ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/8603/24 Номер провадження 11-кп/814/1162/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участю прокурора – ОСОБА_6 ,

захисників – адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених – ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 22023220000000179 апеляційні скарги захисника – адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , захисника – адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника – адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2025 року,

встановила:

Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Харків, українці, громадянці України, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , не судимій,

обвинуваченої за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Барнаул алтайського краю, РФ, українцю, громадянину України, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_3 , не судимому,

обвинуваченому за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю с. Витвиця Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_4 , проживаючому за адресою АДРЕСА_5 , не судимому,

обвинуваченому за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 16.03.2025 включно без визначення застави.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні в період часу з лютого по листопад 2023 року за попередньою змовою групою осіб умисних протиправних дій із корисливих мотивів, що виразились у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом організації незаконного переправлення через державний кордон України, які підлягають виконанню військового обов`язку умовах дії правового режиму воєнного стану, тобто за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України; вчиненні за попередньою змовою групою з корисливих мотивів, в період часу з лютого по листопад 2023 року, умисних протиправних дій, що виразились в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприяння його вчинення шляхом надання засобів та вказівок, тобто за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України; вчиненні в період часу з травня по листопад 2023 року за попередньою змовою групою осіб умисних протиправних дій з корисливих мотивів, що виразились у підробленні офіційних документів – листів від Асоціації «Підприємства «Полісся» та БО «БФ «Добрі серця небайдужих», що надають права з метою їх подальшого використання підроблювачем та іншими особами, тобто за ч.3 ст. 358 КК України.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні в період часу з лютого по листопад 2023 року за попередньою змовою групою осіб умисних протиправних дій із корисливих мотивів, що виразились у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом організації незаконного переправлення через державний кордон України, які підлягають виконанню військового обов`язку умовах дії правового режиму воєнного стану, тобто за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України; вчиненні за попередньою змовою групою з корисливих мотивів, в період часу з лютого по листопад 2023 року, умисних протиправних дій, що виразились в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприяння його вчинення шляхом надання засобів та вказівок, тобто за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України.

ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні в період часу з лютого по листопад 2023 року за попередньою змовою групою осіб умисних протиправних дій із корисливих мотивів, що виразились у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом організації незаконного переправлення через державний кордон України, які підлягають виконанню військового обов`язку умовах дії правового режиму воєнного стану, тобто за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України; вчиненні за попередньою змовою групою з корисливих мотивів, в період часу з лютого по листопад 2023 року, умисних протиправних дій, що виразились в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприяння його вчинення шляхом надання засобів та вказівок, тобто за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду.

На ухвалу суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та застосувати ОСОБА_9 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або із застосуванням застави у встановлених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України межах щодо тяжких злочинів, тобто від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурором у своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні докази, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку.

Вказує, що ОСОБА_9 не затримувалася в порядку ст. 208 КПК України та, розуміючи, що їй можуть обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, самостійно прибула до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Вона не залишала м. Харків з часу повномасштабної війни, займалася волонтерською діяльністю, за що отримувала грамоти та подяки від військових.

Обвинувачена має місце проживання, раніше не судима, має соціальні зв`язки, батьків, які потребують її допомоги.

Вказує, що станом на звернення з апеляційної скаргою майже усі свідки допитані, а матеріали справи не містять доказів, що обвинувачена якимось чином перешкоджала кримінальному провадженню чи має намір це робити, або ухилятися від суду.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою продовжити ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, передбаченого п.5 ст. 182 КПК України та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурором у своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні докази, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку. Сама по собі тяжкість покарання не може бути достатньою підставою для найсуворішого запобіжного заходу.

ОСОБА_13 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дочку та матір похилого віку, займався волонтерською діяльністю, здійснював допомогу ЗСУ, допомагав евакуювати населення з окупованих територій, поранених та загиблих військових, надавав матеріальну допомогу постраждалим та соціально незахищеним верствам населення за власний рахунок.

Тобто вважає, що обвинуваченому може були обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить ухвалу суду скасувати та застосувати ОСОБА_11 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурором у своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні докази, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку.

Вказує, що ОСОБА_11 доглядає за братом, який є особою з інвалідністю та батьками похилого віку, його син є бойовим офіцером ЗСУ та отримав звання капітана.

Зазначає про тривале перебування під вартою. Звертає увагу, що з плином часу ризики зменшилися.

Стверджує про неналежний стан здоров`я ОСОБА_11 .

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників, які просили апеляційні скарги задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 22023220000000179 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України. В судовому засіданні 16 січня 2025 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 березня 2025 року включно без визначення розміру застави.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Необхідність застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється, так як апелянти прохають обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

Суд, всупереч доводам захисників, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зокрема тяжких злочинів, за які передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, те, що вказані злочини, згідно обвинувального акту, вчинені за попередньою змовою групою осіб, що вказує на їх суспільну небезпечність, даних про особу обвинувачених, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершений, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року - суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Відсутність судимостей, позитивні характеристики, наявність місця проживання та соціальних зв`язків є недостатніми для обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу. При цьому суд правильно звернув увагу, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні резонансних злочинів під час воєнного стану групою осіб, що в сукупності з іншими встановленими обставинами, вказує на наявність ризиків, зокрема обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Доводи, що більшість свідків допитані є безпідставними, так як суд для об`єктивного встановлення обставин провадження, може свідків допитувати додатково або повторно.

Необхідно наголосити, що відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Крім цього відповідно до норм ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Вказаним правом скористався суд першої інстанції.

Не наведено переконливих підстав для визначення розміру застави і в апеляційних скаргах захисників під час апеляційного розгляду.

Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.

З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів захисника про тривале перебування обвинувачених під вартою необхідно зазначити, що при продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особами обвинувачених, які вказують на можливість останніх вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому, і тривалість перебування обвинувачених під вартою не є самостійною підставою для скасування такого запобіжного заходу.

Судом першої інстанції при вирішенні питання щодо запобіжного заходу враховано стан здоров`я обвинувачених. У той же час будь-яких доказів неможливості утримання обвинувачених під вартою у зв`язку з незадовільним станом здоров`я суду не надано, як і даних про неможливість отримання медичної допомоги в умовах установи попереднього ув`язнення.

Отже, доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційних скарг захисників необхідно відмовити.

Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника – адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , захисника – адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника – адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2025 року щодо ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4