Справа № 2-5028/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

          02 листопада 2011 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі: головуючого-судді- Лозинської М.І.,

            при секретарі-               Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Центр моніторингу столичної освіти»про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення і стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди,-

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Позивачка в червні 2006 року звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила прийняти рішення згідно з яким змінити формулювання причин ії звільнення з посади головного бухгалтера Комунального підприємства «Центр моніторингу столичної освіти»«за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї згідно з трудовим договором відповідно до пункту 3 ст.40 КзпП України на «розірвання трудового договору за власним бажанням працівника, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору з цих питань відповідно до пункту 3 ст.38 КзПП України із зміною дати звільнення з 28 березня 2011 року на 25 березня 2011 року. Крім того, просила стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі 20 399грн.40 копійок відповідно до ст.44 КЗпП України, моральну шкоду у розмірі 30 000тис. грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000грн.00 копійок . В обґрунтування своїх позовних вимог послалась на те, що з травня 2008 року вона працювала на посаді головного бухгалтера Комунального підприємства «Центр моніторингу столичної освіти». Наказом від 28.04.2011 ії було звільнено з займаної посади з 28 березня 2011 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку, відповідно до пункту 3 ст.40 КЗпП України. Про своє звільнення вона дізналась 06 червня 2011 року після отримання на свою домашню адресу повідомлення відповідача від 26.05.2011 року вих..12/02-93. Позивачка вважаючи даний наказ незаконним, просить змінить формулювання причин звільнення та його дати з зазначених причин на невиконання відповідачем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, оскільки відповідачем неодноразово було безпідставно відмовлено в наданні щорічної основної відпустки відповідно до поданих нею заяв від 07 лютого 2011 року про надання відпустки з 08 лютого 2011 року терміном на 25 календарних днів; від 25 лютого 2011 року щодо надання відпустки з 01 березня 2011 року на 14 календарних днів та надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Крім того, як зазначає позивачка в позові , директором підприємства 28 лютого 2011 року вкотре безпідставно було відмовлено в наданні відпустки з підстав необхідності проведення інвентаризації на підприємстві, якої фактично не проводилось. В зв`язку з не допуском ії до роботи  24 березня 2011 року після виходу з лікарняного та зміною вхідних замків робочого кабінету, позивачкою було подано заяву про звільнення з підстав , передбачених пунктом 3 ст.38 КЗпП України, а саме невиконання законодавства про працю, умов колективного договору та не надання невикористаних відпусток за 2008/2009роки, 2009/2010 роки. Проте, відповідачем в розірванні трудового договору з цих підстав було відмовлено, та звільнено з посади головного бухгалтера у зв`язку з систематичним невиконанням трудових обов`язків.

          Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволення.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача послалась на те, що позивачку наказом від 28 квітня 2010 року було звільнено з посади головного бухгалтера за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку відповідно до пункту 3 ст.40 КзпП України. В підтвердження підстав звільнення представник відповідача послалась на наявність наказу від 03.02.2011 року про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді догани 14 січня 2011 року відповідно до Наказу № 3п за результатами ревізії по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності , 28 лютого згідно з Наказом № 32п за невиконання посадової інструкції щодо належного оформлення результатів інвентаризації. Крім того зазначила, що конкретний період відпустки у червні 2011 року був погоджений з позивачкою відповідно до графіку відпусток на 2011 рік з яким позивачка в установленому порядку була ознайомлена, жодних заперечень щодо черговості та конкретного періоду відпустки  від позивачки не надходило. 07.02.2011 року та 25.02.2011 року позивачка зверталась до підприємства з питання надання їй відпусток в інший період, однак у зв`язку з відсутністю підстав , передбачених законодавством для перенесення відпусток. Враховуючи наведене, представник відповідача просила в позовних вимогах відмовити, оскільки звільнення позивачки є законним, причини звільнення відповідають дійсним обставинам справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає , що позовні вимоги задоволенню не підлягають , виходячи із наступного.

