Дата документу 12.02.2025 Справа № 333/696/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/696/23                                                 Пр. № 22-ц/807/59/25Головуючий у 1-й інстанції: Тучков С.С. Повний текст складено 15.07.2024 Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року                                                м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача)                Гончар М.С.

суддів                                                Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

за участі секретаря                                        Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОЛІДЕР СВ» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОЛІДЕР СВ» про стягнення коштів, та зустрічним позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОЛІДЕР СВ» (надалі – ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ») до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг недійним,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним первісним позовом (т.с. 1 а.с.1-3), в якому просив стягнути з ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 3650,00 євро, що на день складання позовної заяви еквівалентно 146207,58 грн. та 875 грн., а також судовий збір у розмірі 1470,83 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

В обґрунтування свого позову зазначав, що 08 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автолідер СВ» в особі директора Ферими С.В. був укладений договір про надання послуг. Відповідно до п. п. 2.2 та 2.3 договору позивачем була сплачена передплата у розмірі 350 Євро. Також, відповідно до п. 2.4 договору позивачем було сплачено вартість автомобіля 3300,61 Євро. Отримання відповідачем вказаних вище сум підтверджується наступними доказами: отримання 350 Євро підтверджується особистим підписом менеджера ТОВ «Автолідер СВ» ОСОБА_2 ; отримання грошової суми у розмірі 3300 Євро підтверджується SWIFT - переказом за №235877113, Інформацією про проведенні операції у АТ КБ «Приватбанк» за грошовими переказами за №9VQ4HSS7IPJ1MM4G від 12.01.2023 року та електронною перепискою між позивачем та представниками ТОВ «Автолідер СВ» у месенджері «Вайбер». Проте, дотепер авто у відповідності до умов договору так і не було доставлено, гроші не повернуті.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Тучкова С.С.(тс. 1 а.с.44). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с.55)провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У березні 2023 року первісний відповідач ТОВ «Автолідер СВ» подало до суду вищезазначений зустрічний позов (т.с. 1 а.с.65-73), в якому просив визнати договір про надання послуг від 08 лютого 2022 року б/н, укладений між гр. ОСОБА_1 та ТОВ «Автолідер СВ» - недійсним та таким, що не створює правових наслідків, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову зазначало, що жодного договору про надання послуг від 08 лютого 2022 року не укладалося, оскільки директор цього товариства перебував за кордоном, а менеджер, який підписував договір, не перебуває у трудових відносинах із позивачем за зустрічним позовом, та всі платіжні документи вчинялися між фізичними особами, та не можуть бути доказом виконання договірних відносин. Також посилається на те, що листування у месенджерах не є належними та допустимими доказами.

Ухвалою суду першої інстанції від 24 квітня 2023 року (т.с. 1 а.с.95-96) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 зустрічний позов ТОВ «Автолідер СВ» і об`єднано первісний та зустрічний позови в одне провадження; перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2024 року (т.с. 1 а.с.176-180), з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 22.07.2024 про виправлення описки (т.с. 1 а.с.189), первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «Автолідер СВ» (код ЄДРПОУ: 43447788) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову суму у розмірі 3650,00 євро, та додаткові витрати в сумі 875,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Автолідер СВ» (код ЄДРПОУ: 43447788) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 1470,83 грн.

Стягнуто з ТОВ «Автолідер СВ» (код ЄДРПОУ: 43447788) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 20000,00 грн.

У задоволені зустрічного позову ТОВ «Автолідер СВ» відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, первісний відповідач ТОВ «Автолідер СВ» у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с.194-205, 219-224) просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1  скасувати, ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення; в іншій частині судове рішення залишити без змін.

В автоматизованому порядку 12.08.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Трофимову Д.А.(т.с.1 а.с.206). Ухвалою апеляційного суду від 13.08.2024 року (т.с.1 а.с.207) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 23.08.2024 року (т.с. 1 а.с.210). В автоматизованому порядку 26.08.2024 року суддями Поляковим О.З. та Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддів Кочеткову І.В. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (т.с.1 а.с.211-222). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с. 1 а.с.213), які було усунуто 09.09.2024 (т.с.1 а.с.216-224). В автоматизованому порядку 16.09.2024 року суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Полякова О.З. у зв`язку із тривалою відпусткою останнього (т.с.1 а.с.226-227). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 16.09.2024 року (т.с.1 а.с.228), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.1 а.с.229), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі.

Сторона первісного позивача ОСОБА_1 не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу первісного відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд даної справи, призначений на 04.12.2024 року, не відбувся і був відкладений в порядку задоволення першого клопотання представника первісного позивача ОСОБА_1 – адвоката Самуха А.О. про відкладення (т.с.2 а.с.10-13) через зайнятість її в іншому суді в іншій справі в інтересах іншої особи. Ухвалою апеляційного суду від 04.12.2025 року (т.с.2 а.с.24) розгляд цієї справи у всіх судових засіданнях призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника первісного позивача ОСОБА_1 – адвоката Самуха А.О. (т.с, 2 а.с. 5-9).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с.2 а.с.18-19, 22-23, 26) первісний позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Самуха А.О. повторно, у тому числі в режимі відеоконференції, не з`явились. В силу вимог ст. 212 ч. 5 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що первісний позивач Безсмолий Б.П. про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладання розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. Представник первісного позивача ОСОБА_1 – адвокат Самуха А.О. подала апеляційному суду повторно клопотання про відкладення розгляду цієї справи, на цей раз через те, що позивач перебуває за кордоном і не може самостійно представляти свої інтереси без свого адвоката, так як не володіє знаннями у галузі права; а вона - адвокат Самуха А.О. 12.02.2025 року перебуватиме на похоронах рідної тітки, що померла вночі, похорони відбуватимуться о 14.00 годині, без надання будь-яких письмових доказів на підтвердження вищезазначених причин їх неявки.

Однак, при цьому, апеляційним судом також встановлено, що:

- за змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження; апеляційним судом встановлено, що апеляційне провадження у цій справі було відкрито 16.09.2024 року (т.с.1 а.с.228);

- первісний позивач ОСОБА_1 (поштове повідомлення про вручення судової повістки 14.12.2024 року - а.с. 26 та додатково в порядку ст. 130 ч. 5 ЦПК України) і представник останнього – адвокат Самуха А.О. (довідка про доставку електронного документу – судової повістки адвокату Самуха А.О. в її електронний кабінет –т.с.2 а.с.22) були завчасно ще у грудні 2024 року повідомлені апеляційним судом про дату та час розгляду цієї справи на 12.02.2025 року, тому первісний позивач мав можливість до цієї дати укласти договір з іншим представником (адвокатом), також первісний позивач та будь-який представник останнього не позбавлені були можливості приймати участь у даному судовому засіданні в режимі відеоконфернції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення апеляційного суду (ст.212 ЦПК України);

- в силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається;

- апеляційний суд не визнавав обов`язковою явку первісного позивача ОСОБА_1 чи представника останнього – адвоката Самуха А.О. у судові засідання у цій справі;

- в силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: у задоволенні повторного клопотання представника первісного позивача ОСОБА_1 – адвоката Самуха А.О. про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом відмовити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутності первісного позивача за ОСОБА_1 – адвоката Самуха А.О. за присутності представника первісного відповідача ТОВ «Автолідер СВ» - адвоката Неткал О.О. (т.с.1 а.с.203).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» - адвоката Неткал О.О., який у тому числі на запитання апеляційного суду визнав, що на час укладення вищезазначеного договору сторін 08.02.2022 року, який ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» просив визнати недійсним у суді першої інстанції у цій справі за зустрічним позовом, у задоволенні якого було відмовлено судом першої інстанції у цій справі рішенням в іншій частині, яку ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» в апеляційному порядку не оскаржує у цій справі через відсутність коштів у первісного відповідача на сплату судового збору, просить залишити без змін; і та до теперішнього часу  ОСОБА_3 , який на теперішній час перебуває за кордоном, був і є керівником ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ», на спірному договорі підпис не керівника ОСОБА_3 , а третьої особи, проте, клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи щодо належності (неналежності) підпису на вищезазначеному спірному договорі сторін керівникові ОСОБА_3 первісним відповідачем ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» у цій справі у суді першої інстанції не заявлялось та в апеляційному суді не заявляється; з будь-якими заявами до правоохоронних органів з приводу цього договору ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» також не звертався; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга первісного відповідача ТОВ «Автолідер СВ» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що первісний позивач ОСОБА_1 із вищезазначеним  рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Первісний відповідач ТОВ «Автолідер СВ» оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 , в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» про визнання недійсним вищезазначеного договору сторін про надання послуг б/н від 08.02.2022 року просив залишити без змін.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме: в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 .

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов позивача ОСОБА_1 у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 81, 137, 139, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК Українита виходив із обґрунтованості та доведеності останнього у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним.

Так, ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відповідає.

Оскільки, судом першої інстанції в оскаржуваній частині рішення було правильно встановлено, що між первісним позивачем ОСОБА_1 та первісним відповідачем ТОВ «Автолідер СВ» в особі директора Ферими Сергія Васильовича, був укладений договір про надання послуг від 08 лютого 2022 року (копія - т.с. 1 а.с. 6-7). Договір містить підписи сторін із зазначенням їх прізвищ та ініціалів, реквізити сторін та печатку ТОВ «Автолідер СВ» (т.с.1 а.с.6-7). За клопотанням представника первісного відповідача судом першої інстанції у судовому засіданні був оглянутий оригінал цього договору (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).

Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору сторін, предметом даного договору є зобов`язання здійснити Виконавцем (ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ») за завданням та на прохання Замовника ( ОСОБА_1 ) підбору та купівлі за кордоном України транспортного засобу (далі за текстом – ТЗ) та доставки його за адресою: м. Черкаси, а Замовника ( ОСОБА_1 ) – прийняти вказаний ТЗ у порядку, в строк та на умовах, визначених цим договором, а саме:

-п.1.2: до переліку послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, входить таке: безпосередній підбір та купівля ТЗ за кордоном України; перевезення ТЗ через митний кордон України до м. Черкаси, користуючись для цього послугами третьої особи (водія), попередньо уклавши з ним відповідний договір; проведення митного оформлення ТЗ у митних органах України шляхом укладання відповідного договору з третьою особою; проведення сертифікації ТЗ в сертифікаційних органах України; реєстрація ТЗ у Сервісному центрі МВС України з наступним отриманням державних номерних знаків та реєстраційного документа на ім`я замовника; передати замовнику ТЗ, зареєстрований на його ім`я; при необхідності надання додаткових інших послуг за попередньою домовленістю із замовником;

-п.2.9: термін доставки ТЗ з місця його купівлі до місця призначення в Україні складає 30 днів; у випадку виникнення необхідності цей термін може бути збільшено, але не більше ніж на 10 днів.

У судовому засіданні у суді першої інстанції представник первісного позивача ОСОБА_1 – адвокат Самуха А.О. пояснила суду, що ОСОБА_1 прибув до офісу ТОВ «Автолідер СВ» у м. Черкаси, де його обслуговував ОСОБА_2 , який відрекомендувався як офіційний представник ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ», та займає посаду менеджера, на якого покладено обов`язки з укладання договорів та прийняття грошових коштів від клієнтів. Після підписання договору менеджер ОСОБА_2 , особисто отримав готівкою попередню оплату у розмірі 400 доларів США = 350 Євро, про що зробив відповідну відмітку на договорі та поставив свій підпис. Одразу після цього запропонував піти до відділення ПриватБанку, що був поруч з офісом, та перевести остаток коштів його керівнику  ОСОБА_3 , пояснивши, що без оплати вони не можуть розпочати пошук та викуп автомобіля, та виконати інші умови договору. Договір був укладений у простій письмовій формі. Менеджер запевнив, що він та ОСОБА_3 постійно будуть з ним на зв`язку. Певний час усе так і було, вони спілкувалися з менеджером ОСОБА_2 у телефонному режимі та у месенджерах, де останній повідомляв про різні обставини щодо виконання умов договору зі сторони його керівника ОСОБА_3 , а також спілкувався безпосередньо із  ОСОБА_3 у телефонному режимі та у месенджерах. Протягом тривалого часу ОСОБА_3 не зміг передати ОСОБА_1 замовлений автомобіль з різних підстав, та запевняв, що автомобіль вже викуплений та чекає нього, навіть надсилав відео викупленого автомобіля. За попередньою узгодженою домовленістю із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 прибув до Литви 23 квітня 2022 року щоб особисто забрати авто Опель Астра 2009 року. Прибувши до Литви, ОСОБА_1 одразу написав ОСОБА_3 о 08:42 ранку, що він вже у Литві, та запитав: «куди мені їхати?». Він відповів щоб Відповідач за зустрічним позовом їхав до міста Каунас, і про те що він буде зайнятий ще пару годин. Прочекавши його цілий день у м. Каунас ОСОБА_3 так і не з`явився, і ОСОБА_1 був змушений повернутися додому без автомобіля.

Судом першої інстанції будо правильно встановлено, що вказані пояснення представника первісного позивача ОСОБА_1 – адвоката Самуха А.О. знайшли свого підтвердження у долучених до матеріалів справи скріншотах переписки у соціальних месенджерах між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і відповідних фотографіях (т.с.1 а.с.11-33, 102-122). При цьому в переписці ОСОБА_3 жодного разу не заперечував факт укладання Договору і відсутності повноважень на отримання передоплати у ОСОБА_5 . Не заперечував також ОСОБА_3 і отримання 3300 Євро від ОСОБА_4 на виконання умов вищезазначеного договору сторін, укладеного саме з ТОВ «Автолідер СВ». Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною апелянта ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» апеляційному суду у цій справі не надані.

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ». Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тому, апеляційний суд першої інстанції при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» має виходити із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначеного договору сторін у цій справі, у визнанні якого недійсним за вищезазначеним зустрічним позовом ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» до ОСОБА_1 суд першої інстанції у цій справі рішенням в іншій частині відмовив через його недоведеність, та з яким зустрічний відповідач ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» у цій справі погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував, а, навіть навпаки, у своїй апеляційній скарзі просив залишити його без змін в цій частині - т.с. 1 а.с. 224).

Оскільки, в силу вимог ст. 204 ЦК України (Презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що:

- відповідно до п. п. 2.2 та 2.3 вищезазначеного договору сторін первісним позивачем ОСОБА_1 була сплачена на користь первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» передплата у розмірі 350 Євро, що підтверджується особистим підписом менеджера ТОВ «Автолідер СВ» ОСОБА_2 . Так, на договорі про надання послуг від 08 лютого 2022 року стоїть відмітка, що менеджер ОСОБА_2 отримав готівкою попередню оплату у розмірі 400 доларів США = 350 Євро (т.с. 1 а.с. 6,7 зворот);

- відповідно до п. 2.4 вищезазначеного договору сторін первісним позивачем ОСОБА_1 було сплачено вартість автомобіля 3300,61 Євро.; отримання грошової суми у розмірі 3300 Євро підтверджується SWIFT - переказом за №235877113 (т.с. 1 а.с. 9), інформацією про проведенні операції у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за грошовими переказами за №9VQ4HSS7IPJ1MM4G від 12.01.2023 року на ім`я керівника ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» – Ферима (представник первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» - адвокат Неткал О.О. у даному судовому засіданні в апеляційному суді визнав, що на час укладення вищезазначеного договору сторін 08.02.2022 року та до теперішнього часу ОСОБА_3 , який на теперішній час перебуває за кордоном, був і є керівником  ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» - ст. 82 ч. 1 ЦПК України - т.с.1 а.с.8) та електронною перепискою між ОСОБА_1 та представниками ТОВ «Автолідер СВ» у месенджері "Вайбер" (т.с. 1 а.с. 11-33), підпис керівника ОСОБА_3 (у матерілах цієї справи відсутній висновок будь-якої почеркознавчої експертизи чи експерта про протилежне) на вищезазначеному договорі сторін посвідчений у тому числі посвідчений печаткою ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» (копія - т.с. 1 а.с. 7 зворот, оригінал договору був оглянутий судом першої інстанції у судовому засіданні у цій справі – ст. 82 ч. 1 ЦПК України). Представником первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» у цій справі у суді першої інстанції також не заперечувався факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів за SWIFT переказом (ст. 82 ч.1 ЦПК України), проте, що вони були зараховані не на рахунок ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ».

Однак, відносини між ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» та його керівником ОСОБА_3 при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції обставинах не звільняють первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» від виконання своїх зобов`язань за вищезазначеним чинним договором сторін від 08.02.2022 року перед первісним позивачем ОСОБА_1 . Судом першої інстанції було також правильно встановлено, що у порушення вимог вищезазначеного договору сторін, та зокрема строків його виконання, отримавши від Замовника ОСОБА_1 за надання послуг грошові суми у розмірі 350 Євро та 3300 Євро, Виконавець ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» взяті на себе зобов`язання не виконав, транспортний засіб первісний позивач ОСОБА_1 не отримав, грошові кошти первісному позивачу ОСОБА_1 на його вимогу (заява ОСОБА_1 від 25.07.2022 року про розірвання договору та повернення коштів 3650,61 Євро на ім`я ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» – копія т.с. 1 а.с. 34, з відміткою про отримання менеджером ОСОБА_2 13.09.2022 року) первісним відповідачем (апелянтом) ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» не повернуті. Крім того, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 були понесені витрати щодо сплати комісії за переказ грошової суми 3300 Євро у розмірі 875,00 грн., що підтверджується квитанцією CHG_T8TGGSTWP6TAX5145TBPL від 15.02.2022 року (т.с.1 а.с.10). Таким чином, сума збитків, які були завдані первісним відповідачем первісному позивачу за вищезазначеним договором сторін від 08.02.2022 року складають 3650,00 Євро та 875,00 грн.

Відповідно до п. 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов`язковою до застосування всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин відповідач за первісним позовом, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірного договору. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст.76-79 ЦПК України, які б свідчили про те, що печатка ТОВ «Автолідер СВ» була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача за первісним позовом. Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на договорі про надання послуг від 08.02.2022 року є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції, а саме у наданні послуги підбору та купівлі за кордоном України транспортного засобу та доставки його до м. Черкаси. Суд першої інстанції правильно критично поставився щодо посилань первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» стосовно того, що менеджер ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з останнім, так як це не спростовується жодними доказами. Представник первісного відповідача у суді першої інстанції не зміг пояснити, хто міг підписати та поставити печатку товариства на оскаржуваному договорі. Первісний відповідач ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» не звертався до правоохоронних органів з приводу втрати, викрадення або підробки печатки товариства, підробки підпису чи здійснення шахрайських дій від імені ОСОБА_3 , як керівника ТОВ «Автолідер СВ», щодо проведення експертиз (почеркознавчої експертизи та/або встановлення справжності відтиску печатки) не заявляв. Суду першої інстанції не було надано доказів проведення службової перевірки на підприємстві з приводу незаконного використання та неналежного зберігання печатки, відповідно до чинного законодавства відповідальність за зберігання печатки несе керівник підприємства, та відповідає за усі негативні наслідки що сталися або стануться у разі неналежного зберігання печатки підприємства. Зустрічний позивач ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ», у своєму зустрічному позові підтверджує той факт, що до первісного позову було долучено шаблонний примірник копії договору про надання послуг, який застосовується на підприємстві.

В судовому засіданні у суді першої інстанції представник первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» – адвокат Неткал О.О. не зміг пояснити наявність договору, підстави зарахування коштів, наявність інформації на офіційних сторінках ТОВ «Автолідер СВ», яким чином ОСОБА_3 веде свою господарську діяльність в Україні, як керівник ТОВ «Автолідер СВ», маючи представницькі офіси у п`яти різних містах України, якщо він перебуває за кордоном, як укладаються договори, як підписуються та проставляються печатки на договорах, скільки філій відкрито на території України, скільки людей працює, яким чином укладаються договори про надання послуг щодо підбору автомобілів за кордоном, їх придбання та транспортування до України, не маючи при цьому жодного працівника в представницьких офісах. Суд першої інстанції викликав у судове засідання директора ТОВ «Автолідер СВ»  Фериму С.В. для надання відповідних пояснень, однак останній судові виклики проігнорував.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції було правильно також встановлено, що у матеріалах справи також наявні докази спілкування сторін, щодо викупу авто та отримання коштів. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки - месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21. З урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити наявність між сторонами відповідних відносин, ведення певних перемовин, тому суд першої інстанції правильно прийняв таке листування як доказ, і надав йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов правильного висновку, що первісним позивачем ОСОБА_1 надані більш вірогідні докази наявності заборгованості у первісного відповідачаТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» з повернення грошей за договором, у той час, як у первісний відповідач на підтвердження своїх доводів про відсутність його обов`язку повернути кошти не надав.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Враховуючи те, що між сторонами склалися договірні відносини з приводу придбання та доставки транспортного засобу із Європи, на підставі договору про надання послуг від 08 лютого 2022 року, але транспортний засіб не було придбано та доставлено позивачу, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошові кошти, передані позивачем відповідачу в рахунок купівлі та доставки автомобіля підлягають поверненню.

Так, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ч. 1 ст.  1011 ЦК України). Згідно зі ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. У постанові Верховного Суду 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18 міститься висновок про те, "що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента".

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли договірні зобов`язання. З урахуванням того, що первісним відповідачем ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» не надано доказів на обґрунтування своїх доводів щодо неукладання договору, не заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та/або встановлення справжності відтиску печатки у порядку встановленому ст. 86 ЦПК України, суд першої інстанції, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що позовні вимоги первісного позивача ОСОБА_1 підлягають у цій справі задоволенню.

Оскільки, у тому числі ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Ст. 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 333/5322/15-ц (провадження № 61-21808св18). Оскільки укладення і виконання зобов`язань за договором про надання послуг від 08 лютого 2022 року сторонами визначено в Євро, тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3650,00 Євро, що не суперечить чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги первісного відповідача ТОВ «Автолідер СВ» є такими, що дублюють доводи його зустрічного позову у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та в задоволенні якого судом першої інстанції у цій справі було відмовлено рішенням суду першої інстанції в частині, яку первісний відповідач ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» в апеляційному порядку не оскаржує, просить залишити без змін. Таким чином, ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію первісного відповідача ТОВ «Автолідер СВ», яку він та його представник вважають єдино вірною та правильною.

Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування первісного відповідача ТОВ «Автолідер СВ»передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні. Первісний відповідач ТОВ «Автолідер СВ»та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень первісного відповідача проти первісного позову позивача ОСОБА_1 та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони первісного відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» апеляційному суду не надані.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті в оскаржуваній частині.

Описки в рішенні суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині (в частині написання прізвища первісного позивача Безсмолого у мотивувальній частині останнього у різних відмінках тощо) не можуть бути підставою для скасування останнього (правильного по суті в оскаржуваній частині) за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» апеляційним судом у цій справі, а можуть бути виправленні судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги первісного відповідача ТОВ «Автолідер СВ»не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, з урахуванням складності цієї справи, яка не є малозначною, з ціною позову (147082,8 грн. – а.с. 1) та значенням цієї справи для первісного позивача ОСОБА_1 ; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, принципів розумності та справедливості, співмірності, у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами (стягнуто у повному обсязі з первісного відповідача ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ») понесених документально підтверджених (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Самуха А.О. – копія а.с. 37, договір про надання правничої допомоги між адвокатом Самуха А.О. та первіснимпозивачем ОСОБА_1 копія а.с. 38-39); рахунок – фактура адвоката Самуха А.О. № ЮФ-0000001 від 05.01.2023 року на суму 30000,00 грн. – копія а.с. 40, ордер адвоката Самуха А.О., на представництво інтересів первісного позивача ОСОБА_1 у цій справі – а.с. 41, 48, 171) первісним позивачем ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у вигляді судового збору 1470,83 грн. (квитанція на цей розмір судового збору первісного позивача за подання первісного позову у цій справі - а.с.50) та витрат на професійну правничу допомогу вже у зменшеному розмірі 20000,00 грн., але пропорційно (у повному обсязі) до суми задоволених позовних вимог первісного позивача ОСОБА_1 .

Оскільки, ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а також не встановлено форму такого документу. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Тому, надані стороною первісного позивача ОСОБА_1 у цій справі суду першої інстанції вищезазначені документи на підтвердження у тому числі понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, та зокрема рахунок – фактура адвоката Самуха А.О. № ЮФ-0000001 від 05.01.2023 року на суму 30000,00 грн. (копія т.с. 1 а.с. 40), є належними письмовими доказами понесення останніх первісним позивачем у ОСОБА_1 у цій справі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, який є обов`язковим доля врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови первісному відповідачу ТОВ «АВТОЛІДЕР СВ» у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію за рахунок первісного позивача ОСОБА_1 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОЛІДЕР СВ» залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 07.03.2025 року, оскільки суддя-доповідач перебувала у відпустці з 17.02.2025 року по 03.03.2025 року включно.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.