільки майно було придбане в період шлюбу, тому відповідно до 22 КпШС України та ст. 60 СК України воно є спільною сумісною власністю подружжя. З відповідачем не досягнуто згоди щодо добровільного поділу спільного майна, тому вона змушена звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 21 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на спірне майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою по АДРЕСА_1 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,06 га розташовану в смт. Ромодан Миргородського району Полтавської області з кадастровим номером 5323255700:30:001:0057, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,14 га розташовану за адресою по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5323255700:30:001:0056 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ; автомобіль CHEVROLET Cruze, днз НОМЕР_1 , дата реєстрації 18.11.2017 року, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ; причіп КРАЗ 8138, 2001 року, дата реєстрації 20.04.2017 року право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ; заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії по відключенню житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 від газопостачання, електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг; заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії по виселенню ОСОБА_1 зі спірного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та не чинити їй перешкод у користуванні будинком.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 27 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У поданому 25 травня 2021 року відзиві на позовну заяву відповідач визнав частково позов. Вказував, що в супереч вимогам ст. ст. 12, 81, 83 ЦПК України позивачем до позовної заяви не додано жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував період початку і завершення будівництва (час створення) спірного житлового будинку, час введення його в експлуатацію, як житла. Позивач ніякого відношення до побудови належного йому нерухомого майна у виді житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), не має. Таке майно ним набуте власною працею та за власні грошові кошти, запозичення і заощадження задовго до реєстрації шлюбу з позивачем, в період з 20 червня 1991 року (час придбання будівлі для її знесення) і до моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію спірного домоволодіння 29 січня 1996 року. Відтак, в цій частині її позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення. Сам факт видачі 22.04.1997 виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради свідоцтва на право приватної власності на жилий будинок не є доказом беззаперечного права позивача на таке майно, зважаючи на початок та кінець його створення і введення в експлуатацію. Інші позовні вимоги, в разі їх уточнення щодо конкретного поділу конкретного майна, ним не заперечуються.

25 травня 2021 року відповідач подав зустрічну позовну заяву та просив визнати його особистою приватною власністю житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування зустрічної позовної заяви вказував, що дійсно з листопада 1996 року по 17 березня 2021 року він перебував з позивачкою у зареєстрованому шлюбі. До укладення шлюбу вони не мали власного житла та на підставі відповідного договору найму житлового приміщення він винаймав таке житло за адресою: АДРЕСА_4 . Маючи намір поліпшити свої житлові умови та побудувати власне житло, 20 червня 1991 року він придбав для знесення і здійснення будівництва будинок бувшої аптеки, розташованої за колишньою адресою: АДРЕСА_5 , сплативши власні кошти в сумі, обумовленій договором. Рішенням виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району від 11 липня 1991 року № 56 йому було виділено земельну ділянку в розмірі 0,12 га під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_5 . Рішення затверджено рішенням сьомої сесії двадцять першого скликання Ромоданівської селищної ради Миргородського району від 12 липня 1992 року. На підставі цього рішення в серпні 1991 року виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради Миргородського району на його ім`я було видано дозвіл і паспорт на забудову садиби в сільському населеному пункті, яким зокрема визначалися місце забудови, строки початку та завершення будівництва. Для цієї мети 13 серпня 1991 року ним отримано позику в сумі 10000 рублів, яка за півроку до введення будинку в експлуатацію ним була виплачена в повному обсязі. В подальшому, протягом липня 1991 року - червня 1995 року за власні та взяті у позику грошові кошти ним було придбано будівельні матеріали і обладнання, які до кінця 1995 року повністю використані для будівництва житлового будинку і господарських споруд. В кінці квітня 1992 року домогосподарство було забезпечене електроенергією, 31 березня 1993 року було виконано робочий проєкт газопостачання збудованого будинку, а пізніше здійснено відповідні монтажні роботи по його газифікації. На кінець 1995 року розпочатий будівництвом житловий будинок був завершений повним спорудженням, як новостворене нерухоме майно, до укладення шлюбу з ОСОБА_1 . Згодом виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради Миргородського району було видане свідоцтво про право власності на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, яке датоване 22.04.1997 року. Отже, будинок було побудовано за власні кошти до реєстрації шлюбу.

Ухвалою судді від 30 серпня 2021 року прийнята до спільного розгляду зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку особистою приватною власністю з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року призначено по справі будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, провадження зупинено.

Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року у зв`язку із надходженням експертного висновку, провадження у вищезазначеній справі – поновлено.

Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ухвалим суду від 18.01.2024 постановлено повернутись до підготовчого провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку особистою приватною власністю та призначено проведення підготовчого судового засідання 21 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року призначено по даній справі додаткову судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, провадження зупинене.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року у зв`язку із надходженням експертного висновку, провадження у вищезазначеній справі – поновлено.

Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Процай В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Вказували, що в період шлюбу сторін, вони придбали будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); автомобіль Chevrolet Cruze; причіп КРАЗ 8138. Зазначене нерухоме майно придбане за спільні кошти, а також в будинку були здійснені істотні поліпшення за спільні кошти, однак право власності зареєстровано лише за відповідачем, тому просили задовольнити позовні вимоги та визнати за сторонами право власності по частці на житловий будинок, земельні ділянки, автомобіль та причіп, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Чернюк В.Д. підтримали зустрічний позов та просили його задовільнити з підстав вказаних в зустрічній позовній заяві, оскільки замість придбаного житлового будинку під знесення, спірний житловий будинок був побудований відповідачем за власні кошти ще до шлюбу. Інші позовні вимоги, щодо земельних ділянок, автомобіля та причепу ними не заперечуються.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що сторони з 10 листопада 1996 року перебували у шлюбі, який був розірваний відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 січня 2021 року (а.с.11-13 том 1).

Відповідно до свідоцтва на право приватної власності на жилий будинок, виданого 22.04.1997 виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 16,22,113 том 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, смт. Ромодан, кадастровий номер 5323255700:30:001:0057, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 369, виданий 19.05.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Смага Л .М. (а.с. 14,51,135-136 том 1).

Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,14 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5323255700:30:001:0056, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 368, виданий 19.05.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Смага Л.М. (а.с.14,52,137-138 том 1).

Згідно повідомлення Територіального сервісного центру МВС №5344 за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль Chevrolet Cruze, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 18.11.2017 та причіп КРАЗ 8138, 2001 року, дата реєстрації 20.04.2017 (а.с. 21,134 том 1).

Відповідно до договору купівлі – продажу будинку на знос ОСОБА_2 20 червня 1991 року придбав для знесення будинок бувшої аптеки, розташованої за колишньою адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 90 том 1).

Рішенням виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району від 11 липня 1991 року № 56 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку в розмірі 0,12 га під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_5 (а.с. 91 том 1).

06 серпня 1991 року виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради Миргородського району на ім`я ОСОБА_2 було видано паспорт на забудову садиби в сільському населеному пункті, де зазначено місце забудови, строки початку та завершення будівництва (а.с. 93-94 том 1).

29 січня 1996 року ОСОБА_2 видано акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 112 том 1).

Таким чином будівництво житлового будинку було завершене 29 січня 1996 року до укладення шлюбу між сторонами.

Відповідно до рішення 4 сесії 7 скликання Ромоданівської селищної ради від 21.01.2016 року здійснено перейменування вулиць на території селищної ради, після чого адреса спірного житлового будинку була змінена з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_1 (а.с. 114-117 том 1).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Зокрема, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (стаття 355 ЦК).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 ЦК).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини 1, 3, 4 статті 368 ЦК).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Оскільки право власності на спірний будинок було зареєстроване за відповідачем 22.04.1997у, тобто, до 01.01.2004, то суд вважає, що застосовуванню підлягають також положення Кодексу про шлюб та сім`ю України (1969 року), який був чинним на момент реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 22 КпШС України (1969 року) майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,

користування і розпорядження цим майном.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону "Про власність", ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина 1 статті 60 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина 1 статті 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (частина 1 статті 71 СК України).

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (стаття 370 ЦК України).

Зокрема, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частини 1, 2, 4 статті 364 ЦК України).

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 372 ЦК України).

Відповідно до інвентаризаційної справи, технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» №261-Т від 22.04.2021 до складу домоволодіння станом на 30.01.1997 входили житловий будинок «А2», погріб «Б», вбиральня «В», колодязь питний №1; інші будівлі та споруди зазначені станом на 2021 рік: «а» прибудова, «Г» літня кухня сарай, «Д» сарай, «Е» сарай, «Ж» сарай, «З» сарай прибудова, «И» альтанка, №1,4-12, І господарські споруди. Наявні самочинно збудовані будівлі та переобладнані приміщення, а саме прибудова «а», сарай «Ж», сарай – прибудова «З» (а.с. 115-118 том 1).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно – технічної та оціночно – будівельної експертизи №15057 від 24.10.2023 ринкова вартість будинку з господарськими будівлями та спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29 січня 2021 року з урахуванням змін згідно інвентаризаційної справи на будинок (домоволодіння) складає 462820 грн. Визначити ринкову вартість будинку з господарськими будівлями та спорудами (домоволодіння) станом на 30 січня 1997 року, не являється можливим у зв`язку з відсутністю інформації про технічний стан об`єктів на момент ретроспективної оцінки та відсутністю достатньої інформації ринкової ціни аналогічних об`єктів житлової нерухомості на ринку житлової нерухомості станом на 30.01.1997.

Частка проведених поліпшень в домоволодінні в період з 30.01.1997 по 29.01.2021, без врахування будівель, що не введені до експлуатації, складає 43/100. Ринкова вартість поліпшень, що були проведені в період з 30.01.1997 по 29.01.2021 в домоволодінні (поліпшення в будинку, зведення господарських будівель та споруд, без врахування будівель, що не введені до експлуатації), станом на 29.01.2021 складає 199013 грн (а.с. 2-13 том. 2).

У висновку експерта №301 за результатами додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 27.09.2024 судовий експерт зазначив, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном:        

«3.2 Головною річчю при проведенні досліджень з визначення технічної можливості поділу (виділу частки) домоволодінь є житловий будинок. Господарські будівлі та споруди (сараї, гаражі, літні кухні тощо), є приналежною річчю до житлового будинку і разом з ним складають одне ціле.

3.6 Самочинне будівництво не включається до нерухомого майна, поділ (виділ частки) якого необхідно виконати, якщо інше не передбачено завданням на проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Відповідно до п.3.2 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном господарські будівлі та споруди є приналежною річчю до житлового будинку і розподіл, зазначених будівель і споруд виконується у разі можливості поділу житлового будинку.

На вирішення експертизи поставлено питання, щодо можливості поділу сараю - прибудови літ. «З», сараю літ. «Ж», які відносяться до господарські х будівель будинковолодіння АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій господарські будівлі літ. «Ж» та літ. «З» є приналежною річчю до житлового будинку літ. «А-2», тому відповідно поділ зазначених будівель, без поділу житлового будинку, неможливий.

Щодо можливості поділу прибудови літ. «а». В прибудові літ. «а» розташоване приміщення коридору «1-1» житлового будинку, вхід у житловий булинок виконується безпосередньо через приміщення коридору «1-1», інших вхідних дверних отворів у житловому будинку літ. «А-2» не передбачено.

Відповідно до Методичних рекомендацій п. 3.11 поділ (виділ частки) житлового будинку вважається можливим за результатами поділу в частинах будинку, що виділяються співвласникам, є можливість влаштувати ізольовані та забезпечені окремими виходами на прилеглу земельну ділянку, як мінімум однокімнатні, житлові квартири, які за своїми показниками (об`ємно-планувальним рішенням, складом приміщень, площею, забезпеченість інженерним обладнанням тощо) відповідають чинним вимогам нормативних документів.

Площа досліджуваного приміщення «1-1» складає - 23,2 кв.м., що значно менше передбаченої вимогами ДБН В.2.2-15.-2019 мінімально необхідної площі, для влаштування двох ізольованих однокімнатний квартир. Приміщення «1-1» є складовою частиною приміщень житлового будинку, тому поділ прибудови літ. «а» можливий лише у складі житлового будинку діт. «А-2».

Таким чином, відповідно до вимог п.п. 3.2, 3.11 Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном, поділ прибудови літ. «а», сараю- прибудови літ. «З», сараю літ. «Ж» не можливий.

Експертом зроблений висновок , що ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єктів, які не введені в експлуатацію, та які позначені, на схемі розташування будівель та споруд інвентаризаційної справи та технічного паспорта будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: прибудови літ. «а», сараю літ. «Ж», сараю-прибудови літ. «З», складає 100%.

Вартість матеріалів, що були використані при виконанні будівельних робіт прибудови літ. «а», які підлягають натурно-інструментальному обстеженню, визначена за середньорегіональними цінами, з урахуванням фізичного зносу, з округленням може складати 89914 грн без урахування ПДВ.

Вартість матеріалів, що були використані при виконанні будівельних робіт сараю-прибудови літ. «З», які підлягають натурно-інструментальному обстеженню, визначена за середньорегіональними цінами, з урахуванням фізичного зносу, з округленням може складати 17741 грн без урахування ПДВ.

Вартість матеріалів, що були використані при виконанні будівельних робіт сараю літ. «Ж», які підлягають натурно – інструментальному обстеженню, визначена за середньо- регіональними цінами, з урахуванням фізичного зносу з округленням може складати 11734 грн без урахування ПДВ.

Розподіл по 1/2 частці об`єктів нерухомого майна, які позначені на схемі розташування будівель та споруд інвентаризаційної справи та технічного паспорта будинковолодіння, а саме: прибудова літ. «а», сарай літ. «Ж», сарай – прибудова літ. «З» технічно не можливий.

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 36 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьма статті 39 цього Закону.

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації (будівельного паспорта), оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Не підлягають поділу (виділу)об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. Виходячи з перелічених вище висновків Верховного Суду України та Верховного Суду не є об`єктом права власності новостворений об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, будівельного паспорта (схеми намірів забудови), оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Такий об`єкт не підлягає поділу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2023 справа №511/2303/19.

Оскільки частка проведених поліпшень в домоволодінні в період з 30.01.1997 по 29.01.2021, без врахування будівель, що не введені до експлуатації, складає 43/100, що становить на кожного зі сторін по 21,5 %, та на думку суду не є істотним збільшенням вартості майна, так як житловий будинок не зазнав значних перетворень, отже спірне будинковолодіння не може бути спільною сумісною власністю сторін, що узгоджується з правовою позицією викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справа №514/6174/15-ц.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Суд погоджується з твердженням ОСОБА_2 , що спірний будинок є його особистою приватною власністю, так як він відповідно до договору купівлі – продажу будинку на знос 20 червня 1991 року придбав для знесення будинок бувшої аптеки, розташованої за колишньою адресою: АДРЕСА_5 і збудував новий будинок, що підтверджується актом від 29 січня 1996 року про закінчення будівництва і введення в експлуатацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 , таким чином будівництво житлового будинку було завершене 29 січня 1996 року до укладення шлюбу між сторонами (10.11.1996).

З огляду на вищевказані обставини спірний житловий будинок належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, а зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо спірних земельних ділянок, автомобіля та причепа, то судом встановлено, що дане майно придбане в шлюбі, що не заперечується відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.2015 посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Смага Л.М. відповідач ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, смт. Ромодан, кадастровий номер 5323255700:30:001:0057, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (а.с.135-136 том 1).

Згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2015 посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Смага Л.М. ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,14 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5323255700:30:001:0056, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.137-138 том 1).

Також за ОСОБА_2 18.11.2017 зареєстровано автомобіль Chevrolet Cruze, номерний знак НОМЕР_1 , та 20.04.2017 причіп КРАЗ 8138, 2001 року (а.с. 21,134 том 1).

Тобто вищезазначене нерухоме та рухоме майно придбане в період шлюбу та є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідно до ст. 372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Враховуючи вищевикладене підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, смт. Ромодан, кадастровий номер 5323255700:30:001:0057; земельну ділянку площею 0,14 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5323255700:30:001:0056; автомобіль Chevrolet Cruze, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 18.11.2017 року; причіп КРАЗ 8138, 2001 року, дата реєстрації 20.04.2017 року та визнання права власності ОСОБА_1 по частині на вищезазначене рухоме та нерухоме майно.

Розподіляючи судові витрати суд керується наступним.

У відповідності до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ході розгляду справи судом не встановлено загальну вартість спірного майна, однак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені щодо 4 об`єктів спірного рухомого та нерухомого майна, тому суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в розмірі 4/5 частини заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, підлягають стягненню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 гривень (2000*4/5) та витрати по сплаті експертизи в сумі 39617 гривень 26 копійок (49521,58*4/5).

У зв`язку з повним задоволенням зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2300 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 213, 215, 294 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, смт. Ромодан, кадастровий номер 5323255700:30:001:0057, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 369, виданого 19.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Смага Л.М.; земельну ділянку площею 0,14 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5323255700:30:001:0056, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 368, виданого 19.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Смага Л.М.; автомобіль Chevrolet Cruze, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 18.11.2017 року; причіп КРАЗ 8138, 2001 року, дата реєстрації 20.04.2017 року.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, смт. Ромодан, кадастровий номер 5323255700:30:001:0057, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,14 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5323255700:30:001:0056, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину автомобіля Chevrolet Cruze, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 18.11.2017.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину причіп КРАЗ 8138, 2001 року, дата реєстрації 20.04.2017.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право приватної власності на жилий будинок, виданого 22.04.1997 виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради, зареєстрованого Лубенським міжрайонним БТІ в реєстровій книзі за № 13 за реєстровим № 1763 та визнання права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень та витрати по сплаті експертизи в сумі 39617 (тридцять дев`ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 26 копійок.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2300 (дві тисячі триста) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення .

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2025 року.

Суддя О. А. Городівський