Справа № 2-176/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

14 листопада 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Сиротенко Г.  Г

при секретарі                              Лютій  О.  В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 .

представника відповідача          ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривого Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Радушненська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Радушненська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії , -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свій позов тим, що їй на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання. З належним їй будинком межує присадибна ділянка та будинок АДРЕСА_2, який належить відповідачу. Будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 раніше були однією садибою, тому муру між ними не існувало. В нинішній час, коли власниками цих будинків стали різні люди, у них виникла необхідність в побудові муру для розмежування присадибних ділянок в межах, які встановлені планами зовнішні меж земельних ділянок та актом комісії, встановлення меж для зручного ізольованого користування ділянкою тощо. Але відповідачка забороняє це зробити, вчиняє скандал. В серпні 2010 року без її згоди та без погодження з землевпорядником сільської ради та органів архітектури, відповідач збудувала огорожу – мур, яка не відповідає жодним нормам забудови і розташована майже в притул до її веранди, яка зовсім не пропускає світла. На прохання демонтувати огорожу, відповідач не реагує. 02 грудня 2010 року на засіданні адміністративної комісії при виконкомі Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, була розглянута її скарга на прийняття мір до сусідів  - сім’ї ОСОБА_2, які встановили суцільну огорожу на відстані 20 см, від вікон її будинку, висотою більше 2 метри між присадибними ділянками, де їй було рекомендовано звернутися до суду. Також ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні та обслуговуванні прибудованої вереди, яка розташована з боку домоволодіння ОСОБА_2. Також діями відповідача їй завдана матеріальна та моральна шкода. Матеріальна шкода полягає в тому, що вона змушена була витрачати кошти на придбання ліків для людини, яка знаходиться на її утримані ОСОБА_4, який також мешкає разом з нею і у якого внаслідок дій відповідачки стрімко погіршився стан здоров’я, а саме підвищився тиск, серцеві напади, розлад нервової системи, тощо. Також понесла витрати для збору доказів, а саме виготовлення цифрових фото. Матеріальна шкода складає 332,75 грн.  Моральна шкода полягає в тому, що була змушена витрачати час на збирання доказів, неодноразових звернень до сільської ради для пошуку справедливого вирішення її питання, складання документів для звернення до суду, внаслідок чого погіршився звичний ритм її життя, вона хвилюється через погіршення стану здоров’я людини, яку утримує та інше. Моральну шкоду оцінює в 1000 грн.

Тому позивач ОСОБА_1 в своєму позові, який в повному обсязі підтримала в судовому засіданні,  просить усунути їй перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання відповідача прибрати суцільну огорожу, яка розташована на відстані 20 см від вікна її будинку, висотою більше 2 метри між присадибними ділянкам, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 332,75 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а також судові витрати.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі договору дарування. З її будинком межує присадибна ділянка та будинок АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1. Відповідачем ОСОБА_1 зроблена неузаконена реконструкція приміщення, а саме: у веранді (коморі) встановлені двері, які виходять на її земельну ділянку, тим самим порушуючи її право  власності (недоторканість майна), тобто ОСОБА_5 має можливість безперешкодного доступу на до її домоволодіння. Зазначена реконструкція не узаконена відповідачем, в інвентарній справі не відображено наявність зовнішніх дверей. На межі двох домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 позивачем встановлено металевий гараж, що є порушенням правил житлової забудови, який перешкоджає встановленню нею огорожі навколо земельної ділянки. Адже згідно з Правилами забудови: будівлі та споруди не повинні розташовуватися на межі двох домоволодінь. Тому просить зобов’язати ОСОБА_1 заложити двері прибудови, які виходять на її подвір’я прибрати металевий гараж з межі домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

В судовому засіданні  відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги, заявлені нею в зустрічному позові підтримала в повному обсязі, первісний позов ОСОБА_1 не визнала, зазначаючи при цьому, що дійсно вона встановила огорожу між належним їй домоволодінням та домоволодінням АДРЕСА_1, належним ОСОБА_1, тим самим намагаючись захистити своє право на недоторканість своєї власності, оскільки ОСОБА_1 самовільно перепланувала  кладовку, яка розташована впритул до межі її домоволодіння та вікна якої виходять у її двір, встановивши двері поруч з вікном, які не зазначені в технічній документації. Встановлення огорожі є необхідністю не тільки для неї, а й для відповідача за зустрічним позовом, про що вона вказувала в своїй позовній заяві. Вона неодноразово спостерігала, яка ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який також проживає в сусідньому домоволодінні, без її дозволу виходили на її подвір’я, вікна кладової також виходять на її подвір’я, що обмежує її право на приватне життя.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1  позов ОСОБА_2 не визнала, пояснивши, що не згодна прибрати металевий гараж, розташований на межі їх домоволодінь, оскільки це питання було предметом розгляду адміністративно комісії Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, за результатами рішення якої її було зобов’язано пересунути гараж, а не прибрати його, однак цей гараж не заважає ОСОБА_2 користуватися її майном, крім того він встановлений вже дуже давно, під нього зроблена огорожа. Двері веранди, які ОСОБА_2  просить закласти,  також будувалися не нею, а попередніми власниками.   