          Судом встановлено, що позивачку ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного бухгалтера Комунального підприємства «Центр моніторингу столичної освіти «згідно з наказом від 14.05.2008 р. № 29 о/с (а.с.36).

          Згідно з Наказом Комунального підприємства «Центр моніторингу столичної від 28 квітня  2011 року  позивачку звільнено з посади головного бухгалтера з 28 березня 2011 року за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.

          Не погоджуючись з таким  формулюванням причин звільнення , позивачка просить змінити формулювання причин звільнення , зазначивши, що підставою для розірвання з нею трудового договору є власне ії бажання, у зв`язку з не виконанням підприємством законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору з цих питань відповідно до пункту 3 ст.38 КЗпП України та одночасно змінити дату звільнення з 28 березня 2011 року на день 25 березня 2011 року.

          Відповідно до пункту 3 статті 40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, між іншого, у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

          Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, до позивачки неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що визнано самою позивачкою.

          Так, встановлено, що згідно з Наказом КП «Центр моніторингу столичної освіти»від 03.02. 2011 року № 15п за недостатній контроль за обчисленням середнього заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, а саме: ОСОБА_2 ( листки непрацездатності №№ 99167,99530, від 16.08.2010 та 04.09.2010р.), ОСОБА_1 ( листок непрацездатності № 967138 від 28.09.2010), що призвело до переплати грошових коштів внаслідок неправильної постановки бухгалерського обліку позивачці оголошено догану ( а.с.46).

          В обґрунтування підстав прийнятого наказу представник відповідача послалась на Акт ревізії по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 15 грудня 2010 року № 1011 на підставі якого Виконавчою дирекцією  Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийнято рішення про застосування до КП «Центр моніторингу столичної освіти»штрафних санкцій та постанови про накладення штрафу за порушення порядку використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на позивачку ОСОБА_1, як головного бухгалтера у вигляді п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  у сумі 255 грн.00 коп ., який позивачкою був сплачений .

          Такі твердження представника відповідача відповідають обставинам справи та підтверджуються матеріалами справи. ( а.с.37-42).

          Про застосування даного дисциплінарного стягнення як встановлено в процесі розгляду справи позивачці було відомо, про що також свідчать акт про відмову від підпису після ознайомлення з зазначеним наказом ( а.с.47) та службова записка щодо надання копії даного наказу ( а.с.48).

          Крім того , 28 лютого 2011 року позиваці за невиконання пункту 3.15 посадової інструкції та пункту 3.2 Положення про відділ бухгалтерського обліку щодо належного оформлення результатів інвентаризації оголошено догану, що підтверджується наказом КП «Центр моніторингу столичної освіти»№ 32п ( а.с.70).

          Судом встановлено, що про застосування до неї дисциплінарного стягнення, позивачці було відомо, про що свідчить акт про відмову від підпису після ознайомлення з зазначеним вище наказом від 28.02.2011 № 02/11 ( а.с.71).

          В обґрунтування прийнятого наказу про звільнення позивачки, представник відповідача , крім зазначених вище послалась на аудиторський висновок незалежного аудитора щодо фінансової звітності та фінансово-господарської діяльності підприємства за 2010 рік згідно з яким виявлено численні порушення щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві, облікової політики підприємства та порушення Національних положень ( стандартів) бухгалтерського обліку, що призвело до перекручування фінансової звітності.

          Як вбачається з зазначеного вище аудиторського висновку , проведеного незалежним аудитором ОСОБА_3 щодо фінансової звітності Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Центр моніторингу столичної освіти»станом на 31.12.2009р. ( а.с.81-84) дійсно в результаті проведеної перевірки виявлені порушення організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

          Відповідно до п.п. 3.6, 3.8,3.9 , 3.15 Розділу 3  Посадової інструкції головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку КП «Центр моніторингу столичної освіти»головний бухгалтер проводить внутрішній фінансовий контроль на підприємстві, здійснює ревізію бухгалтерських документів і звітності, оцінює їх достовірність, контролює внутрішні та зовнішні фінансові операції, їх відповідність законодавчим і нормативним актам, додержання встановленого порядку оподаткування. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової та статистичної звітності підприємства та подання в установлені строки. Здійснює контроль за ведення касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, збереженням майна, яке обліковується в балансі підприємства. Організовує проведення інвентаризацій та бере участь в оформленні ії результатів, забезпечує передання в необхідних випадках матеріалів про нестачу та розкрадання коштів товарно-матеріальних цінностей до слідчих та судових органів. ( а.с.26-27).

