ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2011 р.Справа № 16/17-2595-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
(Склад колегії змінювався розпорядженнями голови суду № 645 від 31.10.11 р. та № 664 від 07.11.11 р.)
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 22/08 юр від 22.08.11 р.
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 30 від 04.01.11 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Одеська залізниця”
на рішення господарського суду Одеської області від 22 серпня 2011 року
у справі №16/17-2595-2011
за позовом приватного акціонерного підприємства „Виробниче об’єднання „Облпаливо”
до державного підприємства „Одеська залізниця”
про стягнення 5251,23грн.,
ВСТАНОВИВ:
01.07.11 р. приватне акціонерне підприємство „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (далі за текстом –ПрАТ „ВО „Облпаливо”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Одеська залізниця” (далі за текстом –ДП „Одеська залізниця”) про стягнення 5251,23 грн. збитків, які виникли внаслідок виявлення недостачі вантажу (вугілля) у вагонах №№ 65283814, 66938549.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на адресу одержувача –ПрАТ „ВО „Облпаливо”, здійснювалося перевезення вантажу –вугільної продукції, але при його перевірці та видачі встановлено нестачу, відшкодування збитків від якої відповідачем не здійснено в порушення вимог Закону України „Про залізничний транспорт” та Статуту залізниць України щодо забезпечення схоронності вантажу, прийнятого до перевезення.
Відповідач, в свою чергу, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ПрАТ „ВО „Облпаливо” у позові, застосувавши при цьому наслідки спливу строків позовної давності.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.11 р. (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено частково, з ДП „Одеська залізниця” на користь ПрАТ „ВО „Облпаливо” стягнуто 2776,92 грн. збитків; в решті позову відмовлено.
До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт нестачі вугілля, прийнятого залізницею до перевезення по залізничній накладній № 52249212, і вину останньої у нестачі вказаного вугілля, оскільки вагон, в якому воно перевозилося, прибув із ознаками доступу до вантажу сторонніх осіб.
Разом з тим, суд частково задовольнив заявлену до стягнення суму збитків з огляду на допущення позивачем помилок при здійсненні розрахунку вартості нестачі вугілля, а саме ПрАТ „ВО „Облпаливо” не врахувало норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто вантажу, що перевозиться в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Крім того, суд відхилив заявлене відповідачем клопотання про застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку позовної давності, тому що при вирішенні питання щодо строків позовної давності, необхідно керуватись положеннями ст. 258 ЦК України, згідно якої до окремих видів вимог може встановлюватись спеціальна позовна давність –в один рік, а оскільки ст. 925 ЦК України для вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, встановлює позовну давність в один рік, то, на думку суду, процесуальні строки на подання ПрАТ „ВО „Облпаливо” позовної заяви пропущені не були.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП „Одеська залізниця” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити ПрАТ „ВО „Облпаливо” у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї скарги, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не з’ясовано обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а також порушено норми матеріального права, а саме ст.134 Статуту залізниць України, якою визначено, що для подання позову до залізниці встановлений шестимісячний термін, який обчислюється, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову. При цьому, відповідачем було заявлене відповідне клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, що, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, однак його представник у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 22.08.11 р. –без змін, як таке, що відповідає нормам чинного законодавства та всім обставинам справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального та матеріального права, судова колегія приходить до наступного.
05.01.09 р. між ПП „Камтопсервіс” (Продавець) та акціонерним товариством закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (Покупець) було укладено договір № 2 поставки твердого палива, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов’язується передати товар у власність Покупця, а Покупець –прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті згідно зі Специфікацією (Додаток № 1), в строки та на умовах, встановлених цим договором.
З п. 3.1. зазначеного договору вбачається, що Продавець зобов’язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних піввагонів (далі –вагонів) за відвантажувальними реквізитами Покупця на умовах поставки „FCA –залізнична станція відправлення”, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів „ІНКОТЕРМС” в редакції 2000р., з урахуванням умов, положень та застережень, що містяться в цьому договорі.
На виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства”, 24.06.10 р. АТЗТ „ВО „Облпаливо” перейменовано у ПрАТ „ВО „Облпаливо”.
Додатковою угодою № 17 від 02.08.10 р. до договору № 2 від 05.01.09 р. сторонами погоджено, що вантажовідправником вугілля марки АМ (13-25) протягом строку дії вказаного договору є, зокрема, ТОВ „УКРТОРГ-ТВНК”.
Згідно з накладною № 52249212, ТОВ „УКРТОРГ-ТНВК” 13.08.10 р. відправило зі станції Браунівка на станцію Балта (Одеська залізниця) на адресу одержувача Жеребківського паливного складу АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” вагони № 65283814 та № 66938549 з антрацитом марки АМ (13-25) загальною вагою нетто 139 тон.
Відповідно до комерційних актів серії АА № 055162/707 від 17.08.2010р., серії АА № 055163/708 від 17.08.2010р., складених за підписами повноважних осіб, на станції Знам’янка при перевірці вантажу вагонів № 65283814 та № 66938549 була виявлена нестача вугілля загальною вагою 5 900 кг.
Приймаючи до уваги викладене, ПрАТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” 01.07.2011р. звернулось до суду з позовними вимогами до ДП „Одеська залізниця” про стягнення 5.251,23 грн. збитків, завданих вантажоодержувачу внаслідок нестачі 5 900 кг вантажу, одержаного ним по накладній № 52249212 від 13.08.201р.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Так, згідно п.п. 5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.01 р. № 542 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов’язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Вантаж був завантажений у вагон відкритого рухомого складу технічно справний навалом нижче бортів засобами вантажовідправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці.
13.08.10 р. станція Браунівка прийняла вантаж до перевезення без зауважень, оскільки завантаження було здійснено у відповідності з п. 3, 4, 7, 8 глави 1 „Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах та контейнерах. Додаток 14 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення”, розділу 2 параграфів 3-5 Технічних умов з відміткою про це у гр. 1. залізничної накладної.
Однак, на станції Знам’янка Одеської залізниці було виявлено нестачу вантажу.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України.
З комерційного акту серії АА № 055162/707 від 17.08.10 р., актів загальної форми станції Знам’янка №№ 22014, 22031 від 17.08.10 р. вбачається, що при перевірці вагону № 65283814 виявилось навантаження рівномірне нижче бортів 250 мм, а на поверхні вантажу маються заглиблення: праворуч за ходом поїзда над 3-4 люками довжиною 2800 мм, шириною 800 мм, глибиною 500 мм; посередині над 1-2-3 люками довжиною 3300 мм, шириною 1800 мм, глибиною 500 мм; над 4 люком довжиною 1500 мм, шириною 500 мм, глибиною 300 мм; посередині над 5-6-7 люками довжиною 4000 мм, шириною 1800 мм, глибиною 500 мм. Просипання вантажу відсутнє. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об’єм кузова 85 м. куб. Коток не застосовувався. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблень доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. При зважуванні виявилось брутто 91100 кг, тара з бруса 24200 кг, нетто 66900 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 2100 кг. Вантаж, якого не вистачає, міг вміститись у вагоні, але при цьому, у комерційному акті серії АА № 055162/707 від 17.08.10 р. не вказано про причину утворення даних поглиблень.
Крім того, з комерційного акту серії АА № 055163/708 від 17.08.10 р., актів загальної форми станції Знам’янка №№ 22015, 22032 від 17.08.10 р. вбачається, що при перевірці вагону № 66938549 виявилось навантаження рівномірне нижче бортів 1000 мм. На поверхні вантажу маються заглиблення: праворуч за ходом поїзда над 1 люком довжиною 1500 мм, шириною 1000 мм, глибиною 200 мм; над 2-3 люками довжиною 2000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 600 мм; над 6-7 люками довжиною 2200 мм, шириною 1000 мм, глибиною 300 мм; ліворуч за ходом над 2-3-4 люками довжиною 2800 мм, шириною 1000 мм, глибиною 300 мм; над 7 люком довжиною 600 мм, шириною 600 мм, глибиною 100 мм. Просипання вантажу відсутнє. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об’єм кузова на вагоні не вказаний. Коток не застосовувався. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблень доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. При зважуванні виявилось брутто 88800 кг, тара з бруса 22600 кг, нетто 66200 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 3800 кг. Вантаж, якого не вистачає, міг вміститись у вагоні вміститися міг, але при цьому, у комерційному акті серії АА № 055163/708 від 17.08.2010р. не вказано про причину утворення даних поглиблень.
