ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.08 Справа № 24/1
За позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви”, м.Миколаїв
До відповідачів: 1. Миколаївської міської ради, м.Миколаїв
2. Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, м.Стрий участі у За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів
Про зміну умов договору купівлі-продажу №4 від 28.02.1996року.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача –Фурса В.Г. - представник
Герилів І.П. - директор
Від відповідача-1 –Добушовська І.Ю. - юрист
Від відповідача-2 –не з’явився
Від третьої особи –Жуган І.О. –юр.кон.
Суть спору: Позов заявлено про зміну умов договору купівлі-продажу №4 від 28.02.1996року,укладеного Представництвом ФДМУ у Миколаївському районі та товариством покупців членів трудового колективу ПРТ „Мальви”, шляхом викладення п.1.1 договору в наступній редакції: „Продавець продає, а Покупець купує державне майно –всі приміщення 1-го поверху (без приміщень підвального поверху) цілісного майнового комплексу „Підприємство роздрібної торгівлі „Мальви” загальною площею 816,9 м.кв., яке знаходиться за адресою: 81600, вул..Д.Галицького,15”Б”, м.Миколаїв Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.1996р. Стрийським МБТІ виготовлено технічний паспорт на цілісний майновий комплекс, який складається з 21 приміщення площею 749,6 кв.м. та 38 приміщень підвалу, які позивач придбав за договором купівлі-продажу від 28.02.1996р.Фактична ж площа приміщень є більшою та становить: 1-го поверху 816,8 кв.м., а підвалу -695,6 кв.м. У зв”язку з тим, що підвальні приміщення були непридатними до використання, позивач звернувся до суду з позовом про переукладення договору купівлі-продажу з вилученням підвальних приміщень, який судом задоволено. Вказана у свідоцтві про право власності від 22.02.2000р. сер. АА № 001975 площа 769,3 кв.м., та в рішенні арбітражного суду від 17.12.1998р. –749,6кв.м. не відповідає дійсній площі приміщень, яка становить 816,9 кв.м.
Відповідача-1 у відзиві від 03.03.1998р. проти позову заперечує з тих підстав, зокрема, що Миколаївська міська рада не є стороною за договором, що договір купівлі-продажу №4 був укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.12.1995р. та звіту про експертну оцінку приміщень ПРТ „Мальви”, затвердженого представництвом ФДМУ у Миколаївському районі, в якому вказана площа приміщень магазину 749,6 кв.м. Саме така площа магазину вказана і в рішенні арбітражного суду Львівської області від 17.12.1998р. Відповідач-1 також вказує, що позивач звернувся до суду поза межами 3-річного строку позовної давності, тому просить застосувати позовну давність.
Відповідач-2 в поясненні на позов вказує, що на підставі рішення від 22.02.2000р. Миколаївська міська рада видала свідоцтво про право власності на приміщення магазину площею 769,3 кв.м, яке було зареєстроване Стрийським МБТІ у реєстрову книгу №1 за реєстровим №169. Однак, відповідно до рішення арбітражного суду Львівської області від 17.12.1998р. у справі № 1/1133-7/375 вирішено переукласти договір на приміщення магазину площею 749,6 кв.м., тому виконкомом Миколаївської міської ради в рішенні №269 від 29.12.1999р.проведено виправлення загальної площі магазину з 769,3 кв.м на 749,6 кв.м. На даний час позивач відчужив всі належні йому приміщення по вул. Д Галицького,15 б в м. Миколаєві. Відповідач-2 вважає, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки не має жодної зацікавленості в предметі спору.
Третя особа подала пояснення від 12.03.2008р. за №11/8 -1443, в якому вказує, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 30.10.1998р. № 137 „ Про ліквідацію представництв Фонду державного майна України у Львівській області” з 04.01.1999рр. представництво ФДМУ у Миколаївському районі ліквідоване. Регіональне відділення ФДМУ є правонаступником ліквідованих представництв в частині майна, коштів, а також договорів купівлі-продажу, по яких договірні зобов”язання не припинені. Оскільки за договором №4 від 28.02.1996р. приватизація майна завершена в 1996р. представництвом ФДМУ у Миколаївському районі , то Регіональне відділення ФДМУ не є його правонаступником.