          Як встановлено судом , на підставі аудиторського висновку відповідачем прийнятий наказ 14 березня 2011 року № 40 п щодо притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності після виходу ії з лікарняного, в якому вона знаходилась з 09 березня 2011 року ( а.с.87).

          Судом також встановлено, що на адресу відповідача 29.03.2011 року поштою надійшла заява позивачки датована 25.03.2011 року, відповідно до якої вона просила розірвати з нею трудовий договір з 25.03.2011 р. за власним бажанням відповідно до п.3 ст. 38 КЗпП України, так як підприємство не виконує законодавство про працю та умови колективного договору, а саме:  відмовлено у наданні відпустки згідно від 07 лютого 2011 року про надання відпустки з 08 лютого 2011 року терміном на 25 календарних днів; від 25 лютого 2011 року щодо надання відпустки з 01 березня 2011 року на 14 календарних днів та надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Крім того позивачка в даній заяві зазначила, що позивач змінив замки в  кабінеті, чим перешкоджав їй в доступі до робочого місця 24 березня 2011 року.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним  строк  розірвати трудовий  договір за власним бажанням, якщо власник  або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,  умови колективного чи  трудового  договору.

Відповідно до ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток  визначається  графіками, які затверджуються  власником  або  уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні  графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси  працівників  та  можливості   їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком,  узгоджується між працівником і власником або  уповноваженим ним органом, який  зобов'язаний  письмово повідомити  працівника  про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

          З аналізу даної норми вбачається, що з урахуванням необхідності забезпечення нормальної роботи підприємства, установи, організації відпустки працівникам надаються рівномірно протягом усього року. Затверджені графіки відпусток є обов`яковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. Будь – які зміни в них можливі, лише за взаємною домовленістю між власником або уповноваженим ним органом і відповідним працівником.

          Період відпустки з 06.06.2011 року був погоджений з ОСОБА_1  відповідно до графіку надання відпусток працівникам КП «Центру моніторингу столичної освіти»на 2011 рік з яким позивачка в установленому порядку була ознайомлена, жодних заперечень щодо черговості та конкретного періоду відпустки від позивачки не надходило. (а.с. 50,51).

          Відповідно до ст. 80 КЗпП України щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового  повідомлення працівника про час надання  відпустки ;несвоєчасної  виплати  власником  або  уповноваженим ним органом  заробітної  плати  працівнику  за  час щорічної відпустки.

Як встановлено судом відповідно до наказу про проведення інвентаризації № 26 від 22.02.2011р. виданого відповідачем, у період  з 23.02.2011 року по 05.03.2011 року було наказано провести інвентаризацію  основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 23 лютого 2011 року з обов’язковим складанням інвентаризаційних описів( а.с. 63). Організацію та проведення інвентаризації  покладено на постійно діючу інвентаризаційну комісію, затверджену наказом від 22.02.2011р. № 25, до складу якої входила ОСОБА_1.(а.с.62). З наказом № 25 від 22.02.2011 року про призначення постійно діючої інвентаризаційної комісії було ознайомлено позивачку, про що свідчить її підпис.

          Оскільки, на 07.02.2011 р. на підприємстві була запланована здача річної податкової та фінансової звітності та  інвентаризація цінностей згідно з наказом від 22.02.2011 р. № 26 станом на 01.03.2011 р. не завершена та за відсутності підстав, передбачених ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про відпустки», ч. 1,2 ст. 80  КЗпП України, у перенесенні відпуски згідно заяв від 07.02.2011 р. та 25.02.2011 р., виходячи з інтересів підприємства, позивачці було відмовлено(а.с. 52,69).

