ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1415/25 Справа № 243/4297/24 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

       головуючого судді Бондар Я.М.,

       суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

       секретар судового засідання Лідовська А.А.

       сторони справи:

       позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

       відповідач - ОСОБА_3

       третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2024 року, ухваленого суддею Фаліним І.Ю. в режимі відеоконференції, повне судове рішення складено 30 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник, адвокат Розумовський О.С. до ОСОБА_3 , третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином.

Позов обґрунтовують тим, що відповідно до технічного паспорту серія НОМЕР_1 позивач ОСОБА_2 зареєстрований власником транспортного засобу марки LEXUS-RX 400H ідентифікаційний номер НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_3 .

3 січня 2023 року на підставі розписки позивач ОСОБА_1 придбала у позивача ОСОБА_2 вказаний транспортний засіб в сумі 15000 доларів США, що в еквіваленті становить 612000,00 грн. на умовах розстрочки до 03.06.2023.

Позивач ОСОБА_1 хоча й не зареєструвала право власності на транспортний засіб, але є його фактичним власником.

23 квітня 2023 року близько 19 години 30 хвилин  ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки Nissan Navara, номерний знак НОМЕР_4 , рухаючись по проїзній частині автошляху Київ-Харків-Довжанське з боку м.Харкова у напрямку м.Слов`янська разом з солдатом ОСОБА_5 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, солдатом ОСОБА_6 , солдатом ОСОБА_7 , які сиділи на задньому пасажирському сидінні, в районі перехрестя автошляху Київ-Харків-Довжанське та с.Маяки Краматорського району, діючи необережно – проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не забезпечив безпечний рух, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не обрав безпечну швидкість та допустив виїзд на зустрічну смугу руху, по якій в цей час їхав автомобіль марки Lexus-RX 400H, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався прямолінійно у своїй смузі руху разом з пасажирами ОСОБА_1 , малолітнім ОСОБА_9 та малолітнім ОСОБА_10 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля марки Nissan Navara номерний знак 0 НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки: правобічного посттравматичного гемопневмотораксу; закритої травми живота: розриву брижі тонкої та сигмоподібної кишок; закритої травми тазу з повним відривом простатичної частини уретри, тазової гематоми, гематоми калитки, закритого перелому гілки правої лонної кістки, крайового перелому гілки лівої лонної кістки, подвійного перелому гілки правої сідничної кістки, перелому правої половини крижи, перелому правого поперечного відростку п`ятого поперекового хребця, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Допущені солдатом ОСОБА_3 порушення вимог п.10.1, п.11.3, Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_6 .

За фактом вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052510000254.

Відповідно до витягу з ЄРДР №12023052510000254 позивач ОСОБА_1 також отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забій м`яких тканин правого стегна, що відносться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до звіту №41/23 експертного автотоварознавчого дослідження виконаного 08.08.2023 про відшкодування вартості матеріального збитку у зв`язку з аварійним ушкодженням заподіяним автомобілю LEXUS-RX 400H ідентифікаційний номер НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_3 встановлено, що вартість матеріального збитку автомобіля складає 446 503,00 грн.

Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.10.2023 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 06 вересня 2023 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Татаринцевим Я.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023052510000254 від 24 квітня 2023 року. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України та призначено йому узгоджене на підставі угоди про визнання винуватості покарання за вказаною статтею КК України у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням в дохід держави 20 % (двадцяти відсотків) від суми грошового забезпечення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Автомобіль марки LEXUS-RX 400H номерний знак НОМЕР_3 повернутий фактичному власнику ОСОБА_1 за належністю. 

У зв`язку з чим просяли суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 446 503,00 грн. та всі судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник, адвокат Розумовський Олександр Сергійович до ОСОБА_3 , третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 322 073 (триста двадцять дві тисячі сімдесят три) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином.

При цьому, скаржник зазначає, що в силу п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_3 , як учасника бойових дій звільнено від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Відповідач звертає увагу на те, що за матеріалами справи звернення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до МТСБУ у встановленому законом порядку щодо відшкодування шкоди внаслідок події ДТП від 23 квітня 2023 року відсутні.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги тих обставин, що основний тягар відшкодування матеріальної шкоди спричиненої пошкодженням транспортного засобу позивачів повинен нести страховик – МТСБУ, та саме він є належним відповідачем у даній справі в межах страхової (регламентної) суми. Вказує, що непред`явлення вимоги до страховика, в даному випадку МТСБУ, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Розумовський О.С., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому, представник ОСОБА_11 зазначає, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки Nissan Navara, номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 , не було забезпечено договором обов`язкового страхування, тому дії позивачів щодо звернення до суду з позовом про стягнення коштів з ОСОБА_3 на загальних підстав були правильними.