Представники третьої особи – Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з’явилися, надали суду заяву, в якій просили розглянути справу без їх присутності, позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 визнали.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши письмові матеріали, вважає, що позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання  від 11.06.2004 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, засвідченого державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори  та зареєстрованого в реєстрі за № 1227 (а.с.7) належить житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями за № 4а, що знаходиться на вулиці Дубкова у смт Радушне Криворізького району Дніпропетровської області та земельна ділянка, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,085 га.

Право власності ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 05.12.2005 року зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за номером 926 в книзі 5-205, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 22).

Відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 на підставі договору дарування домоволодіння від 17.07.2002 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за №3345 (а.с.38) належить домоволодіння АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстроване 27.10.2003 року в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за номером 1 в книзі 3рад-1, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме мано (а.с.37).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 994. ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,101 га в межах згідно плану, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована на території смт Радушне Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.39), однак зі слів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку вона не оформила.

Згідно рішення №70 від 05 жовтня 1998 року виконавчого комітету Радушанської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області домоволодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 виділені в окремі домоволодіння за заявою власників та закріплено за ОСОБА_8 будинок АДРЕСА_2 із земельною ділянкою 1006 кв.м за ОСОБА_4 – будинок АДРЕСА_1 із земельною ділянкою 855 кв.м (а.с.74).

Згідно плану земельної ділянки, що надавалася у власність ОСОБА_4 та право власності на яку згідно зазначеного вище договору довічного утримання укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перейшло ОСОБА_1,  земельна ділянка від А до Б межує із земельною ділянкою ОСОБА_8 (а.с.10),   право власності на яку згідно зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2006 року перейшло ОСОБА_2

Державні акти на право власності на земельні ділянки для обслуговування житлових будинків на момент вирішення справи в суді ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не надали.

Згідно вимог ст.. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

          Як зазначили сторони в судовому засіданні в беззаперечному порядку,  в зв’язку з тим, що будинки № 4 та 4а по вул.. Дубкова  раніше були одним домоволодінням, жодної огорожі між ними встановлено не було.           

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в підтвердження того, що вона не має змоги обслуговувати свій будинок, так як огорожа встановлена ОСОБА_2 на відстані 20 см від стіни її будинку, а висота паркану більше 2 метрів порушує норми освітлення її житлової кімнати надала:  фотокартки  огорожі (а.с.11-12), витяг з протоколу №34 засідання адміністративної комісії при виконкомі Радушненської селищної ради від 02 грудня 2010 року, де ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду (а.с.13), акт комісії у складі депутата селищної ради та жителів смт Радушне про те, що ОСОБА_1 не має змоги обслуговувати свою веранду з боку двору ОСОБА_9, яка не дозволяє проходити по своєму двору (а.с.14), протокол ДЗ «Дзержинська рай СЕС» № 9474-1476 від 26.04.0211 року проведення дослідження освітленості житлових кімнат будинку АДРЕСА_1, згідно висновку  якого рівень освітлюваності  в житлових кімнатах не відповідає  вимогам ДБНВ 2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення» (а.с. 86), лист головного архітектора Криворізької райдержадміністрації Дніпропетровської області №4/11-193 від 28.04.2011 року, і в якому зазначено, що відповідно до ДБН 360.92 п. 3.25 для догляду за будівлями та здійсненням їх поточного ремонту, відстань до границі сусідньої дільниці належить прийняти не менше 1 метра, висота огорожі між сусідами рекомендована не більше 1,2 м. (а.с.87).

Про наявність огорожі висотою біля 2 метрів, яка стоїти на відстані 20 см від веранди житлового будинку, належного ОСОБА_10 зазначили також і свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_11, які кожен окремо в судовому засіданні пояснила, що дійсно житлова кімната, вікна якої входять на сусідню ділянку ОСОБА_2 мають недостатній рівень освітленості, через що ОСОБА_4, який мешкає там,  часто хворіє, через ситуацію, яка склалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з одного боку та їх сусідкою ОСОБА_2 з іншого боку виникають часті скандали, через що ОСОБА_4 постійно перебуває в напруженому стані. ОСОБА_4 також зазначив, що встановлена ОСОБА_2 огорожа перешкоджає йому як мешканцю будинку АДРЕСА_1 обслуговувати веранду.

Відповідно до висновку судово-будівельної експертизи № 114 від 16.08.2011 року,  огорожа-мур, що знаходиться за адресою: Криворізький район, смт Раудшне, між домоволодіннями по вул.. Дубкова 4 та вул.. Дубкова 4-а  висотою 2,08 м правилам та нормам забудови не відповідає, оскільки висота огорожі не повинна перевищувати 1,20 м. Згідно з будівельними нормами ДБН 360-92** «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» п.2.20 – відстань від межі суміжної    ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1,0 м, так як в даному випадку це неможливо і згідно документів межа проходить по стіні кладової житлового будинку НОМЕР_1, огорожу слід встановити по межі, відстань 0.09 м від стіни кладової до бетонного паркану створює незручності власникам домоволодіння АДРЕСА_1, так як не дає можливості обслуговувати стіни свого приміщення. Окрім того, зважаючи на те, що одне домоволодіння було розмежоване на два і дотримання норм ДБН було не можливе, в спілкуванні необхідно підтримувати добросусідські відносини, всі спірні питання вирішуються шляхом переговорів. Власники домоволодіння АДРЕСА_2 не повинні перешкоджати власникам домоволодіння АДРЕСА_1 в обслуговуванні стін свого приміщення, яке розташоване по межі (а.с. 146-147).

ОСОБА_2  обґрунтовуючи необхідність встановлення огорожі на відстані 0,9 см від меж  та відповідно стіни кладової житлового будинку АДРЕСА_1 зазначила, що вікна будинку НОМЕР_1 виходять на її подвір’я, що порушує її право на приватне життя. Крім того, позивачем за первісним позовом самовільно встановлені вхідні двері в кладову, які не зазначені в технічних характеристиках на цей будинок, а тому відповідно позивач ОСОБА_1 має можливість безперешкодно виходити на її подвір’я, двері кладової ОСОБА_1 закласти відмовляється.     

Ці ж обставини підтвердив в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_12, який є цивільним чоловіком відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та мешкає в будинку АДРЕСА_2.

Крім того допитана в якості свідка ОСОБА_13 також в судовому засіданні зазначила, що бачила, як у відсутності господарів домоволодіння АДРЕСА_2 – ОСОБА_2, по подвір’ю її будинку безперешкодно ходили ОСОБА_1 та ОСОБА_4  

          Згідно плану побудови житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с.8),  вхідних дверей кладової І не зазначено.

          Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування цим майном.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України " Кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень…".

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 2 ст. 108 ЗК України до того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.   

Судом дійсно встановлено, що спірна огорожа встановлена ОСОБА_2 між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1  не відповідає нормам ДБН щодо інсоляції та освітлення домоволодіння. Однак позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 заявлені вимоги щодо усунення перешкоди у користуванні домоволодіння шляхом зобов’язання прибрати суцільної  огорожу, а не приведення цієї огорожі до відповідних будівле них норм.  Ліквідації огорожі порушує право відповідача, встановлене ч.2 ст. 108 ЗК України.  Тому в цій частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то суд також приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зазначених вимог, оскільки судом не встановлено, що саме діями відповідача ОСОБА_2 була завдана матеріальна шкода в розмірі 332,75 грн., яка полягає в придбанні ліків, роздрукування фотокарток, переїзду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року АДРЕСА_2, зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншими законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.    

 Позивачем  ОСОБА_1 не надано доказів в підтвердження порушення звичного ритму її життя,  погіршення стану здоров’я людини, яку вона зобов’язана утримувати, через неправомірні дії відповідача ОСОБА_2 .

Суд приходить також до висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки жодних доказів про те, що металевий гараж знаходиться на межі домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, а також про наявність неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку через металевий гараж та двері прибудови, тобто таких обставин, за яких власники й землекористувачі сусідніх земельних ділянок втрачають можливість використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням, закріпленим у земельно-кадастровій документації, позивачем за зустрічним позовом наведено не було.

         Керуючись ст.ст. , ст.ст. 373, 386, 391 ЦК України, ст. 90, 91, 108, 152 ЗК України, ст.ст.10, 11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –   

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Радушненська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Радушненська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь в розгляді справи, але не були присутні при його оголошенні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:Г. Г. Сиротенко