          Отже, враховуючи вищевикладене, при затвердженні графіку щорічних відпусток на підприємстві та при відмові у перенесенні щорічної відпустки ОСОБА_1 відповідач виходив з інтересів підприємства та дотримувався норм законодавства, які регулюють трудові відносини.

          Згідно  ч. 1 ст. 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не  буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким,  що не мав дисциплінарного  стягнення.

          Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при звільненні працівника на підставі п.3 ч.1 ст 40 КЗпП України враховуються  ті  заходи  дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним  законодавством  і  не  втратили юридичної сили  за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП),  і ті громадські  стягнення,  які  застосовані до працівника за порушення трудової  дисципліни  у  відповідності  до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з  дня накладення яких  до  видання  наказу про  звільнення  минулого не більше одного року.

          З аналізу п.3 ст. 40 КЗпП України вбачається, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважаються порушення, вчинені працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягався до дисциплінарної та громадської відповідальності, і порушив її знову. Таким чином, для визначення систематичності невиконання трудових обов'язків має значення не сам факт дисциплінарного проступку, а застосування до працівника за цей проступок заходів дисциплінарного і громадського стягнення, а не впливу. Звільнення можливе лише за проступок, допущений після застосування до працівника заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, що не втратили чинності.

          Виходячи з наведеного вище та зважаючи на те, що на момент винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера  за систематичне  невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку позивачка мала не зняті адміністративні стягнення, звільнення позивачки на підставі  п. 3 ст. 40 КЗпП України є правомірним.

          Відповідно до ст. 44 КЗпП України  при  припиненні  трудового  договору  з підстав, зазначених у пункті  6  статті 36 та пунктах 1,  2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна  допомога  у  розмірі  не  менше середнього  місячного  заробітку;  у  разі  призову  або вступу на військову  службу,  направлення  на  альтернативну   (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат;  внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства   про  працю,  колективного  чи  трудового  договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

          Зважаючи на те, що виплата вихідної допомоги не передбачена законом у разі звільнення працівника на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача вихідної допомоги в розмірі 20 339,40 грн. слід відмовити.

          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зміни дати звільнення з 28 березня 2011 р. на день 25 березня 2011 р. суд входить з наступного.

          Відповідно до листка непрацездатності, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 85), ОСОБА_1 в період з 14.03.2011 року по 23.03.2011 р. включно перебувала на лікарняному. 24.03.2011 року позивачка стала до роботи, а 28.03.2011 року отримала доручення № 13 від 28.03.2011 р. щодо надання письмових пояснень про причини зазначених в аудиторських висновках порушень Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку(а.с. 88,89). Позивачка доручення № 13 не виконала і 28.03.2011 р. о 10 год. 30 хв. самовільно без повідомлення причин і без дозволу керівництва залишила робоче місце, про що було складено акт № 02/13-08 від 28.03.2011 р.(а.с. 90).

          Заява позивачки про звільнення за власним бажанням від 25.03.2011 року, яка надійшла поштою на адресу відповідача 29.03.2011 р., за відсутності підстав для звільнення за вказаними в заяві причинами  залишилася без задоволення (а.с. 91).

          Твердження позивачки щодо зміни замків в її робочому кабінеті і неможливості потрапити на робоче місце 24.03.2011 р., були спростовані доказами в ході судового розгляду, а саме: перебування позивачки на робочому місці 24.03.2011 року протягом дня та 28.03.2011 року до 10 год. 30 хв. підтверджується табелем обліку робочого часу працівників підприємства за березень 2011 р. (а.с. 118) та показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, наданими в судовому засіданні.

          Виходячи з вищенаведеного та зважаючи на правомірність звільнення позивачки на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Центр моніторингу столичної освіти»про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення вихідної допомоги . Враховуючи ,що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, в позові щодо стягнення  моральної шкоди також слід відмовити.

          Керуючись ст.ст. 36, 40, 44, 79, 80, 147, 148, 149, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду  судами трудових спорів»,ст.ст. 11, 60, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Центр моніторингу столичної освіти»про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення і стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди залишити без задоволення.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, можуть оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: