ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 березня 2025 року                                                                   Справа 160/6986/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною   та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету  Міністрів України від 17 липня 2003 №1078, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 28.08.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 в сумі 3 813,11 грн щомісячно, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 28.08.2024, в загальному розмірі 251 296,25 грн, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З позовної заяви випливає, що позивач проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2024 № 245 підполковник ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 28.08.2024. Водночас, під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, зокрема, позивачу не було нараховано та виплачено у належному розмірі індексацію грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

В частині строку звернення до суду, позивач зазначає, що повідомлення від відповідача про суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні із списків особового складу частини (оформлені у формі карток) отримані представником позивача 14.02.2025. Отримуючи виплати грошового забезпечення, у позивача були відсутні підстави сумніватися у тому, що розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення є меншим та проведений з порушенням чинного законодавства. Таким чином, на думку позивача, звернення із вказаним адміністративним позовом 05.03.2025 здійснюється в межах тримісячного строку, що визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України та відповідає приписам частини 3 статті 122 КАС України.

Перевіривши матеріали позову, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачем у позові зазначено, що він є колишнім військовослужбовцем Військової частині НОМЕР_1 .

З наказу командира Військової частині НОМЕР_1 від 28.08.2024 №245 випливає, що позивача з 28.08.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Суд зазначає, що грошове забезпечення, яке під час проходження служби виплачується не в повному обсязі, набуває статус заборгованості, а тому особа має законні очікування і сподівання на виплату такої заборгованості в період проходження служби, але в будь-якому випадку не пізніше ніж у день звільнення зі служби, коли роботодавець повинен здійснити повний розрахунок і виплатити всі належні працівнику кошти.

У зв`язку з цим строк звернення до суду у справах, в яких предметом спору є заробітна плата (грошове забезпечення), починає свій перебіг саме з дня звільнення зі служби, якщо особа не згодна з тим розрахунком, який з ним здійснений роботодавцем.

Такий правовий висновок викладений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №160/3147/23.

Згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, суд приходить до висновку, що про порушення права, яке стало підставою для звернення до суду позивачу було відомо з моменту проведення остаточного розрахунку, тобто 28.08.2024.

Таким чином, станом на час звільнення позивача зі служби та на час звернення до суду з цим позовом, діяла редакція статті 233 КЗпП України, яка передбачала тримісячний строк звернення до суду.

Позовну заяву направлено представником позивача до суду 05.03.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Крім того, посилання представника позивача на отримання листа відповідача від 14.02.2025 не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли в день звільнення зі служби, коли з позивачем мав бути проведений остаточний розрахунок.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Отже, суд доходить висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною   та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                 М.В. Бондар