П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.10.2011                                                                                          Справа  № 2-а-1062/11

Суддя Кремінського районного суду Луганської області Кіяшко В.Г.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі про визнання бездіяльності щодо несплати грошової допомоги дітям війни неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що має правовий статус «дитина війни». З  21.03.2011 року відповідачем йому не виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а соціальна допомога надавалася лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Постанови КМУ від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язати здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни з 21.03.2011 року  в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

          Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

          Відповідач свого представника у судове засідання не надіслав, надав суду письмові заперечення проти позову та звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника.

          Враховуючи характер заявлених вимого та заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає доцільним розглянути справу у порядку скороченого провадження, відповідно до приписів ч. 4 ст. 183-2 КАС України.

          Представник відповідача у письмових заперечень проти позову посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен вирішуватись шляхом внесення змін в діюче законодавство, а виплати повинні здійснюватися  виключно із коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, який є відокремленим. Вимоги позивача щодо  підвищення пенсії  з вищенаведених підстав вважає незаконними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

         Суд дослідивши докази зібрані у справі, та письмові заперечення відповідача, всебічно і повно перевіривши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає позов обґрунтованим  і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

      Відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та даними про народження паспорта (а.с. 3, 4).

     Згідно реєстраційного номеру позов надійшов до суду 21.09.2011 р. (а.с. 2).

     Суд розглядає справу в межах відкритого судом провадження з урахуванням вимог ст.100 КАС України.

     Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, та приймаючи до уваги роз’яснення Вищого Адміністративного суду від 01. 12. 2009 року №1623/13/13-09 що нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Беручи до уваги Закон України «Про внесення змін до Державного бюджету на 2011 рік»від 14 червня 2011 року, який набрав законної сили 19 червня 2011року  згідно якого стаття  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни"  ( 2195-15 ) (Відомості Верховної

Ради України,  2005  р.,  N  4,  ст.  94  з  наступними  змінами), застосовується  у

порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік".

      Таким чином, суд вважає доведеним порушення прав позивача, щодо несплати йому підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 21.03.2011 по 23.07.2011 року, яке підлягає захисту, а бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі, щодо несплати такого підвищення до пенсії неправомірною, а тому позов підлягає повному  задоволенню.

      Понесені позивачем втрати підлягають відшкодуванню за рахунок  Державного бюджету України.

        Керуючись ст. ст.19  Конституції України, ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, Законом України «Про внесення змін до Державного бюджету на 2011рік», від 14.06.2011року,ст..ст.8,17,94 ч.1,160,162,183-2,186,256ч.1 КАС України, суд. -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі про визнання бездіяльності щодо несплати грошової допомоги дітям війни неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії  задовольнити  повністю.

           Визнати неправомірною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі щодо несплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 21.03.2011 року по 23.07.2011 року.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1                підвищення    до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 21.03.2011 року по 23.07.2011року  з урахуванням здійснених виплат.

          Відповідно до вимог ст. 256 ч.1 КАС України допустити постанову до негайного виконання.

      Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку  з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.    

Суддя                                                                                           В.Г. Кіяшко