РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-3177/11

 08.11.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді  Михайлова В.Є., при секретарі – Павлюченко Т.В., за участю позивача – ОСОБА_1, відповідачки – ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 04.12.2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначає, що протягом тривалого час життя з відповідачкою не складалася, вжиття засобів наладити сімейні стосунки позитивних результатів не дали, сім’я розпалася остаточно та відновлена бути не може.  

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягав на розірванні шлюбу між ним та відповідачкою з мотивів, викладених в позовній заяві.   

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, не заперечувала проти розірвання шлюбу, зазначаючи про відсутність необхідності в наданні строку для примирення.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 04.12.2004 року, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, актовий запис №1332 (а.с. 5).

Від даного шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).  

  Як було встановлено у ході розгляду справи фактичні шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з грудня 2007 року з причин психологічної несумісності, різними життєвими поглядами, відсутністю взаєморозуміння, внаслідок чого сторони перестали вести спільне господарство, спільно не проживають.

У ході судового засідання позивач наполягав на розірванні шлюбу, пояснюючи, що примирення та подальше збереження сім’ї є неможливими, при цьому сама відповідачка не заперечувала проти розірвання шлюбу, погодившись з доводами позивача щодо неможливості збереження сім’ї.

         Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає, що шлюб між сторонами підлягає розірванню, оскільки розлад в сім’ї ОСОБА_1 носить тривалий характер і подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе і суперечило б інтересам одного з подружжя.

  Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

  Відповідачка виявила після розірвання шлюбу продовжувати іменуватися прізвищем – «ОСОБА_2».   

  Майнового спору та спору щодо місця проживання дитини під час розгляду справи між сторонами не існувало.   

         На стягненні з відповідачки понесених судових витрат позивач не наполягав.  

     На підставі ст.ст. 105, 110-113, 115 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.    

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 04.12.2004 року відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, актовий запис №1332.     

Після розірвання шлюбу залишити відповідачці прізвище – «ОСОБА_2».    

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Суддя