Справа № 201/16117/24

Провадження № 3/201/433/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 жовтня 2024 року о 17 годині 58 хвилин, керуючи автомобілем «Черрі», д/н НОМЕР_1 , рухався в районі буд. № 134 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі, перебуваючи при цьому в стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, оскільки це буде відповідати вимозі розгляду справи судом в розумні строки, що є складовою права на справедливий судовий розгляд для усіх учасників процесу. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки». Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Отже, враховуючи принцип судочинства, зазначені в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про винуватість правопорушника ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується: рапортом поліцейського, яким було виявлено порушення; матеріалами відеозаписів з нагрудної камери патрульного поліції, на яких зафіксовані обставини зупинки, направлення та проходження водієм ОСОБА_2 в закладі охорони здоров`я огляду на стан сп`яніння; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 4029 від 18 години 45 хвилин 30 жовтня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 знаходився в стані наркотичного сп`яніння, а також відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 192157 за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , чим в сукупності доводиться, що останній дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.

З огляду на те, що сукупність досліджених під час розгляду справи доказів, що були зібрані патрульною поліцією під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, є чіткими та послідовними, зіставляються та взаємоузгоджуються між собою, суд робить висновок про достовірність зафіксованих у цих процесуальних джерелах фактичних даних. Отже, у зв`язку з доведеністю означених фактів, слід вважати, що всі альтернативні пояснення представлених доказів надзвичайно малоймовірні.

Таким чином, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про доведеність вини правопорушника в керуванні транспортним засобом особою у стані наркотичного сп`яніння, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При визначені виду і розміру стягнення враховую характер вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону Україні «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 299 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі сімнадцяти тисяч гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі шестисот п`яти гривень шістдесяти копійок.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.

Постанова набрала чинності:

Суддя: В.М. Гончаренко