Таким чином, як вбачається з вказаних документів, вантажовідправником антрацит був завантажений у справний у технічному та комерційному відношенні вагон відкритого типу, вантаж було прийнято залізницею до перевезення без зауважень. З огляду на викладене, господарський суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку, що втрата вантажу сталася внаслідок вилучення вантажу з вагону сторонніми особами, про що свідчить наявність заглиблень на поверхні вантажу.
Частиною 2 ст. 308, частиною 3 ст. 310 ГК України встановлено відповідальність перевізника за збереження вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.
Крім того, відповідно до положень ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Аналогічні приписи містить і стаття 924 ЦК України, а також ч. 1. ст.110 Статуту залізниць України.
У відповідності до ст.ст. 113, 114, 115 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди , якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин, при цьому залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, а вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В свою чергу, статтями 314 ГК України та 111 Статуту залізниць України передбачена можливість звільнення залізниці від відповідальності за нестачу вантажу, якщо доведе, що нестача сталась не з її вини.
Проте, ДП „Одеська залізниця”, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не довело відсутність своєї вини у нестачі вантажу при перевезенні, що виключає можливість звільнення відповідача, як перевізника, від відповідальності за нестачу даного вантажу.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про допущення позивачем помилок при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми та зменшення її до 2776,92 грн.
Таким чином, позовні вимоги ПрАТ „ВО „Облпаливо” в частині стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу у сумі 2776,92 грн. є обґрунтованими, однак ці позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами у відповідності до ч. 2 ст. 9 ЦК України, і становлять шість місяців. Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у статтях 257 та 258 ЦК України. Однак, частиною другою статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, ГК України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними щодо норм ЦК України. Це стосується і положень про позовну давність. Частина п’ята статті 315 ГК України та пункт 136 Статуту залізниць України, встановлюють шестимісячний строк для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення. Виходячи з принципу рівності суб’єктів господарювання, з урахуванням ч.2 статті 9 ЦК України та пункту 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту –з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).
Комерційні акти № 055162/707 та 055163/708, складені перевізником 17.08.10 р. та підписані вантажоодержувачем, свідчать, що про обставини нестачі вантажу позивач дізнався саме 17.08.10 р., тобто з 18.08.10 р. почався перебіг строку позовної давності на звернення вантажоодержувача до суду з позовом про стягнення вартості недостачі вантажу і закінчився цей строк, відповідно, 18.02.10 р., а з позовом до суду позивач звернувся 01.07.11 р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Одеської області.
Таким чином, позивачем пропущений 6-місячний строк на звернення до суду із даним позовом.
Крім того, в ході розгляду даної справи у суді 1 інстанції відповідач просив суд застосувати строки позовної давності при розгляді спору по суті, а відповідно із ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що господарський судом 1 інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин річний строк позовної давності замість шестимісячного та необґрунтовано відмовлено у клопотанні відповідача про застосування наслідків пропуску цього строку, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ДП „Одеська залізниця” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 22.08.11 р. –скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу державного підприємства „Одеська залізниця” задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 22.08.11 р. по справі № 16/17-2595-2011 скасувати.
У задоволенні позову Приватного акціонерного підприємства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного підприємства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975, п/р 26005301115635 в ПАТ „Банк Форум”, МФО 322948/ 2 776,92 грн.) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, п/р 26003000001 в АБ “Експрес-Банк”, м. Одеса, МФО 328801) витрати по сплаті державного мита в сумі 51 (п’ятдесят одна)грн. за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 14.11.11р..
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя М.В. Михайлов