Справа № 203/121/25

Провадження № 2/204/1519/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді                        Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання                 Карнаух В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2025 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська згідно ухвали суду від 10 січня 2025 року надійшла цивільна справа № 203/121/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 749981 від 29 березня 2019 року у загальному розмірі 36 449,99 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 25 липня 2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». 29 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 749981, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику в сумі 7 000,00 грн. строком дії на 30 днів. Договір укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7 000,00 грн. Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12 квітня 2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 23 881,07 грн., а саме: сума боргу за тілом кредиту – 6 974,00 грн., сума боргу за процентами – 3 765,96 грн., сума боргу за простроченими процентами – 10 371,11 грн., сума боргу за штрафами – 2 770,00 грн. 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, окрім іншого, зазначено, що у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги – кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12 вересня 2019 року укладено додаткову угоду до договору факторингу та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12 вересня 2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до ОСОБА_1 , за договором про надання фінансового кредиту № 749981 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Також зазначив, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому позивачем було нараховано на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних. Сума збитків з урахуванням 3% річних становить 2 151,56 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 10 417,36 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 36 449,99 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року вказану справу було прийнято до провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 749981, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 7 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, позика надається строком на 30 днів, процентна ставка за користування кредитом фіксована: знижена процентна ставка – 1,71% від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, стандартна процентна ставка – 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою (а.с. 7-8).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позикодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену договором суму грошових коштів.

Відповідач ОСОБА_1 скористався наданими у позику коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як клієнтом було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 9-11).

У пункті 2.2 вказаного договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року сторони обумовили, що відступлення права вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

Відповідно Реєстру прав вимог № 25, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на виконання договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 749981 від 29 березня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 10 739,96 грн., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 6 974,00 грн., заборгованість по відсоткам - 3 765,96 грн. (а.с. 28-29).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на дату відступлення прав вимоги, заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 749981 від 29 березня 2019 року становить 23 881,07 грн., яка складається з: сума боргу за тілом кредиту – 6 974,00 грн., сума боргу за процентами – 3 765,96 грн., сума боргу за простроченими процентами – 10 371,11 грн., сума боргу за штрафами – 2 770,00 грн. (а.с.15).

При цьому, згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25 липня 2024 року, було прийнято рішення про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с. 18). Згідно з наказом № 55-к від 25 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с. 19).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», та стало новим кредитором у зобов`язанні за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 749981 від 29 березня 2019 року, який укладений з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним договором так і не сплатив. Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит (позику).

З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 749981 від 29 березня 2019 року у розмірі 23 881,07 грн., з яких: сума боргу за тілом кредиту – 6 974,00 грн., сума боргу за процентами – 3 765,96 грн., сума боргу за простроченими процентами – 10 371,11 грн., сума боргу за штрафами – 2 770,00 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 151,56 грн. та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 10 417,36 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно цивільно-правового договору є грошовим зобов`язанням. Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати послуг водопостачання та водовідведення, якій кореспондується правом вимоги кредитора про оплату наданих послуг. Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, до таких правовідносин застосовується і норма ст. 625 ЦК, що встановлює обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку про наявність законних підстав для притягнення відповідача до передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення ними строків виконання грошового зобов`язання.

З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 16) вбачається, що позивачем 3% річних та інфляційних втрати були розраховані за період з 04 листопада 2021 року по 04 листопада 2024 року.

Разом з цим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

За таких обставин, враховуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 04 листопада 2021 року, тобто як просив позивач у позовній заяві, по 23 лютого 2022 року, тобто до дня введення в Україні воєнного стану.

3% річних від простроченої суми заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (23 881,07 грн.) за період з 04 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року складають 219,84 грн. (23 881,07 грн. х 3% х 112 днів прострочення / 365 = 219,84 грн.).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 219,84 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується індексу інфляції, то згідно із Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою Наказом Держкомстату № 265 від 27 липня 2007 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Розрахунок індексу інфляції повідомляється Листом Національного банку України, за даними Держкомстату України наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Загальний індекс інфляції за період з 04 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року складає 104,36%.

Таким чином, сума індексу інфляції від простроченої суми заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту за період з 04 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року становить (23 881,07 грн. * 104,36% / 100%) – 23 881,07 грн. = 1 042,80 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості у розмірі 1 042,80 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 25 143,71 грн. (23 881,07 грн. + 219,84 грн. + 1 042,80 грн. = 25 143,71 грн.).

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України  судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору у зв`язку зі зверненням до суду з позовною заявою в електронній формі).

На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 625, 627, 634, 638, 640, 641, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ – 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 749981 від 29 березня 2019 року у загальному розмірі 25 143,71 грн. (двадцять п`ять тисяч сто сорок три гривні, 71 копійка), яка складається з: сума боргу за тілом кредиту 6 974,00 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні, 00 копійок); сума боргу за процентами – 3 765,96 грн. (три тисячі сімсот шістдесят п`ять гривень, 96 копійок); сума боргу за простроченими процентами – 10 371,11 грн. (десять тисяч триста сімдесят одна гривня, 11 копійок); сума боргу за штрафами – 2 770,00 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят гривень, 00 копійок); 3% річних - 219,84 грн. (двісті дев`ятнадцять гривень, 84 копійки); інфляційні втрати - 1 042,80 грн. (одна тисяча сорок дві гривні, 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ – 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                         Д.Л. Черкез