Вказує, що як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, автомобіль LEXUS-RX 400H, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває у позивача ОСОБА_1 , тому, оскільки вказаний автомобіль не передавався відповідачу, представник позивачів вважає, що розмір матеріальних збитків, які має відшкодувати відповідач ОСОБА_3 , як особа, вина якої у ДТП встановлена вироком суду, зобов`язаний відшкодувати різницю матеріальних збитків між ринковою вартістю автомобіля та вартістю пошкодженого автомобіля з урахуванням положень ст.30 Закону №1961-IV, що становить 322 073,00 грн.

У відповіді на відзив представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Розумовського О.С., відповідач ОСОБА_3 , не погоджується з доводами представника позивача, викладеними у відзиві на його апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові. Вказує, що непред`явлення вимоги до страховика, в даному випадку МТСБУ, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку відповідача ОСОБА_3 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у скарзі підстав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, представника позивачів – адвоката Розумовського О.С., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, з викладених у відзиві підстав, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтвупро реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 08.10.2022 ОСОБА_2 належить транспортний засіб марки LEXUS-RX 400H, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

03 січня 2023 року ОСОБА_2 продав належний йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 08.10.2022 автомобіль марки LEXUS-RX 400H, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 за 15000 доларів США на умовах розстрочки терміном шість місяців до 03.06.2023, що підтверджується відповідною розпискою від 03.01.2023 підписаною як продавцем так і покупцем, яка складена в присутності двох свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та засвідчена їх підписами.

23 квітня 2023 року близько 19 години 30 хвилин  ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки Nissan Navara, номерний знак НОМЕР_4 , рухаючись по проїзній частині автошляху Київ-Харків-Довжанське з боку м. Харкова у напрямку м. Слов`янська разом з солдатом ОСОБА_5 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, солдатом ОСОБА_6 , солдатом ОСОБА_7 , які сиділи на задньому пасажирському сидінні, в районі перехрестя автошляху Київ-Харків-Довжанське та с. Маяки Краматорського району, діючи необережно – проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не забезпечив безпечний рух, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не обрав безпечну швидкість та допустив виїзд на зустрічну смугу руху, по якій в цей час їхав автомобіль марки Lexus-RX 400H, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався прямолінійно у своїй смузі руху разом з пасажирами ОСОБА_1 , малолітнім ОСОБА_9 та малолітнім ОСОБА_10 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля марки Nissan Navara номерний знак 0 НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки: правобічного посттравматичного гемопневмотораксу; закритої травми живота: розриву брижі тонкої та сигмоподібної кишок; закритої травми тазу з повним відривом простатичної частини уретри, тазової гематоми, гематоми калитки, закритого перелому гілки правої лонної кістки, крайового перелому гілки лівої лонної кістки, подвійного перелому гілки правої сідничної кістки, перелому правої половини крижи, перелому правого поперечного відростку п`ятого поперекового хребця, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Допущені солдатом ОСОБА_3 порушення вимог п.10.1, п.11.3, Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_6 .

За фактом вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України 24 квітня 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052510000254.

Відповідно до витягу з ЄРДР №12023052510000254 позивач ОСОБА_1 також отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забій м`яких тканин правого стегна, що відносться до легких тілесних ушкоджень.

Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.10.2023 у справі № 243/4585/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 06 вересня 2023 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Татаринцевим Я.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023052510000254 від 24 квітня 2023 року.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України та призначено йому узгоджене на підставі угоди про визнання винуватості покарання за вказаною статтею КК України у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням в дохід держави 20 % (двадцяти відсотків) від суми грошового забезпечення без позбавлення права керування транспортними засобами. Автомобіль марки LEXUS-RX 400H номерний знак НОМЕР_3 повернутий фактичному власнику ОСОБА_1 за належністю.

Відповідно до звіту №41/23 експертного автотоварознавчого дослідження від 08.08.2023 про відшкодування вартості матеріального збитку у зв`язку з аварійним ушкодженням заподіяним автомобілю LEXUS-RX 400H, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 892397,30 грн., ринкова вартість даного автомобіля складає 446503,00 грн., вартість матеріального збитку автомобіля складає 446503,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля складає 124430,00 грн.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 як власник автомобіля марки LEXUS-RX 400H, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , 03.01.2023 здійснив його продаж позивачу ОСОБА_1 на умовах розстрочки терміном шість місяців до 03.06.2023, що оформлено відповідною розпискою від 03.01.2023 підписаною як продавцем так і покупцем, яка складена в присутності двох свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та засвідчена їх підписами.

На час розгляду справи позивачами не надано суду відомостей щодо здйснення перереєстрації транспортного засобу на нового власника, а тому суд вважає, що позивач ОСОБА_2 є його власником, а позивач ОСОБА_1 користувачем.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, автомобіль LEXUS-RX 400H, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває у позивача ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що оскільки вказаний автомобіль не передавався відповідачу, тому розмір матеріальних збитків, які має відшкодувати відповідач ОСОБА_3 , як особа, вина якої у ДТП встановлена вироком суду, зобов`язаний відшкодувати на користь позивача ОСОБА_2 різницю матеріальних збитків між ринковою вартістю автомобіля та вартістю пошкодженого автомобіля з урахуванням положень ст.30 Закону №1961-IV, що становить 322 073,00 грн. (446 503,00 грн. - ринкова вартість автомобіля – 124 430,00 грн. - вартість пошкодженого автомобіля).

Проте, колегія суддів не може погодитись в повному обсязі з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами відповідача ОСОБА_14 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції зазначеним нормам за кону не відповідає.

Згідно ч.ч.1, 2 та 3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особи зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, що містяться у ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Положеннями ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Згідно зі ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань ухвалений Закон №1961-IV, яким визначені як засади, так і процедури отримання потерпілими особами відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП.

Відповідно до ст.3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням Серії НОМЕР_6 .

Нормами п.21.1 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до положень п.39.1 ст.39 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до положень п.40.1 ст.40 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є гарантом відшкодування моральної шкоди.

Нормами п.п. «г» п.41.1 статті 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

У розділі VІІ ч.4 п. «б» Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що цей закон набирає законної чинності з 01 січня 2005 року, крім пункту 21.4 ст.21 та підпункту «а» пункту 41. Цього Закону, які набирають чинності через три місяці з дня набрання цинності цим Законом. Протягом протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом відрахування страховиків з премій обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності становлять до фонду захисту потерпілих - 5 відсотків з премій, отриманих за внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як встановлено матеріаламми справи, транспортні засоби, яким керував відповідач ОСОБА_3 та транспортній засіб, якій належить позивачу ОСОБА_2 але волдільцем якого є позивач ОСОБА_1 на час події 23 квітня 2023 року в установленому законом порядку не були застраховані, тобто не мали страхового полісу – внутрішнього договору страхування.

Окрім того, як встановлено матеріалами справи, відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням учасника бойових дій Серії НОМЕР_6 , який відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Як встановлено апеляційним переглядом справи на час розслідування кримінального провадження за яким був засуджений від повідач ОСОБА_3 сторонам ДТП було відомо про те, що обидва транспортні засоби, яки були учасниками ДТп не були застраховані в установлено законом порядку, тобто не мали страхових полісів.

Нормами статті 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Як встановлено нормами закону регламенті виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ відшкодовуються за рахунок фондів захисту потерпілих на умовах визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Отже, як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторономи, на час події ДТП, яка мала місцк 23.04.2023 обидва транспортні засоби, що постраждали в ДТП не були застраховані відповідно до положеньЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мали відповідних полісів страхування.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).                    

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).                    

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.                    

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

Якщо позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема їх не пред`явлено до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначити розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком у межах страхових сум і винуватцем ДТП. Тому відмова у задоволенні позовних вимог із роз`ясненням потерпілому та його представнику права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до засудженого і страховика або лише до засудженого після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілого є обґрунтованою.

Оскільки засуджений є учасником бойових дій, то з урахуванням вимог п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільна відповідальність за спричинення ним шкоди внаслідок ДТП покладається як на нього самого так і на МТСБУ.

З урахуванням встановлених обставин справи належним співвідповідачем у справі, що розглядається, є МТСБУ.

Разом із тим, вказана особа як співвідповідач позивачами ОСОБА_15 та ОСОБА_2 у позові не зазначена, судом за клопотанням позивачів до участі у справі у встановленому законом порядку залучена не була, а залучена в якості третьої особи.

Нормами статті 33-1.1 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Зазначені обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивачів ОСОБА_1 таа ОСОБА_2 .

Згідно положень п.22.1, статті 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При таких обставинах, ураховуючи, що позивачі пред`явили позов не до усіх належних відповідачів, якими, зокрема є МТСБУ, який повинен відповідати в межах встановленого законом страхового ліміту відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ДТП, а тільки до винного водія ОСОБА_3 , який несе відповідальність в межах різниці між страховим відшкодуванням та розіром заподіяної потерпілим матеріальної шкоди, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову, заявленого до не усіх відповідачів у справі, які повинні несті цивільно-правову відповідальнасть є помилковим.

Неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, у відподності до положень статті 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного судвого рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник, адвокат Розумовський Олександр Сергійович до ОСОБА_3 , третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року.

Головуючий:

Судді: