Справа №705/4920/22

                                                        1кс/705/236/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м.Умань

       Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 ,

при секретарі               ОСОБА_2

за участі скаржника         ОСОБА_3

дізнавача                       ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12021255360000909 від 24.09.2021,

У С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні, яку обґрунтовує наступним.

Він, звернувся до старшого дізнавача м. Христинівка ОСОБА_4 надати йому можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження №12021255360009909, але слідчий йому відмовив, зазначивши, що він був допитаний в межах цього кримінального провадження, як свідок. Але він вважає, що він фактично є потерпілим, так як ним у 2020 році була засіяна земельна ділянка, яка незаконно була переорана на замовлення ОСОБА_5 , тобто він не тільки є потерпілим у цьому кримінальному провадженні, але йому завдано моральну та матеріальну шкоду.

У зв`язку з цим просить скасувати постанову старшого дізнавача ОСОБА_4 , визнати його потерпілим та дозволити ознайомитися з кримінальним провадженням №12021255360009909.

Скаржник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги скарги та просив суд її задовольнити оскільки вважає, що він є потерпілим у кримінальному провадженні за фактом підробки документів щодо земельної ділянки, яка перебувала в його користуванні та на підставі його заяви про вчинення кримінального правопорушення суд зобов`язав слідчого внести відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою такого звернення стало те, що земельна ділянка, якою він користувався на законних підставах згідно договору укладеного з сільрадою, яка ним оброблялася та була засіяна, була безпідставно переорана іншою особою, що призвело до порушення його прав користувача та завдання йому шкоди. За таких обставин 15.01.2025 він звернувся з відповідною заявою до дізнавача, у якій просив визнати його потерпілим, однак отримав відмову, а тому категорично не погоджується з прийнятим дізнавачем рішенням про відмову у визнанні його потерпілим. Вимушений звернутися до суду з цією скаргою та просить скасувати постанову дізнавача від 04.02.2025.

Дізнавач СД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вважає, що постанова про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому здійснюється за ч. 1 ст. 358 КК України, є законною та обґрунтованою. Вважає, що ОСОБА_3 , як заявник у кримінальному провадженні, не довів, що йому дійсно завдано матеріальну чи моральну шкоду, враховуючи, що предметом досудового розслідування є підроблення офіційного документа, який надає права володіння земельною ділянкою, ва також можливі незаконні рішення службових осіб про передачу земельної ділянки, володільцем якої скаржник ніколи не був, а тому просить відмовити у задоволенні скарги.

Вислухавши скаржника та дізнавача СД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Як вбачається з долученої до матеріалів скарги постанови від 04.02.2025, старшим дізнавачем СД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12021255360000909 від 24.09.2021. При цьому, дізнавачем встановлено, що сектором дізнання Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке розпочате на підставі ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 705/3534/21 1-кс/705/766/21 від 01.09.2021 про внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_3 зареєстрованою в ЖЄО № 2069.

24.09.2021 вказані відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021255360000909 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

15.01.2025 до СД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла заява (клопотання) від ОСОБА_3 , який просив визнати його потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Таке клопотання прийнято до розгляду та долучено до матеріалів кримінального провадження. Детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження та подану заяву, дізнавач дійшов до висновку, що воно не підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_3 є заявником та допитаний в статусі свідка.

Об`єктом злочинного посягання в розумінні ст. 358 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування, є встановлений законодавством порядок ведення, обліку і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також прав і законних інтересів громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення. Згідно чого розслідуваний склад кримінального правопорушення є формальним та не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків.

Земельна ділянка площею 2 га в межах Христинівської сільської ради Христинівського (нині – Уманського) району Черкаської області з кадастровим номером 7124687500:01:001:0301 передана безоплатно у власність ОСОБА_6 рішенням сільської ради із земель комунальної власності.

У зв`язку із зазначеним, дізнавач вважає, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно п. п. 1, 2 п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, мотивувальна частина постанови слідчого, прокурора повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Як вбачається з ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Частина 5 цієї статті зазначає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Вирішуючи питання щодо правомірності відмови дізнавачем у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода.

Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення саме проти нього кримінального правопорушення.

Таким чином, потерпілий у кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже з моменту вчинення такого посягання, незалежно від того, чи закріплений такий статус процесуально.

При цьому, об`єктом посягання, в розумінні ч.1 ст.358 КК України, за ознаками якої здійснюється кримінальне провадження, є встановлений законодавством порядок ведення, обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також прав і законних інтересів громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

Законодавцем віднесено злочини, передбачені ст.358 КК України до Розділу «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян та злочини проти журналістів», а отже дізнавачем обґрунтовано відмовлено у залученні в якості потерпілого ОСОБА_3 , оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 358 КК України відноситься до злочинів з формальним складом для наявності об`єктивної сторони якого не є обов`язковим настання суспільно-небезпечних наслідків, зокрема, спричинення шкоди.

Посилання скаржника на спричинення йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок, на його думку, незаконного позбавлення його права користування земельною ділянкою, яка тривалий час перебувала у такому його користуванні та використовувалася ним за належністю, не є об`єктом посягання кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Крім того, до матеріалів скарги не було надано документів, які б на даний час переконливо свідчили про те, що кримінальним правопорушенням, за ознаками ч.1 ст. 358 КК України ОСОБА_3 було завдано будь-яку моральну чи/або матеріальну шкоду.

Разом з цим слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та дізнавачем вживаються заходи щодо встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню згідно ст.91 КПК України.

За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки дізнавач в оскаржуваній постанові правомірно, обґрунтовано та вмотивовано прийшов до переконання про відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх даних вважати, що вказаним проступком ОСОБА_3 була заподіяна шкода.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого або про зобов`язання вчинити певну дію за наявності відповідного обов`язку, встановленого законом, або про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до чинного кримінального процесуального закону дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. (ч. 4 ст. 40-1 КПК України).

Отже, попри те, що слідчий суддя здійснює судовий контроль за кримінальним провадженням, у дізнавача, прокурора є певний обсяг дискреційних повноважень, а тому слідчий суддя не уповноважений приймати рішення щодо зобов`язання дізнавача задовольняти клопотання заявника.

Таким чином, враховуючи, що дізнавач на виконання вимог статті 220 КПК України розглянув клопотання ОСОБА_3 та виніс постанову про відмову у його задоволенні, дана постанова відповідає обставинам справи та не суперечить вимогам до такого процесуального документу, то слідчий суддя не вбачає підстав для скасування такого рішення, а тому вимоги скарги про зобов`язання дізнавача вчинити певні дії, зокрема, визнати заявника потерпілим та надати можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження не підлягають до задоволення.

На підставі ст. ст. 9, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача про відмову у визнанні потерпілим – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили після її оголошення.

       Слідчий суддя ОСОБА_1