В судовому засіданні 04.03.2008р. оголошувалась перерва до 13.03.2008р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів від 28.12.1995р.” Про дозвіл на приватизацію орендованих приміщень”, затверджено перелік орендованих приміщень, які підлягають приватизації, в який включено приміщення по вул. Д Галицького,15 „Б”, в якому розташоване ПРТ „Мальви”.
Згідно із поверховим планом, виготовленим 18.01.1996р. Стрийським МБТІ, загальна площа приміщень 1-го поверху по вул. Д Галицького,15 „Б”, становить 749,6 кв.м. Як вбачається із поверхового плану, в цю площу не включена площа під”їздів та сходових кліток. Загальна площа 38 приміщень підвалу не вказана, вказана площа кожного приміщення зокрема.
Відповідно до звіту про експертну оцінку від 24.01.1996р., виконаного ТзОВ „Росан-Бізнес –Консалтинг”, затвердженого начальником представництва ФДМУ у Миколаївському районі 25.01.1996р., вартість будівлі магазину, що знаходиться на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку площею 749,6 кв.м. та підвал, площею 620 кв.м ( загальна площа 1369,6 кв. м.), становить 5 203 040 тис. крб.
28.02.1996р. Представництвом ФДМУ у Миколаївському районі ( продавець за договором) та товариством покупців членів трудового колективу ПРТ „Мальви” ( покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу державного майна №4, відповідно до умов якого продавець продає , а покупець купує приміщення підприємства роздрібної торгівлі „Мальви”, яке знаходиться за адресою: вул.Д.Галицького,15”Б”, м.Миколаїв. Вартість майна згідно із звітом про експертну оцінку становить 5 203 040 тис. крб.
Актом АП/32-20 від 29.11.1996р. підтверджено передачу приміщення товариству покупців.
29 листопада1996р. Представництвом ФДМУ у Миколаївському районі видано товариству покупців членів трудового колективу ПРТ „Мальви” свідоцтво на власність, реєстраційний номер СВ 60.
Однак, в подальшому позивач виявив, що підвальні приміщення непридатні для використання та звернувся з позовом до Представництва Фонду державного майна України у Миколаївському районі за участю третьої особи – Виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів, про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна №4 від28.02.1996р. в частині прийому-передачі підвального приміщення площею 620 кв.м та про зобов”язання Представництва Фонду державного майна України у Миколаївському районі провести відповідну оцінку ( зменшення вартості) об”єкта приватизації на вартість підвального приміщення і укласти договір купівлі-продажу державного майна площею 749,6 кв.м.
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 17.12.1998р. у справі № 1/1133-7/375 договір купівлі-продажу державного майна №4 від 28.02.1996р. в частині підвального приміщення площею 620 кв.м визнаний недійсним ( п.1 резолютивної частини рішення), зобов”язано Представництво Фонду державного майна України у Миколаївському районі переукласти з ТзОВ „Мальви” договір купівлі-продажу на приміщення площею 749,6 кв.м.( п.2 резолютивної частини рішення). Вимоги позивача про зменшення вартості об”єкта приватизації залишені без розгляду.
Назване рішення набрало законної сили.
05.03.2007р. господарським судом Львівської області винесена ухвала у справі № 1/1133-7/375 про виправлення помилки в п.2 рішення арбітражного суду Львівської області від 17.12.1998р. у справі № 1/1133-7/375, якою змінено помилково вказаний розмір площі із 749,6 кв.м на 769,3 кв.м. Ухвала про виправлення помилки скасована постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2007р. У постанові вказано, що при постановленні судового рішення від17.12.1998р. не було допущено описок чи помилок.
Крім того, судом встановлено, що згідно із довідкою Головного управління статистики у Львівській області від 03.09.2007р. за № 20-09/2330, Представництво Фонду державного майна України у Миколаївському районі 02.02.1999р. вилучено з ЄДРПОУ.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та цінивши подані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.
Позов про внесення змін до договору № 4 від 28.02.1996р. заявлено до відповідачів - Миколаївської міської ради та Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації.
Як вбачається із матеріалів справи, договір №4 від 28.02.1996року, зміни до якого просить внести позивач, укладений товариством покупців членів трудового колективу підприємства роздрібної торгівлі „Мальви”, правонаступником якого згідно із п.1.8 Статуту є позивач, та Представництвом Фонду державного майна України у Миколаївському районі.
Отже, позов заявлено до відповідачів, які не сторонами за договором, внесення змін до якого є предметом даного спору. Відтак, відповідачі у справі є неналежними відповідачами.
Однак, замінити неналежних відповідачів належним відповідно до ст.. 24 ГПК України неможливо, оскільки наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 30.10.1998р. № 137 „ Про ліквідацію представництв Фонду державного майна України у Львівській області” з 04.01.1999рр. представництво ФДМУ у Миколаївському районі ліквідоване. Згідно із названим наказом, Регіональне відділення ФДМУ є правонаступником ліквідованих представництв в частині майна, коштів, а також договорів купівлі-продажу, по яких договірні зобов”язання ще не припинені. Довідкою Головного управління статистики у Львівській області від 03.09.2007р. за № 20-09/2330 підтверджено, що Представництво Фонду державного майна України у Миколаївському районі 02.02.1999р. вилучено з ЄДРПОУ.
Матеріалами справи підтверджено, що за договором №4 від 28.02.1996р. приватизація майна завершена в 1996р., кошти за приватизоване майно сплачені, майно передане покупцеві.
Відтак, Регіональне відділення ФДМУ у Львівській області не є правонаступником представництва ФДМУ у Миколаївському районі щодо зобов”язань за договором купівлі-продажу №4 від 28.02.1996р.
Крім того, згідно із звітом про експертну оцінку від 24.01.1996р., оцінювалось приміщення по вул. Д.Галицького,15 „Б” в м. Миколаєві загальною площею 1369,6 кв. м., а саме: приміщення магазину площею 749,6 кв.м, розташованого на 1-му поверсі, та підвал площею 620 кв.м., вартість яких визначена в сумі 5 203 040 тис. крб.
В пункті 1.1 договору, зміни до якого просить внести позивач, не вказана площа приміщень, що є предметом договору, однак в пунктах 1.3 та 2.2 договору, з посиланням на звіт про експертну оцінку, вказана саме така ціна продажу об”єкта приватизації, яка вказана в звіті про експертну оцінку –5 203 040 тис. крб. Звідси можна зробити висновок, що предметом договору купівлі-продажу було приміщення магазину площею 749,6 кв.м та приміщення підвалу площею 620 кв.м.
Як вбачається із матеріалів справи, в подальшому позивач відмовився від придбаних підвальних приміщень площею 620 кв.м. у зв”язку з їх непридатністю для використання , та подав позов до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна №4 від 28.02.1996р. в частині прийому-передачі підвального приміщення площею 620 кв.м та про укладення договору купівлі-продажу державного майна саме площею 749,6 кв.м. і в цій частині його вимоги судом задоволені.
Відповідно до ст. 4 ЦК України 1963р, чинного на момент укладення договору №4 від 28.02.1996р., цивільні права та обов”язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема, з угод.
Зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору , що встановлено ст.161 ЦК України 1963р.
Таким чином, позивачем не доведено, доказів не подано, які підтверджують порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв”язку із укладенням договору № 4 від 28.02.1996р., та виникнення у відповідачів обов”язку щодо внесення змін до договору, якого відповідачі не укладали і не є стороною за цим договором.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування позовної давності, то слід зазначити, що позивач дійсно звернувся з позовом після спливу 3-річного строку позовної давності, встановленого ст.71 ЦК України 1963р., чинного на момент укладення договору №4 від 28.02.1996р..Щодо позовної давності належить керуватися нормами саме цього Кодексу, оскільки строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК України 1963р., сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003р. Згідно із ст.ст.75,80 ЦК 1963р.позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін, закінчення якого до пред”явлення позову є підставою для відмови у позові.
З огляду на те, що позивачем не доведено порушення відповідачами його прав, свобод та інтересів, у задоволенні позову належить відмовити у зв”язку із необґрунтованістю позовних вимог, а не внаслідок пропуску строку позовної давності. .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34,35 36, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити
Суддя