ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. справа № 300/6942/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

Позиції сторін. Процесуальні дії суду:

Шидзінський Іван Володимирович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, підпункту 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 та проходить військову службу на посаді стрільця - помічника гранатометника 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 . Перебуваючи у відпустці з 30.10.2022 ОСОБА_1 дізнався, що його мати в силу стану здоров`я не може здійснювати догляд за двоюрідним братом позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом І групи. З огляду на відсутність в ОСОБА_2 інших родичів, ОСОБА_1 вирішив самостійно здійснювати догляд за ОСОБА_2 , отримавши опіку над ним. Так, згідно рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2023 у справі № 349/1637/22 визнано недієздатним ОСОБА_2 , встановлено над ним опіку та призначено йому опікуна ОСОБА_1 . З часу отримання рішення Рогатинського районного суду про встановлення опіки позивач неодноразово звертався до Військову частину НОМЕР_2 із рапортами про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, на підставі пункту "г" частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у звязку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною. Дані рапорти подавалися неодноразово, останні подані, це рапорт від 22.04.2024 та від 03.07.2024. У відповідь на дані рапорти, командиром військової частини було відмовлено ОСОБА_1 у звільненні, мотивуючи потребою прибути на службу особисто і подати рапорт безпосередньо до військової частини. Представник позивача вважає, що рапорти позивача не було розглянуто належним чином. Так, з відповіді вбачається, що відмова є не мотивована та не законна. Водночас, необхідність здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, не має альтернатив доведення, а тому позивача безпідставно не звільнено з військової служби, чим порушено його право на звільнення за цією сімейною обставиною. При цьому, ОСОБА_1 не мав іншої можливості реалізації свого права, а ніж подати підписаний ним же рапорт із додатками про звільнення з військової служби, та надіслати його поштою до командира Військової частини НОМЕР_2 , оскільки не може залишити хворого підопічного брата без нагляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 30.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.11.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 від 01.11.2024 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 структурно входить до складу Військової частини НОМЕР_3 , командир якої наділений правом на звільнення ОСОБА_1 з військової служби. На підставі наказів від 08.11.2022 позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину, призупинено виплату йому грошового забезпечення, увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 . Наказом від 03.02.2023 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та призупинено військову службу і дію контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України. За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.04.2024 про звільнення з військової служби, листом від 07.04.2024 позивача повідомлено, що питання про його звільнення може вирішитися тільки у разі його присутності та написання рапорту в встановленому порядку. За результатом розгляду рапорта ОСОБА_1 від 13.05.2024, який надійшов поштовим зв`язком, позивачу направлено лист від 15.05.2024. До Військової частини НОМЕР_2 поштовим зв`язком надійшов рапорт від 03.07.2024 про звільнення з військової служи, за результатом розгляду якого 11.07.2024 помічником командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи на ім`я командира було надано письмовий висновок про відсутність підстав для задоволення рапорта ОСОБА_1 . Так, у висновку від 11.07.2024 зазначено, що позивач не повернувся на військову службу до Військової частини НОМЕР_2 , долучені до рапорта від 03.07.2024 копії документів не завірені нотаріально, таких документів недостатньо для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, підпункту 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Окрім цього, рапорт на звільнення від 03.07.2024 подано позивачем не по команді безпосередньому командирові. Так, на думку представника відповідача, окрім рапорта на звільнення з військової служби, повинна бути обов`язкова присутність такого військовослужбовця. Про результати розгляду рапорта від 03.07.2024 позивача повідомлено через засоби мобільного зв`язку, а тому безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про повторний розгляд його рапорта про звільнення з військової служби. За вказаних обставин, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 40-64).

03.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від 03.12.2024 про долучення до матеріалів справи копій: паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_4 від 22.10.2010; довідки Рогатинської центральної районної поліклініки за № 171 від 27.10.2017 про діагноз ОСОБА_2 ; квитанцій АТ «Укрпошта» про поштові відправлення рапортів на звільнення до Військової частини НОМЕР_2 .

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 23.06.2022 № 82-РС призначений на посаду стрільця - помічника гранатометника 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 15-17).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2022 № 163 ОСОБА_1 з 26.06.2022 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 56).

02.07.2022 позивач отримав травму під час виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою від 31.07.2022 № 1234 (а.с. 14).

Згідно з копією відпускного квитка від 29.10.2022 № 408 ОСОБА_1 звільнений у відпустку за сімейними обставинами на період з 30.10.2022 по 06.11.2022 (а.с. 18).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.11.2022 № 298 ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину, оскільки по закінченню відпустки не прибув у розташування підрозділу 1 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 42).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.11.2022 № 308 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира НОМЕР_5 окремого гірсько-штурмового батальйону НОМЕР_6 окремої гірсько-штурмової бригади з 18.11.2022 (а.с. 45).

25.11.2022 позивач направив поштовим зв`язком до Військової частини НОМЕР_2 заяву від 25.11.2022 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 3 та абзацу 6 підпункту «г» пункту 2 частини 4 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в якій повідомив, що він є єдиною особою в сім`ї, який спільно проживає та може доглядати за важко хворою матір`ю - ОСОБА_3 та двоюрідним братом - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи з дитинства довічно та потребує постійного стороннього догляду і допомоги (а.с. 11-13).

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2023 № 36 позивача увільнено від займаної посади, а також на підставі витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а.с. 46-47).

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2023 у справі № 349/1637/22 задоволено заяву ОСОБА_1 : визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя села Заланів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, з часу набрання рішенням суду законної сили; встановлено опіку над ОСОБА_2 та призначено йому опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним становить два роки з моменту набрання рішенням суду законної сили (а.с. 6-7).

За результатом розгляду звернення позивача від 05.04.2024 Військова частина НОМЕР_2 листом від 07.04.2024 № 1308 повідомила ОСОБА_1 , що питання звільнення з військової служби вирішується тільки у разі присутності позивача з написанням рапорту встановленим порядком та здачею посади. Запропоновано ОСОБА_1 звернутися до Військової частини НОМЕР_2 , повідомити про прибуття, приступити до виконання свої службових обов`язків та подати належним чином правильно оформлений рапорт (а.с. 20).

22.04.2024 позивач направив поштовим зв`язком до Військової частини НОМЕР_2 рапорт від 22.04.2024 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною (а.с. 8).

За результатом розгляду рапорта Військова частина НОМЕР_2 листом від 15.05.2024 № 1937 рекомендувала ОСОБА_1 особисто з`явитися на військову службу та звернутися з письмовим рапортом встановленим порядком на ім`я безпосереднього командира (а.с. 19).

03.07.2024 позивач направив поштовим зв`язком до Військової частини НОМЕР_2 рапорт від 03.07.2024 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною (а.с. 9).

До вказаного рапорта від 03.07.2024 позивачем долучено такі документи: копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків військовослужбовця; копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків ОСОБА_2 ; копію військового квитка військовослужбовця; копії довідки до акта МСЕК; копія рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області; підтвердження подання цього рапорта раніше (а.с. 9).

Рапорт від 03.07.2024 отриманий відповідачем 10.07.2024, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції за № 6639 (а.с. 48).

11.07.2024 помічником командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи на ім`я командира було надано письмовий висновок про відсутність підстав для задоволення рапорта ОСОБА_1 . Так, у висновку від 11.07.2024 зазначено, що при перевірці долучених до рапорта копій документів встановлено, що жодний із них не завірений нотаріально. Окрім цього, для звільнення позивача за сімейними обставинами, встановлено відсутність ряду документів, а саме: не надано підтверджуючого документа, що солдат ОСОБА_1 є братом інваліда з дитинства 1 групи ОСОБА_2 ; не надано рішення суду про визнання недієздатним інваліда з дитинства 1 групи ОСОБА_2 ; не надано рішення суду про те, що його призначено опікуном над інвалідом з дитинства 1 групи ОСОБА_2 ; не надано нотаріально засвідчену заяву від особи, яка потребує догляду про відсутність інших членів сім`ї першого/другого ступеня спорідненості які зобов`язані законом і можуть здійснювати догляд.; не надано підтверджуючого документа ще солдат ОСОБА_1 проживає однією сім`єю з інвалідом з дитинства 1 групи ОСОБА_2 ; не надано подання від органу опіки і піклування Рогатинської міської ради із зазначенням необхідності призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 у випадку визнання його судом недієздатним; не надано довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 ; не надано довідки про склад сім`ї ОСОБА_2 ; не надано підтверджуючих документів, щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за інвалідом з дитинства 1 групи ОСОБА_2 ; не надано довідки/акту з місцевої влади, про те, що в родинах ОСОБА_1 . Та ОСОБА_2 відсутні будь-які інші особи, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 з вказанням того, хто здійснював догляд за останнім до подій, які відбулися з 24.02.2022; не надано довідки про місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; не надано від соціальної служби інформації про те, що ОСОБА_2 не користується послугами держави, щодо здійснення догляду за останнім іншими особами. Окрім цього, зазначено, що рапорт від 03.07.2024 не належним чином оформлений і поданий на ім`я командира частини, а не на ім`я безпосереднього командира роти. Вказано, що при розгляді доданих до рапорту документів не має підстав для надання згоди на звільнення з лав Збройних Сил України у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» солдата ОСОБА_1 з військової служби, а тому його рапорт не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, та враховуючи самовільне залишення позивачем військової частини та відсутність на військовій службі, запропоновано не клопотати перед командиром Військової частини НОМЕР_3 щодо надання згоди на звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами військовослужбовцю ОСОБА_1 (а.с. 50-53).

На вищевказаному висновку від 11.07.2024 командир Військової частини НОМЕР_2 вчинив запис із вказівкою довести до відома ОСОБА_1 через засоби зв`язку інформацію про результати розгляду рапорта від 03.07.2024 (а.с. 50).

Згідно рапорта командира 1 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2024 в процесі переписки через засоби мобільного зв`язку, 21.07.2024 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення за результатом розгляду рапорта позивача (а.с. 54-55).

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, підпункту 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а в частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 03.07.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .

Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).

Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Подання рапорта "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Як встановлено судом, позивач на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 направив поштовим зв`язком рапорт від 03.07.2024 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною (а.с. 9).

До вказаного рапорта від 03.07.2024 позивач долучив такі документи: копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків військовослужбовця; копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків ОСОБА_2 ; копію військового квитка військовослужбовця; копії довідки до акта МСЕК; копія рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області; підтвердження подання цього рапорта раніше (а.с. 9).

Рапорт від 03.07.2024 отриманий відповідачем 10.07.2024, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції за № 6639 (а.с. 48).

11.07.2024 помічником командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 надано письмовий висновок про відсутність підстав для задоволення рапорта ОСОБА_1 від 03.07.2024.

На вищевказаному висновку від 11.07.2024 командир Військової частини НОМЕР_2 вчинив запис із вказівкою довести до відома ОСОБА_1 через засоби зв`язку інформацію про результати розгляду рапорта від 03.07.2024 (а.с. 50).

З огляду на вищевказані обставини, рапорт від 03.07.2024 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" поданий не «по команді», а направлений поштовим зв`язком.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що подання рапорта від 03.07.2024 не безпосередньому командиру в присутності військовослужбовця, що його подає - ОСОБА_1 , є порушенням Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Суд також зазначає про те, що за вагомих, тобто об`єктивно непереборних обставин (наприклад, перебування на лікуванні тощо) військовослужбовець може направити рапорт про звільнення з військової служби поштовим зв`язком.

Однак в спірному випадку, як встановлено судом, 05.01.2023 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010000035 відносно ОСОБА_1 внесені відомості про скоєння ним кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за таких обставин: з 07.11.2022 стрілець - помічник гранатометника 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 , в умовах дії в Україні воєнного стану, по закінченню відпустки, не повернувся в розташування підрозділу (а.с. 47).

Згідно наказів командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.11.2022 № 298, від 03.02.2023 № 36, солдата ОСОБА_1 - стрільця - помічника гранатометника 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 , з 18.11.2022 визнано таким, що самовільно залишив військову частину, а з 03.02.2023 призупинено його військову службу.

Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, відзиву на позов, та долучених до них доказів щодо подання спірного рапорту, відповіді на нього, після 07.11.2022 ОСОБА_1 не повернувся в розташування Військової частини НОМЕР_2 для продовження виконання обов`язку військової служби.

Щодо посилань позивача на те, що він не може безпосередньо подати рапорт по команді, оскільки здійснює опіку на своїм племінником, то суд не вважає їх такими, що перешкоджають позивачу з`явитися в розташування військової частини № НОМЕР_2 та подати рапорт на звільнення з військової служби безпосередньо по команді. Однак, з огляду на те, що згідно вказаного вище наказу, військову службу ОСОБА_1 призупинено, оскільки він самовільно залишив військову частину, передумовою подання та розгляду такого рапорту повинні бути обставини явки позивача в розташування військової частини, проведення службового розслідування, під час якого позивач може надати зазначені ним вище обставини щодо поважності причин відсутності в розташуванні військової частини, та прийняття наказу про поновлення на військовій службі.

В спірному випадку відповідач визнав отримання рапорта ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби.

Так, як видно зі змісту резолюції командира Військової частини НОМЕР_2 , зробленої на висновку від 11.07.2024, командир Військової частини НОМЕР_2 погодив висновок помічника командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи від 11.07.2024 про відмову в задоволенні рапорта ОСОБА_1 від 03.07.2024.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено у випадку відмови в задоволенні рапорта на звільнення видання окремого наказу. Резолюція командира Військової частини НОМЕР_2 на висновку помічника командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи від 11.07.2024 про відмову в задоволенні рапорта ОСОБА_1 від 03.07.2024, свідчить про волевиявлення командира Військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття негативного рішення таким командиром.

Однак таке рішення має бути не лише прийнятим, але й має бути мотивованим та обов`язково доведеним до відома військовослужбовця, який звернувся з рапортом на звільнення з військової служби.

Висновок помічника командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи від 11.07.2024, за результатами розгляду рапорта ОСОБА_1 , погоджений командиром Військової частини НОМЕР_2 про відмову в задоволенні рапорта, грунтується на трьох підставах: подання рапорта не по команді; призупиненні військової служби позивача у зв`язку з самовільним залишенням військової частини; подання не повного комлекту документів для розгляду рапорта про звільнення з військової служби з вказаної позивачем у рапорті підстави.

Суд висловився вище щодо правомірності доводу відповідача про подання рапорта не по команді.

Що стосується доводу відповідача про самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини та призупинення проходження військової служби, то суд зазначає таке.

Частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено наступне:

Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Для військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні, з дня початку відбування такого покарання військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Військовослужбовці, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 і 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану для військовослужбовців, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, звільнено від відбування покарання на підставі амністії, а також яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, з дня прибуття їх до військових частин (місць проходження військової служби) військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.

За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов`язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах сьомому, дев`ятому та дванадцятому цієї частини, з дня призупинення військової служби до дня її продовження виплата недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців, не здійснюються.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Так, згідно пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до час тини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 144-2 цього Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Пунктом 144-4 Положення визначено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.

Згідно пункту 144-5 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту VI пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.

З системного аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах єдиною підставою для винесення командиром військової частини наказу про звільнення особи з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини, окрім призупинення військової служби, є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили та яким особі, якій призупинено військову службу, призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

При цьому ні Закон № 2232-ХІІ, ні Положення №1153/2008 не містять норм, які передбачають можливість звільнення із військової служби за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовців, служба яким призупинена.

Натомість звільнення за нормами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" можливе лише після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Тобто звільнення особи із військової служби за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ під час діє в Державі воєнного стану, в разі призупинення військової служби через самовільне залишення місця служби, можливе лише в разі ухвалення щодо неї виправдувального вироку, закриття кримінального провадження, призначення судовим рішенням, що набрало законної сили кримінального покарання у виді штрафу, звільнення від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, звільнення від відбування покарання на підставі амністії, звільнення від відбування покарання з випробуванням, після прибуття особи до розташування військової частини та поновлення наказом командира проходження військової служби відповідним військовослужбовцем, зарахування його на відповідну посаду, та подання ним рапорта в загальному порядку.

Як встановлено судом вище, з 05.01.2023 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010000035 відносно ОСОБА_1 внесені відомості про скоєння ним кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а з 03.02.2023 наказом командира Військової частини № НОМЕР_2 призупинено його військову службу.

Станом на дату ухвалення судового рішення у справі, позивачем не подано суду доказів завершення досудового розслідування та наявності щодо позивача остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні № 62023050010000035.

Також судом встановлено, що військова служба позивача відповідним наказом командира Військової частини № НОМЕР_2 не поновлена, з призначенням на відповідну посаду.

Відтак, з урахуванням положень статей 24, 26 Закону № 2232-ХІІ, пунктів 144-1 - 144-5 Положення № 1153/2008, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для розгляду по суті рапорта позивача від 03.07.2024 щодо звільнення його з військової служби з підстави, передбаченої підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"

За викладеного суд вважає помилковими доводи відповідача, викладені у висновку помічника командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи від 11.07.2024, які затверджені командиром вказаної військової частини, щодо недоведення ОСОБА_1 належними доказами та зауважень щодо долучених до рапорта документів підстави для звільнення з військової служби, оскільки в зв`язку з призупинення військової служби та незавершеним кримінальним провадженням щодо позивача за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 розташування військової частини в умовах дії воєнного стану, у відповідача не було правових підстав для розгляду рапорта по суті викладеного в ньому звернення.

Однак, вказані підстави відмови в задоволенні рапорта не впливають на висновок суду щодо правомірності дій відповідача, оскільки на рапорт позивача від 03.10.2024 відповідач правомірно повідомив про неможливість його задоволення та звільнення з військової служби через самовільне залишення ОСОБА_1 розташування військової частини.

Також, як встановлено судом з наданої відповідачем переписки між безпосереднім командиром - командиром 1 гірсько-штурмової роти Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_1 у телефонному месенджері, достовірність якої не заперечив позивач, повідомлено останнього про зміст прийнятого рішення за результатами розгляду рапорта від 03.07.2024, отриманого 10.07.2024, та роз`яснено, що звільнення його з військової служби за сімейними обставинами буде можливим після прибуття в розташування військової частини та поновлення проходження військової служби та подання відповідного рапорта по команді.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач діяв на підставі закону, обгрунтовано, вчасно та добросовісно.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, підпункту 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Сторони не понесли судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, підпункту 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 .

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.