Справа №127/6897/25

Провадження №1-кс/127/3078/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

слідчої ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Томашпіль Томашпільського району, Вінницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №22025020000000059 від 02.03.2025, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №22025020000000059 від 02.03.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 2 березня 2025 року близько 15 години працівники відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , рухаючись службовим автомобілем марки «Renault Duster», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який приналежний ІНФОРМАЦІЯ_3 та, діючи на законних підставах відповідно до службових обов`язків, супроводжували та доставили з м. Тульчин до селища Томашпіль Вінницької області двох громадян України - військовозобов`язаних ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для проходження військово-лікарської комісії до чергового КНП «Томашпільська ЦРЛ», яке знаходиться за адресою: Вінницька область, селище Томашпіль, вул. Ігоря Гаврилюка, 133.

В цей час, повз службовий екіпаж працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , який припаркувався біля КНП «Томашпільська ЦРЛ» проїжджав автомобіль марки «Toyota Avensis» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 та двох пасажирів - власника вказаного авто ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після того, як зазначений автомобіль зупинився, його пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , вийшовши з вказаного авто та усвідомлюючи, що двох осіб привезли в лікарню для проходження ВЛК, підійшли до представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували у форменому одязі із розпізнавальними знаками та їм раніше невідомим особам - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою забрати вказаних осіб від представників РТЦК та СП.

У подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , діючи умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з мотивів явної неповаги до військовослужбовців РТЦК та СП, у грубій формі, зневажливо напали та розпочали словесну суперечку із представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . У ході суперечки із застосуванням нецензурної лексики, ОСОБА_5 із бардачка дістав невідомий пристрій ззовні схожий на пістолет, який має напис «KWC made in Taiwan», належний йому, та почав ним погрожувати представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фізичною розправою. Після чого, ОСОБА_5 наказав двом військовозобов`язаним сідати в його автомобіль марки «Toyota Avensis» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , досягнувши таким чином, своєї мети останній разом із ОСОБА_13 , водієм авто ОСОБА_12 та двома військовозобов`язаними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 поїхали в місто Тульчин Вінницької області, де й були виявленні.

Таким чином, у результаті своєї протиправної діяльності ОСОБА_5 умисно, з метою підриву обороноздатності України в умовах воєнного стану та перешкоджання законній діяльності ЗСУ, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом позбавлення можливості виконання мобілізаційного плану та зриву мобілізаційних заходів в особливий період, вчинив дії, спрямовані на протиправне уникнення від проходження ВЛК, подальшої постановки на облік та мобілізації військовозобов`язаними особами.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

02 березня 2025 року ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 03 березня 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом обшуку від 02.03.2025;

-протокол огляду місця події від 02.03.2025;

-протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.03.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя зобов`язаний в сукупності дослідити всі обставини, у тому числі те, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який становить значну суспільну небезпеку, особливо в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України.

Санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

У той же час в ході розслідування кримінального провадження щодо підозрюваного вбачається: наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце раніше, та, станом на сьогодні, продовжують існувати та не зменшилися, а саме:

- підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать такі обставини: у ОСОБА_5 наявні можливості переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»; розуміючи санкцію інкримінованого йому діяння, та той факт що йому загрожує реальна міра покарання, підозрюваний може незаконно здійснювати вплив на свідків чи інших учасників у даному кримінальному провадженні; наявні можливості у продовженні аналогічної злочинної діяльності.

З огляду на викладене, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_5 можуть бути вчиненні дії, визначені п. п. 1,3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, що у свою чергу дає підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, розмір застави, на переконання сторони обвинувачення, для забезпечення належного виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків має становити від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому з урахуванням викладеного слідчий у клопотанні просив його задовольнити.

Слідча ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити з підстав, що у ньому наведено. На запитання суду пояснила, що вважає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою застави, поряд з цим не зазначила обставин, які б вказували на можливість визначення альтернативного запобіжного заходу. На запитання суду чи допитаний ОСОБА_5 в якості підозрюваного повідомила, що не допитаний.

Прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави до 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника. На запитання суду повідомив, що він ніде офіційно не працевлаштований та не працює, не одружений, будь - яких фізичних осіб, в тому числі дітей на утриманні немає. На запитання суду повідомив, що у власності будь - якого рухомого та нерухомого майна немає, окрім автомобіля марки та моделі Тойота Авенсіс. На запитання суду повідомив, що будь - яких джерел доходів у нього немає, як підозрюваний у кримінальному провадженні він ще не допитувався, пістолет, з застосуванням якого вчинялось кримінальне правопорушення належить йому.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 інкримінується скоєння тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, в якості підозрюваного ОСОБА_5 не допитаний, не працює, не навчається, джерел доходу немає, не одружений, дітей немає, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків та стримуючих факторів.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Слідчим та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, враховуючи тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності. Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkovv.Bulgaria від 26.06.2001 (§80, заява №33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Також наявний ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або визначення розміру застави до 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя зазначає наступне.

Слідчий суддя звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Дискреційні повноваження щодо можливості визначення застави, при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні вищенаведених категорій злочинів, враховуючи фактичні обставини справи належить виключно судді (слідчому судді).

В судовому засіданні було встановлено факт достатньої обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчинені тяжкого злочину проти основ національної безпеки, та встановлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, відтак до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без надання оцінки питанню можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

З огляду на імперативні вимоги ч. 6 ст.176 КПК України, щодо неможливості застосування до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні, під час дії воєнного часу, злочину, зокрема передбаченого ст. 114-1 КК України, іншого запобіжного заходу крім тримання під вартою, суд приходить до висновку, що підстави для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави відсутні.

Водночас, під час дії правового режиму воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема ст. 114-1 КК України.

Окрім вищенаведеного, згідно диспозиції ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Як зазначено у оголошеній ОСОБА_5 03.03.2025 підозрі, останній у ході суперечки з представниками РТЦК та СП ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , із застосуванням нецензурної лексики, (при обтяжуючій обставині - перебування в стані алкогольного сп`яніння), дістав із бардачка невідомий пристрій ззовні схожий на пістолет, який має напис «KWC made in Taiwan», належний йому, та почав ним погрожувати представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фізичною розправою. Після чого, ОСОБА_5 наказав двом військовозобов`язаним сідати в його автомобіль марки «Toyota Avensis» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , досягнувши таким чином, своєї мети останній разом із ОСОБА_13 , водієм авто ОСОБА_12 та двома військовозобов`язаними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 поїхали в місто Тульчин Вінницької області, де й були виявленні

На переконання слідчого судді, з огляду на викладені вище обставини та характер вчинених підозрюваним дій, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не здатен в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.

Крім наведеного, надважливим є факт ймовірного вчинення підозрюваним злочину у період дії воєнного стану, адже вчинення злочину проти основ національної безпеки під час повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації, несе виключну загрозу державним та суспільним інтересам, що потребує відповідних заходів процесуального реагування з боку держави.

Враховуючи зазначені обставини, прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим, і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області ОСОБА_3 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 22:00 год. 02.03.2025 року.

Встановити строк дії ухвали суду в межах строку досудового розслідування, а саме до 22:00 год. 01.05.2025 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: