Справа № 452/4231/24

Провадження № 1-кп/452/191/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року                         м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді                                 ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора                                         ОСОБА_3 ,

потерпілого                                         ОСОБА_4 ,

представника потрепілого                        адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_6 ,

його захисника                                адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000000504 від 02 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Комарів, Турійського району Волинської області, громадянина України, пенсіонера, працює на посаді тракториста в ФГ «Оберіг-П», одруженого, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин.

Так, 02 травня 2024 року, приблизно о 05 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним трактором колісним марки «Т-150К», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом (машина для внесення рідких органічних добрив) марки «МЖТ-10»

р. н. НОМЕР_2 рухався по автодорозі «Міжинець-Самбір» між населеними пунктами

с. Воютичі та с. Бісковичі Самбірського району Львівської області, у напрямку до

с. Воютичі.

Проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед виїздом на зустрічну смугу руху ОСОБА_6 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, після чого відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Audi А6», реєстраційний номер

НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , а в подальшому із автомобілем марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 .

В результаті дорожньо-транспортної події водій автомобіля марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, закриту травму грудної клітки у вигляді забою легень, закриту тупу травму органів черевної порожнини у вигляді травматичного розриву печінки, забою підшлункової залози, гематоми шлунково-ободової зв`язки, травму позаочеревинного простору у вигляді забою правої нирки. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути від контакту із виступаючими частинами салону автомобіля, під час дорожньо-транспортної пригоди із зіткненням транспортних засобів 02 травня 2024 року. Тупа травма живота з розривом печінки супроводжувалась внутрішньочеревною кровотечею, потребувала невідкладного оперативного лікування ушивання печінки, яке було проведено 02 травня 2024 року і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я відповідно п. 2.1.3.л «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. Забій легень, забій правої нирки, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, згідно п.2.3.1.а вище зазначених «Правил». Садна відносяться до легкого ступеня тяжкості.

Тобто, у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 допустив порушення вимог

п. п. 1.5, 1.2 Розділу 1; п. 2.3 б), д) Розділу 2; п. 10.1 Розділу 10 та п. 11.3 Розділу 11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які передбачають, що:

?п. п. 1.2 Розділу 1 в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

?п. п. 1.5 Розділу 1 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

?п. 2.3 б) Розділу 2 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

?п. 2.3 д) Розділу 2 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

?п. 10.1 Розділу 10 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

?п. 11.3 Розділу 11 на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_4 .

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину за пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке викладене у обвинувальному акті, вказавши, що вони були встановлені правильно і всі ці обставини він визнає повністю. При цьому показав, що дійсно, 02 травня 2024 року рано вранці, керуючи трактором з причепом на автодорозі «Міжинець-Самбір» між населеними пунктами с. Воютичі та

с. Бісковичі Самбірського району Львівської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед виїздом на зустрічну смугу руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, після чого відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , а в подальшому із автомобілем марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 . Пояснив, що керує трактором з 1980 року, має посвідчення тракториста-машиніста, ніколи до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався. Дорогу знав добре, рухався з невеликою швидкістю, дорога була суха, трактор був технічно справний. Свою вину визнав у повному обсязі, щиро каявся у скоєному, просив вибачення у потерпілого, відшкодував йому витрати на лікування та моральну шкоду. Просив суд його суворо не карати не позбавляти волі та не позбавляти права керування транспортними засобами, бо він є особою пенсійного віку, отимує невелику пенсію в розмірі 2980,00 грн., працює трактористом ФГ «Оберіг-П». Позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до тяжкого матеріального стану.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що дійсно, 02 травня 2024 року рано вранці, він керував автомобілем марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який йому належить на праві власності. Рухався з с. Воютичі до

м. Самбора на швидкості близько 100-110 км/год. Має стаж водія три роки. Не побачив трактор на своїй смузі руху, відбулося зіткнення, після чого вже не пригадує події, бо був доставлений швидкою до лікарні. Обвинувачений просив у нього пробачення, відшкодував витрати на лікування та моральну шкоду, він його пробачив. Просив обвинуваченого суворо не карати, бо злочин є необережним.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що інші учасники також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що всі учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності їх позиції, роз`яснивши обвинуваченому та потерпілому про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та потерпілого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченого  ОСОБА_6  правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненного кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_6 судом встановлено, що йому 62 роки, він є пенсіонером за віком, отримує пенсію у розмірі 2980,00 грн. (а.с. 92); перебуває у шлюбі з 2006 року, дружина отримує пенсію у розмірі 2980,00 грн. (а.с. 90, 91, 93); за місцем проживання в с. Лановичі характеризується позитивно, як працелюбна, доброзичлива людина, спиртними напоями не зловживає; в сім`ї добрі взаємовідносини, сім`я є малозабезпеченою (а.с. 87, 89); працює трактористом ФГ «Оберіг-П», де характеризується як дисциплінований та сумлінний працівник (а.с. 94, 95); на наркологічному, психіатричному обліках не перебуває (а.с. 83,84); до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 81, 88).

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 у відповідності зі ст. 66 КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України в ході судового розгляду не встановлено.

Судом також надана оцінка досудовій доповіді Самбірського районного відділу Державної установи «Центр пробації» у Львівській області щодо обвинуваченого

ОСОБА_6 . Згідно висновку органу пробації, ОСОБА_6 проживає з дружиною в

с. Лановичі Самбірського району Львівської області. Згідно характеристики з місця проживання зарекомендував себе з позитивної сторони. По складу характеру врівноважений, розсудливий, доброзичливий, працелюбний. Веде тверезий спосіб життя. Заяв та скарг на нього з боку сусідів та односельчан не надходило. Беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення аба обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства (а.с. 35-39).

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру  вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Враховуючи, що ОСОБА_6 вчинене кримінальне правопорушення, яке згідно зі

ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини, встановлені судом, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 КК України та Законом України «Про пробацію» наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

Згідно з п. 20  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005р. №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Враховуючи  особу обвинуваченого, який є особою пенсійного віку, раніше не судимий, відшкодував потерпілому моральну та матеріальну шкоду у повному обсязі

(а.с. 43), його ставлення до вчиненого правопорушення, позицію потерпілого, який на суворій мірі покарання не наполягав, а також враховуючи кару як другорядну мету покарання, суд погоджується з думкою прокурора та органу пробації, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, тому вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, при цьому покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Беручи до уваги обставини справи, а саме, те, що дорожньо-транспортна пригода сталася за межами населених пунктів під час виконання обвинуваченим трудових обов`язків;обвинувачений ОСОБА_6 на час вчинення кримінального правопорушення був тверезий, що підтверджено відповідним медичним висновком (а.с.82);швидкість руху автотранспортного засобу, яким керував потерпілий ОСОБА_4 (100-110 км/год);клопотання директора ФГ «Оберіг-П» ОСОБА_9 , який з посиланням на воєнний стан, ситуацію в агропромисловому комплексі, виконання безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_6 , який працює в господарстві на посаді тракториста, сільськогосподарських робіт, з урахуванням того, що останній не підлягає призиву по мобілізації у зв`язку з досягненням пенсійного віку, просив при винесенні вироку не позбавляти ОСОБА_6 права керування транспортними засобами (а.с.96); те, що керування транспортним засобом (трактором) є професійною діяльністю обвинуваченого, якою він заробляє собі на життя, матеріальний стан обвинуваченого та його родини, суд вважає, за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався, необхідності у його застосуванні у судовому провадженні не вбачається.

Процесуальні витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз

№ СЕ-19/114-24/10259-ІТ від 13.06.2024 року в розмірі 3786,40 грн., № СЕ-19/114-24/10275-ІТ від 13.06.2024 року в розмірі 3786,40 грн., № СЕ-19/114-24/10262-ІТ від 01.07.2024 року в розмірі 3786,40 грн., № 1870-Е від 18.06.2024 року в розмірі 17417,44 грн., № СЕ-19/114-24/24904-ІТ від 23.10.2024 року в розмірі 7959,00 грн. (а.с.58-62), на загальну суму 36735,64 грн. на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2024 року (справа № 461/3725/24, провадження № № 1-кс/461/2800/24, 1-кс/461/2799/24,

1-кс/461/2798/24) був накладений арешт на транспортні засоби:

?автомобіль марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_10 ;

?автомобіль марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_4 ;

?трактор колісний марки «Т-150К», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом (машина для внесення рідких органічних добрив) марки «МЖТ-10» р. н. НОМЕР_2 , які на праві власності належить ФГ «Колос-К» (а.с.64-71, 73-76).

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2024 року скасований арешт в частині заборони користування автомобілем марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль повернуто власнику ОСОБА_4 на відповідальне зберігання (а.с.72).

Відповідно до частини 4 статті 175 КПК України, суд скасовує арешт вказаного майна (транспортних засобів).

На підставі ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів, після набрання вироком законної сили, необхідно вирішити таким чином:

?автомобіль марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_4 – залишити власнику;

?автомобіль марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , зберігається на стоянці ТЗ ФОП « ОСОБА_11 » - повернути власниці;

?трактор колісний марки «Т-150К», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом (машина для внесення рідких органічних добрив) марки «МЖТ-10» р. н. НОМЕР_2 , які на праві власності належить ФГ «Колос-К», зберігаються на території ПрАТ «Самбірський приладобудівельний завод «Омега» - повернути власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 188, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2  ст. 286 КК України  та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

       На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо він під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ч. 1  ст. 76 КК України обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в розмірі 36735,64 грн.

Запобіжний захід до ОСОБА_6 не застосовувати.  

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2024 року (справа № 461/3725/24, провадження

№ № 1-кс/461/2800/24, 1-кс/461/2799/24, 1-кс/461/2798/24) на транспортні засоби:

?автомобіль марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_10 ;

?автомобіль марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_4 ;

?трактор колісний марки «Т-150К», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом (машина для внесення рідких органічних добрив) марки «МЖТ-10» р. н. НОМЕР_2 , які на праві власності належить ФГ «Колос-К».

Після набрання вироком законної сили речові докази:

?автомобіль марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_4 – залишити власнику;

?автомобіль марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , зберігається на стоянці ТЗ ФОП « ОСОБА_11 » - повернути власниці;

?трактор колісний марки «Т-150К», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом (машина для внесення рідких органічних добрив) марки «МЖТ-10» р. н. НОМЕР_2 , які на праві власності належить ФГ «Колос-К», зберігаються на території ПрАТ «Самбірський приладобудівельний завод «Омега» - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя