Справа № 155/271/25 Провадження №11-сс/802/163/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року                                                                 місто Луцьк

        Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді -         ОСОБА_2 ,

суддів –                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря

судового засідання-         ОСОБА_5 ,

прокурора -                         ОСОБА_6 ,

слідчого -                         ОСОБА_7

представника

власника майна -                 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 42025032010000010 від 07.02.2025),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року задоволено клопотання заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, яке належить відділу освіти, молоді, спорту та охорони здоров`я Мар`янівської селищної ради Луцького району, Волинської області та яке було вилучено 15.02.2025 в ході проведення огляду приміщення в Бранівському ліцеї Мар`янівської селищної ради, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном на строк досудового розслідування у кримінальному провадження № 42025032010000010 від 07 лютого 2025 року.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що згадане майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме є речовими доказами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Разом з тим, вказане майно використовується навчальним закладом для здійснення навчального процесу, а тому арешт на майно накладено в частині заборони відчуження та розпорядження таким майном на строк досудового розслідування у кримінальному провадження, з невідкладною його передачею на відповідальне зберігання та використання у навчальному процесі до Бранівського ліцею Мар`янівської селищної ради після проведення призначених товарознавчих експертиз.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник власника майна подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що слідчим суддею взагалі не надано оцінки обставинам вилучення майна, яке відбулося у спосіб, який не передбачений законом, без дозволу на проникнення до кабінету (класу) «Бранівського ліцею». Вказує, що речі та предмети, які вказані в клопотанні слідчого не являються предметом чи об`єктом у кримінальному провадженні, яке здійснюється щодо можливого здійснення службовими особами розтрати коштів місцевого бюджету при проведенні державних закупівель. При цьому представник майна, вважає, що здійснення товарознавчої експертизи щодо вилученого майна, на що посилається слідчий суддя можливе без накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу, міркування прокурора та слідчого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів СВ відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42025032010000010 від 07.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Постановою слідчого від 15 лютого 2025 року майно, яке належить відділу освіти, молоді, спорту та охорони здоров`я Мар`янівської селищної ради Луцького району, Волинської області та яке було вилучено 15.02.2025 в ході проведення огляду приміщення кабінету (класу) Безпеки, Бранівського ліцею Мар`янівської селищної ради визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025032010000010 від 07.02.2025року.

Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на майно, слідчий в ході його розгляду вказував про те, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України у зв`язку з чим його і було визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 42025032010000010 від 07.02.2025року. А тому, саме з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення чи відчуження, просив накласти арешт на майно.

Доводи представника власника майна фактично зводяться до того, що стороною обвинувачення не було доведено передбачених законом підстав для накладення арешту на майно, яке було вилучено під час проведення огляду приміщення кабінету (класу) Безпеки, Бранівського ліцею Мар`янівської селищної ради. Однак, апеляційний суд вважає їх цілком неприйнятними з огляду на наявність в матеріалах кримінального провадження належних доказів, які вказують про те, що таке майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. При цьому, зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що слідчий суддя належним чином обґрунтував те, з яких саме підстав відхиляє доводи представника власника майна, які фактично є аналогічними й в апеляційній скарзі.

Проаналізувавши викладене вище та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт у поданому до місцевого суду клопотанні, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що для збереження речових доказів, буде достатнього лише заборони його відчуження та розпорядження. З подальшим невідкладним переданням згаданого вище майна на відповідальне зберігання та використання у навчальному процесі до Бранівського ліцею Мар`янівської селищної ради після проведення призначених товарознавчих експертиз.

Враховуючи, що майно, яке просить вилучити слідчий перебувало у користуванні Бранівського ліцею Мар`янівської селищної ради, тобто фактично використовувалося у навчальному процесі, є висока ймовірність зміни вигляду майна (зношення) в процесі експлуатації, що вказує про можливість настання наслідків, які можуть перешкоджати цьому кримінальному провадженню.

А саме, на переконання колегії суддів, хоча речі та предмети на які накладено арешт не є безпосереднім предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, як про це вказує апелянт, проте збереження майна у належному стані допоможе встановити відомості щодо його вартості, родових ознак, відповідність якості, яка була заявлена у договорі про купівлю-продаж товарів, що беззаперечно є важливою інформацією при розслідуванні кримінального правопорушення за ознаками розтрати службовими особами коштів місцевого бюджету при проведенні державних закупівель згаданого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, у даному конкретному випадку виправдовує потреби досудового розслідування, оскільки наявна потреба в здійсненні товарознавчих експертиз для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що спростовує посилання апелянта про надмірне втручання у права власника майна.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень допущених слідчим під час вилучення вказаного майна, враховуючи що такі обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, зокрема, й в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, наведені вище та усі інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності оскарженого судового рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки жодним чином не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, розглянувши клопотання, обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді