Справа № 274/1295/21

Провадження №  2/0274/47/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"11" березня 2025 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді - Хуторної І. Ю.

з участю секретаря Дерманської О. В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор Ружинської селищної ради Житомирської області Польова Лариса Дмитрівна

про визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок із визнанням права оренди, скасування рішень державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок із визнанням права, визнання недійсними договорів оренди землі із визнанням права оренди, -

в с т а н о в и в:

26.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» (далі також Товариство, ТОВ «Андріяшівка-Агро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , у якому, збільшивши позовні вимоги (а.с. 133-138, том 1), з урахуванням заяви про виправлення допущеної описки у написанні прізвища орендодавця (а.с. 21-32, том 2 ) та ухвалення рішення  щодо частини позовних вимог (а.с. 127-132, том 2),  просило:

- визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладеної 21.01.2020 між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, з одночасним визнанням за ТОВ «Андріяшівка-Агро» права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеним між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_1 від 20.06.2014;

- скасувати рішення державного реєстратора Сектору Державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Польової Лариси Дмитрівни, про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладеної 21.01.2020 між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126 з одночасним визнанням за ТОВ «Андріяшівка-Агро» права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеним між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_1 від 20.06.2014;

- визнати недійсним договір оренди землі, що укладений 20.11.2020 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,2906 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, з одночасним припиненням за ФОП ОСОБА_2 права оренди на дану земельну ділянку;

- стягнути з відповідачів на користь ТОВ «Андріяшівка-Агро» понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов обґрунтовано тим, що 20.06.2014 року ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, площею 1,1629 га, кадастровий № 1820880200:04:000:0126, розташованої на землях Андріяшівської сільської ради, Бердичівського району, уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з ТОВ «Андріяшівка-Агро» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У січні 2021 року з інформаційної довідки Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Товариству стало відомо про те, що Сектором державної реєстрації Ружинської РДА дію договору припинено. Право оренди на земельні ділянки зареєстровані за новим орендарем - ФОП ОСОБА_2 .

Майно Товариства становлять основні фонди, набуті на підставах, не заборонених чинним законодавством (п. 6.2. Статуту). До основних фондів (засобів) відносяться, в тому числі, земельні ділянки, які перебувають в користуванні підприємства відповідно до п.5.1. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 (ПСБО 7 – основні засоби), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, а також згідно положень п.п. 138.3.3. та 138.3.4. Податкового кодексу України.

Ведення товарного сільськогосподарського виробництва на орендованих землях власників земель (паїв) є основною діяльністю Товариства.

Угода про припинення договору оренди земельної ділянки, укладена із ТОВ «Андріяшівка-Агро», в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . 21.01.2020.

ОСОБА_3 звільнений з посади директора ТОВ «Андріяшівка-Агро» наказом №3-к від 24.01.2020 з 27.01.2020.

Угода про розірвання договору оренди зареєстрована лише 02.12.2020.

Згідно оспореної угоди про припинення договорів оренди земельних ділянок від 21.01.2020 сторони уклали дані договори на підставі ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено.

Проте договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_1 від 20.06.2014 спливав лише 20.06.2024.

Даний факт визначає ту обставину, що строк дії договорів оренди земельних ділянок станом на день укладення угод про їх припинення ще не закінчився.

Припинення дії договору є відмінним від його розірвання, коли сторони можуть, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, достроково розірвати свої договірні відносини.

Державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій не врахував зміст основних правочинів та додаткових угод про їх припинення разом із положеннями ст. 31 ЗУ «Про оренду землі».

Також в оспорюваній угоді про розірвання договорів оренди землі невірно вказано найменування орендаря.

Крім того ОСОБА_3 , будучи директором Товариства, діючи від імені останнього, усвідомлюючи вчинення таких дій, уклав угоди про розірвання договорів оренди землі всупереч інтересам довірителя та на шкоду Товариству, яке він представляв. Тобто, угоди про припинення договорів оренди укладені внаслідок зловмисної домовленості між ОСОБА_3 та орендодавцями ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відзив на позовну заяву не надходив

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 30.03.2021 у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалами суду від 07.05.2021 та від 14.06.2021 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, проведення підготовчого судового засідання відкладено.

09.09.2023 позивач подав до суду позовну заяву із збільшеними позовними вимогами, (а.с. 133-138, том 1), яка ухвалою суду від 04.10.2021 прийнята до розгляду.

Ухвалою суду від 19.11.2021 проведено заміну відповідача 4 на Бердичівську районну державну адміністрацію Житомирської області та залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог державного реєстратора Ружинської селищної ради Житомирської області Польову Ларису Дмитрівну, яка в частини заміни відповідача 4 скасована постановою Житомирського апеляційного суду від 18.01.2022.

Ухвалою суду від 05.07.2022 закрито провадження у справі в частині позовних вимог до державного реєстратора Ружинської районної державної адміністрації Польової Лариси Дмитрівни закрито.

Ухвалою суду від 05.07.2022 задоволено клопотання представника відповідача ФОП ОСОБА_2 – адвоката Сачка А.В. про витребування доказів.

Ухвалою суду від 17.08.2022 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.04.2023 провадження у справі в частині позову до ОСОБА_1 зупинено до моменту припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Рішенням суду від 07.04.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-Агро» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Суд визнав недійсними угоду про припинення договору оренди, укладену 21.01.2020      між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки, площею 1,2906 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0251 та угоду про припинення договору оренди, укладену 20.01.2020 між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки, площею 1,3267 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0267. Також суд визнав недійсним договір оренди землі, що укладений 19.10.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки, площею 1,3267 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0267, а також договір оренди землі, що укладений 25.11.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки, площею 1,2906 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0251. Крім того, суд стягнув із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Андріяшівка-Агро» матеріальну шкоду (збитки), в тому числі отриману від неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 122 780 гривень.

Ухвалою суду від 27.03.2024 у справі № 274/1295/21 в частині вимог за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-Агро» до ОСОБА_1 поновлено провадження.

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Гуменюк О. В. у адресованій суду письмовій заяві просив справу слухати за його відсутності, позов підтримав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, розташованої на території Андріяшівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 002240 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 26, 27 том 1).

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Андріяшівка - Агро» 20.06.2014 був укладений договір оренди землі, об`єктом якого є зазначена Договір укладено на 10 років та відповідне право оренди зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014, що підтверджується витягом від 09.07.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права (а.с. 24, 27 том 1).

З акта приймання – передачі земельної ділянки від 20.06.2014, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 20.06.2014, вбачається, що за умовами вищевказаного договору оренди орендодавець передає на умовах оренди згідно договору від 03.07.2014, а орендар приймає земельну ділянку площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, яка розташована на території Андріяшівської сільської ради (а.с. 25, том 1).

21 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Андріяшівка Агро», в особі директора Лопохи В.Є., укладено угоду про припинення договору оренди земельної, за умовами якої сторони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 20.06.2014 площею 1, 1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено (а.с. 39, том1).

Відповідно до частини першої, пунктів 2 та 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)».

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частинами першою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої – третьої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частинами першою та абзацом першим частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Крім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Зі змісту статуту Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства 29.04.2019 р. (протокол № 29052019) вбачається, що органами управління Товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган, зокрема, одноособовий – директор, останній має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства у межах, встановлених законодавством та цим Статутом (а.с. 48-49, том 1).

Згідно з наказом № 8-к від 15.04.2019 на виконання рішення загальних зборів учасників Товариства від 15.04.2019 було прийнято рішення (протокол № 15042019) про призначення на посаду директора ТОВ «Андріяшівка - Агро» ОСОБА_3 (а.с. 42, том 1).

Наказам № 3-к від 24.01.2020 згідно протоколу № 1/2401 від 24.01.2020 загальних зборів учасників ТОВ «Андріяшівка-Агро» про зміни в управлінні товариства звільнено з посади директора ОСОБА_3 за згодою сторін з 27.01.2020 (а.с. 42, зворот том 1).

Товариство займається сільськогосподарською діяльністю з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих у власників паїв землях на території с. Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених у 2014 строком на 10 років, Товариством орендувалось більше двадцяти відповідних земельних ділянок, у тому числі ті, які стосуються предмета спору.

Будучи директором Товариства, ОСОБА_3 не міг не знати, що Товариство займається сільськогосподарською діяльністю з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих у власників паїв землях на території с. Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених у 2014 строком на 10 років.

Тобто ОСОБА_6 , як директору Товариства, було достовірно відомо, що Товариство зацікавлене у тому, щоб у нього в оренді перебували земельні ділянки, у тому числі та, яка стосуються предмета спору, протягом усього строку відповідних договорів оренди.

Не зважаючи на це, директор Товариства Лорпоха В.Є., знаючи, що десятирічний строк дії договору оренди від 20.06.2014, укладеного ОСОБА_1 і Товариством, станом на 21.01.2020 (відповідно) не закінчився, уклав від імені Товариства з ОСОБА_1 угоду про припинення договору оренди земельної ділянки на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на яких їх було укладено.

Таким чином, директор Товариства Лопоха Є.В. діяв всупереч інтересів Товариства та не добросовісно, чим порушив абзац перший частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, за змістом якої орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Крім того, такими діями директор Товариства ОСОБА_6 порушив права Товариства, зокрема, всупереч волі останнього припинив право оренди земельних ділянок, та зловжив правом представляти Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, укладати цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису, чим порушив частини другу та третю статті 13 Цивільного кодексу України, зміст яких наводився вище.

ОСОБА_1 , укладаючи з Товариством, в особі директора ОСОБА_3 , оспорювану угоду від 21.01.2020 про припинення договору оренди земельної ділянки, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, достовірно знаючи, що цей договори оренди земельної ділянки укладений на строк десять років, також порушив права Товариства, зокрема, припинив право оренди земельних ділянок, чим порушили частину другу статті 13 Цивільного кодексу України.

Наведене свідчить про те, що укладена між ОСОБА_1 та Товариством в особі директора Лопохи В.Є. угода від 21.01.2020 про припинення договору оренди земельної ділянки, за умовами якої вони прийшли до згоди припинити договір оренди земельної ділянки від 20.06.2014, площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, суперечать частинам другій та третій статті 13, абзацу першому частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, а тому вони підлягають визнанню недійсними на підставі частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин позов в частині вимог про визнання недійсними вказаних угод підлягає задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні позову щодо вимог про скасування рішень реєстратора Польової Л.Д. про реєстрацію угод про припинення договорів оренди та вимог про визнання за позивачем права оренди земельної ділянки за кожним з укладених договорів оренди земельних ділянок.

За положеннями чинної редакції ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Суд зазначає, що фактично державна реєстрації лише вказує на момент коли особа набуває прав, але не надає особі відповідного права. Державна реєстрація речового права лише підтверджує право припинення оренди (а даному випадку) для третіх осіб. Реєстр відображає лише відповідні права.

Тобто, визнавши недійними оспорювані угоди, на підставі яких проведено державну реєстрацію припинення права оренди, суд фактично поновив порушене право позивача та не є необхідним ні скасування рішення державного реєстратора, ні поновлення права оренди за позивачем.

За такого, скасування рішення державного реєстратора не ефективним способом захисту, а визнання за позивачем права оренди земельної ділянки за кожним з укладених договорів оренди земельних є поновленим в силу редакції ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо вимог про визнання недійсними договору  оренди, укладеного  з ФОП  ОСОБА_2 та припинення права оренди цих земельних ділянок за ФОП ОСОБА_2 .

Із витребуваним матеріалів реєстраційної справи № 6277859 та № 2241033418208 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820880200:04:000:0126 суд встановив, що 20.11.2020 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, строком на 10 років. Відповідне право оренди зареєстровано за ФОП ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.12.2020, що також вбачається із витягу від 22.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині, із таких підстав.

Відповідно до частини перша статті 15, частини перша статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Частинами першою – третьою статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Суд зазначає, що зв`язку з задоволенням позовних вимог Товариства про визнання недійсною угоди між ТОВ «Андріяшівка-Агро» в особі директора Лопохи В.Є. та ОСОБА_1 від 21.01.2020 про припинення договору оренди земельної ділянки від 20.06.2014, площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126 - ця угода  не створила юридичних наслідків, тобто не припинила договору оренди землі від 20.06.2014.

Проте, суд констатує, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1820880200:04:000:0126,  що був укладений 20.11.2020 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на даний час прав позивача не порушує.

Так, відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина друга статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання первинних договорів оренди та їх державної реєстрації).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання первинних договорів оренди та їх державної реєстрації).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За вказаних приписів та встановлених обставин на час ухвалення рішення у цій справі, строк дії договору оренди землі, кадастровий номер кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, що був укладений 20.06.2014 між ТОВ «Андріяшівка-Арго» та ОСОБА_1 сплив та речове право оренди ТОВ «Андріяшівка-Арго» на земельну ділянку кадастровий номер 1820880200:04:000:0126 припинене 20.06.2024.

Суд зауважує, що позивач не надав доказів, що оспорюваним договором оренди земельної ділянки порушуються його права.

Зокрема, позивач не долучив доказів, що ТОВ «Андріяшівка-Агро» ініціювалося перед ОСОБА_1 переважне право на продовження строку договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1820880200:04:000:0126.

За змістом частини першої та другої статті 15 ЦК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Звернувшись із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із підстав, що оспорюваний договір оренди укладений під час дії попереднього договору, проте не реалізувавши переважне право на продовження строку його дії у передбачений ними строк, позивач заявив вимоги, які не можуть забезпечити поновлення його права користування відповідною земельною ділянкою, а отже не є ефективним способом захисту.

Висновки суду ґрунтуються на правовій позиції, висловленій у Постанові ВП ВС від 01.04.2020 у справі 610/1030/1824.

Так, велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі 610/1030/1824 вказала, що оскільки на час розгляду справи й ухвалення судом першої інстанції рішення строк дії первинних договорів оренди закінчився, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права користування спірними земельними ділянками та внаслідок цього - про відмову у задоволенні позову.

Тому, оскільки визнанням недійним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1820880200:04:000:0126, що укладений 20.11.2020 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права позивача не будуть поновлені, у задоволенні позову за цією позовною вимогою та похідною про припинення права оренди за ФОП ОСОБА_2 суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення однієї позовної вимоги до ОСОБА_1 , належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Андріяшівка-Агро» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 21.01.2020        між ТОВ «Андріяшівка-Агро» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 1,1629 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0126.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріяшівка-Агро», місцезнаходження за адресою: с. Андріяшівка, Бердичівського р-ну, Житомирської області, вул. Садова, 6, ЄДРПОУ 36533031.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І. Ю. Хуторна