Справа № 752/4041/25

Провадження № 2-н/752/103/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О., ознайомившись з матеріалами поданої заяви про видачу судового наказу

стягувача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до

боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини

ВСТАНОВИВ:

стягувач - ОСОБА_1 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини всіх доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно.

Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї копіями документів на підтвердження обставин, якими стягувач обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу виходячи з наступного.

Згідно положень частин другої та третьої статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ визначені частиною першою статті 161 ЦПК України, а саме якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п`ята статті 183 СК України).

Аналогічні за змістом положення містяться й у пункті 4 частини першої статті 161 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Тому обставиною, яка підлягала встановленню судом при видачі судового наказу про стягнення з боржника аліментів на утримання неповнолітньої дитини, є обставина спільного проживання дитини, на утримання якої пропонується стягнути аліменти, разом із матір`ю.

У поданій заяві про видачу судового наказу ОСОБА_1 вказує, що вона проживає разом із своїм малолітнім сином за адресою: АДРЕСА_1 , водночас жодних доказів на підтвердження цієї обставини заявницею не надано, а отже заявниця не виконала вимоги пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України.

У розділі «Додатки» до поданої заяви про видачу судового наказу зазначені: копії паспорта та картки фізичної особи - платника податків заявниці; копії паспорта та картки фізичної особи - платника податків боржника; копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_3 ; копія повторного свідоцтва про шлюб та копія заяви про видачу судового наказу.

З поданих копій документів встановити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 є неможливим.

Пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України - заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, а саме пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України (у заяві не зазначено обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявниці, відсутні докази, що підтверджують спільне проживання дитини, на утримання якої пропонується стягнути аліменти, разом із матір`ю).

Суд вказує, що згідно з частиною другою статті 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Водночас, згідно частини першої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 163, 165, 166 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно.

2.Ухвала, згідно положень частини другої статті 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена заявником до Київського апеляційного суду у строк подання апеляційної скарги.

3.Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення та підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя С.О. Чекулаєв