Справа № 308/3144/25

1-кс/308/1250/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року                                                         м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого лейтенанта поліції слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025072030000022 від 14 лютого 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні №42025072030000022 від 14 лютого 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У клопотанні вказано на те, що як встановлено досудовим розслідуванням, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, у статтях 364, 368, 368 - 5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій державипрацівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами. Дія розповсюджується на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Так, в силу займаної посади завідувача кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії ОСОБА_5 обіймає постійно в КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.

В порядку ст. 68 Конституції України ОСОБА_5 зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Згідно зі ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Однак, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді завідувача кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив стати на злочинний шлях, вчинивши корупційний злочин за наступних обставин.

24 лютого 2025 року ОСОБА_5 , який являється завідувачем кардіологічного відділення з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня», діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою з лікарем КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_6 , умисно, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання висловили пропозицію громадянину України ОСОБА_7 , щодо оформлення на лікування та отримання в подальшому виписки про хронічні захворювання серця. За вказані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_5 висловили ОСОБА_7 вимогу про передачу грошових коштів у сумі 1 000 доларів США, які цього ж дня отримали від останнього. Крім цього, ОСОБА_5 надав інструкції ОСОБА_7 щодо фіктивних хвороб та симптомів, які він повинен повідомляти стороннім особам з метою підтвердження правдивості діагнозу.

28 лютого 2025 року приблизно о 12:30 год. перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, 20, у кардіологічному відділенні з палатами інтенсивної терапії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_7 на виконання вказівки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 передав їм другу частину грошових котів у сумі 400 долларів США, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були викриті працівниками правоохоронних органів та затримані на місці вчинення злочину.

Отже, враховуючи існування невідкладного випадку, в приміщенні за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить ОСОБА_6 проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою збереження слідів вчинення кримінального правопорушення, а також відшукування та вилучення речей та предметів, які самостійно чи у своїй сукупності свідчать про незаконну діяльність.

У клопотанні вказано на, що в ході проведення обшуку 28.02.2025 в приміщенні за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить ОСОБА_6 було виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 1000 гривень в кількості 10 одиниці, (серії та номера: БН 7709257, ЕГ 7761014, АБ 0536113, ЯБ 8870686, АМ 1531843, АР 1035633, БА 1523353, АГ 1163030, ВА 1523353, АГ 1163030, АУ 2484070, ГП 29147271) грошові кошти номіналом 500 гривень в кількості 5 одиниці (серії та номера: ЦБ 3049843, ЄЗ 8024332, ГМ 8260647, ГА 9281688, ЗГ 4624260), грошові кошти номіналом 200 гривень в кількості 8 одиниці (серії та номера: ДБ 5714838, АР 8055219, ЄЄ 0381756, ГБ 2919654, ЗГ 3465668, ГЗ 6198222, ВИ 0758796, ВИ 70646518), грошові кошти номіналом 100 гривень в кількості 1 одиниці (серії та номера: ЄИ 3648328), грошові кошти номіналом 100 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: SA 8053692071), грошові кошти номіналом 5 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: NC 1716274817), грошові кошти номіналом 10 доларів США в кількості 3 одиниць (серії та номера: NL2056684 A, MF 25919354 C, NJ 30196378 A).

01.03.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином повідомлено про підозру: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У клопотанні зазначено, що вказані вище виявлені предмети та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні так як вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, і з ними в подальшому будуть проводитись слідчі дії.

При цьому у клопотанні вказано на те, що враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.

У клопотанні містяться покликання на: ст.ст. 2, 94, 131,132, ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України, п.1 Перший протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини.

У клопотанні зазначено, що орган досудового розслідування ставить клопотання перед слідчим суддею про арешт на майно виявлене під час обшуку 28.02.2025 в приміщенні за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить ОСОБА_6 , де було виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 1000 гривень в кількості 10 одиниці, (серії та номера: БН 7709257, ЕГ 7761014, АБ 0536113, ЯБ 8870686, АМ 1531843, АР 1035633, БА 1523353, АГ 1163030, ВА 1523353, АГ 1163030, АУ 2484070, ГП 29147271) грошові кошти номіналом 500 гривень в кількості 5 одиниці (серії та номера: ЦБ 3049843, ЄЗ 8024332, ГМ 8260647, ГА 9281688, ЗГ 4624260), грошові кошти номіналом 200 гривень в кількості 8 одиниці (серії та номера: ДБ 5714838, АР 8055219, ЄЄ 0381756, ГБ 2919654, ЗГ 3465668, ГЗ 6198222, ВИ 0758796, ВИ 70646518), грошові кошти номіналом 100 гривень в кількості 1 одиниці (серії та номера: ЄИ 3648328), грошові кошти номіналом 100 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: SA 8053692071), грошові кошти номіналом 5 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: NC 1716274817), грошові кошти номіналом 10 доларів США в кількості 3 одиниць (серії та номера: NL2056684 A, MF 25919354 C, NJ 30196378 A), з метою збереження речових доказів.

На переконання слідчого накладення арешту на майно в частині заборони розпорядження майном, саме в ході розслідування цього кримінального провадження, дозволить в майбутньому забезпечити відшкодування завданих збитків та забезпечити виконання вироку в частині конфіскації майна.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. ст. 40, 98, 131, 132, 170, 171 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: накласти арешт на речі, які були вилучені 28.02.2025 в ході проведення обшуку у приміщенні за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить ОСОБА_6 було виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 1000 гривень в кількості 10 одиниці, (серії та номера: БН 7709257, ЕГ 7761014, АБ 0536113, ЯБ 8870686, АМ 1531843, АР 1035633, БА 1523353, АГ 1163030, ВА 1523353, АГ 1163030, АУ 2484070, ГП 29147271) грошові кошти номіналом 500 гривень в кількості 5 одиниці (серії та номера: ЦБ 3049843, ЄЗ 8024332, ГМ 8260647, ГА 9281688, ЗГ 4624260), грошові кошти номіналом 200 гривень в кількості 8 одиниці (серії та номера: ДБ 5714838, АР 8055219, ЄЄ 0381756, ГБ 2919654, ЗГ 3465668, ГЗ 6198222, ВИ 0758796, ВИ 70646518), грошові кошти номіналом 100 гривень в кількості 1 одиниці (серії та номера: ЄИ 3648328), грошові кошти номіналом 100 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: SA 8053692071), грошові кошти номіналом 5 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: NC 1716274817), грошові кошти номіналом 10 доларів США в кількості 3 одиниць (серії та номера: NL2056684 A, MF 25919354 C, NJ 30196378 A).

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує, також просив приєднати до матеріалів клопотання копію ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 від 04.03.2025 року.

Власник майна у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилася, подала письмові заперечення. Так, адвокат вказує на те що клопотання не підлягає задоволенню. Адвокат зазначає, що клопотання не містить мотивів щодо того, що вилучені кошти мають відношення до кримінального провадження. При цьому вказує на те, що частина грошей належить дружині підозрюваного ОСОБА_11 при цьому просить долучити до матеріалів клопотання докази про наявність у неї доходів.

Від захисника підозрюваного ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_12 , надійшло клопотання у якому просить у задоволенні клопотання відмовити. Зазначає, що не доведено зв`язок між вилученим майном та вчиненим кримінальним правопорушенням.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступних висновків:

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном, має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року вказувалося на порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

В пункті 86 Рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року зазначено, що судом враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра що до вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Арешт майна, відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, є одним із заходів кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Ч.1 ст.173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, у статтях 364, 368, 368 - 5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно наявного в матеріалах справи копії протоколу обшуку в ході проведення обшуку 28.02.2025 в приміщенні за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить ОСОБА_6 було виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 1000 гривень в кількості 10 одиниці, (серії та номера: БН 7709257, ЕГ 7761014, АБ 0536113, ЯБ 8870686, АМ 1531843, АР 1035633, БА 1523353, АГ 1163030, ВА 1523353, АГ 1163030, АУ 2484070, ГП 29147271) грошові кошти номіналом 500 гривень в кількості 5 одиниці (серії та номера: ЦБ 3049843, ЄЗ 8024332, ГМ 8260647, ГА 9281688, ЗГ 4624260), грошові кошти номіналом 200 гривень в кількості 8 одиниці (серії та номера: ДБ 5714838, АР 8055219, ЄЄ 0381756, ГБ 2919654, ЗГ 3465668, ГЗ 6198222, ВИ 0758796, ВИ 70646518), грошові кошти номіналом 100 гривень в кількості 1 одиниці (серії та номера: ЄИ 3648328), грошові кошти номіналом 100 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: SA 8053692071), грошові кошти номіналом 5 Євро в кількості 1 одиниці (серії та номера: NC 1716274817), грошові кошти номіналом 10 доларів США в кількості 3 одиниць (серії та номера: NL2056684 A, MF 25919354 C, NJ 30196378 A).

28.02.2025 о 13 годині 34 хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.03.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином повідомлено про підозру: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно постанови слідчого від 28.02.2025 року виявлені предмети та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2025 (Справа № 308/3144/25 провадження 1-кс/308/1237/25), у задоволенні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025072030000022 від 14.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 відмовлено.

Відповідно до вимог ч.3 ст.233 КПК України, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню а порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.

Оскільки слідчим суддею, у межах вказаного кримінального провадження, відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, після його проведення, відповідно до положень ч.3 ст.233 КПК України, тимчасово вилучене 28.02.2025 згідно протоколу обушку проведеного за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 , майно отримано з порушенням процесуальних норм, а тому, слідчий суддя вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для накладення арешту на вилучене майно.

Згідно з ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Верховний Суд у складі Касаційного кримінального суду в постанові від 01.11.2023 року у справі № 462/3127/22 (провадження № 51-4879км23) зазначив, що у випадку проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчим суддею за відсутності підстав, передбачених ч.3 ст.233 КПК України, фактичні дані протоколу обшуку є недопустимими доказами, оскільки його проведено внаслідок порушення прав людини і основоположних свобод, а також недопустимими є й інші докази, отримані в ході його проведення та похідні від них, з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева».

Аналогічну позицію висловила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 року у справі № 466/525/22 (провадження № 51-7310кмо23).

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України, принцип диспозитивності полягає, зокрема, в тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Представниками у запереченнях сторони захисту на подане клопотання вказано, що в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проведення обшуку проживає зокрема дружина підозрюваного ОСОБА_11 , яка отримує офіційно заробітну плату, має відповідний дохід, а в поданому клопотанні відсутні відомості про належність таких коштів саме ОСОБА_6 ..

Версія сторони захисту про те, що майно, вилучені органом досудового розслідування грошові кошти не належать підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки є власністю його дружини ОСОБА_11 , яка має офіційні доходи, не є занадто нереалістичною і такий перебіг подій дійсно міг відбуватися, з урахуванням досліджених матеріалів, на думку слідчого судді, запропонована версія сторони захисту виглядає переконливою та такою, яка спростовує доводи слідчого в межах наведених в клопотанні.

Таким чином, з огляду на те, що арешт на вказані грошові кошти слідчий просить накласти фактично також на підставі ч.5 ст. 170 КПК України, належність їх підозрюваному не підтверджується матеріалами, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання в частині накладення арешту грошових коштів з цих підстав також. Вказані доводи не були спростовані слідчим або прокурором.

За встановлених обставин, слідчий суддя бере до уваги доводи наведені в клопотанні, проте приходить до висновку, що під час судового розгляду слідчий, прокурор не довів та не обґрунтував свої твердження, що грошові кошти, які були вилучені ході проведення обшуку відповідають критеріям ст. 98 КПК України та є предметом злочину, або набуті кримінально протиправним шляхом.

На підставі наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна (ч.3 ст.173 КПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого лейтенанта поліції слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025072030000022 від 14 лютого 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна – відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до  Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.   

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                                                         ОСОБА_1