ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/85

13.03.08

За позовом   Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

До          Закритого акціонерного «Мтек», м. Київ

Про                    стягнення 71 495,49 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                    Шевченко В.А. –пред. за довірен.

Від відповідача          Терєхова Є.В. –пред. за довірен.

          В судовому засіданні оголошувалась короткочасна перерва відповідно до ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення пені внаслідок неналежного виконання договору  відповідачем , як лізингодавцем у розмірі 71 495, 49 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що між ним та Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу, згідно умов якого Відповідач зобов‘язався передати Позивачу у платне користування на умовах фінансового лізингу майно –чотирьохвісні напіввагони серійного виробництва. Майно мало передаватися Відповідачем на користь Позивача поетапно партіями не менш як 20 одиниць на умовах сплати Позивачем лізингової плати за користування майном.

Прийняті  зобов‘язання за договором фінансового лізингу Відповідач виконував неналежним чином, а саме: у вересні 2007 року та у жовтні 2007 року мало місце прострочення  поставки майна на користь Позивача, а у грудні 2007 року зобов‘язання з поставки майна на користь Позивача Відповідачем не виконано взагалі.

Усі претензії з боку Позивача щодо можливості досудового врегулювання спору Відповідачем залишено без відповіді.

У зв‘язку з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасну передачу майна за договором фінансового лізингу у розмірі 71 495, 49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.03.2008р.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов. У відзиві на позов Відповідач вказував на те, що у виставлені Позивачем рахунки на сплату пені Позивачем було безпідставно включено суму податку на додану вартість, тоді як  законодавством України не передбачено оподаткування суми пені податком на додану вартість. Також, Відповідач зазначив, що претензія  про сплату пені у розмірі 29 883, 42 грн. за несвоєчасну поставку майна у грудні 2007 року Позивачем на адресу Відповідача не направлялося і Відповідачем не отримана , чим порушено визначений договором фінансового лізингу досудовий порядок врегулювання спору.

З огляду на це, Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення неправомірно нарахованого  податку на додану вартість у розмірі                       6 935, 35 грн., нарахованого на суму пені, та в частині стягнення пені у розмірі                 29 883, 42 грн. (без претензії ).  

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

     В С Т А Н О В И В :

Між сторонами  10 травня 2007 року було укладено Договір фінансового лізингу № Пр/В-071137/НЮ (надалі –«Договір»), відповідно до якого Відповідач зобов‘язався на умовах, зазначених в Договорі, набути у власність 500 чотирьохвісних напіввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (надалі –«майно») у продавця (виробника) –ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»- відповідно до встановлених Позивачем технічних умов, та передати майно у користування Позивачу на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.2.-1.4. Договору Відповідач передає Позивачу майно у платне користування на умовах фінансового лізингу. Вартість одиниці майна, що передається у лізинг, визначалась у сумі  221 190, 00 грн. з ПДВ за один вантажний вагон. Загальна  сума Договору складає 185 994 792, 91 грн.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Відповідач передає майно у лізинг Позивачу поетапно партіями не менше ніж 20 одиниць на умовах сплати Позивачем на користь Відповідача лізингової плати за користування майном шляхом перерахування лізингових платежів Відповідачу. Розмір партій майна, що передається у лізинг, обумовлюється Графіком передачі майна у лізинг, який наведено у Додатку №2 до Договору.

Згідно п. 10.2. Договору за порушення строків виконання зобов‘язань з передачі майна, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0, 01% за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно переданого майна.

Додатком №2 до Договору сторони визначили та узгодили  наступний графік передачі майна у лізинг: травень 2007 р. –50 одиниць; червень 2007 р. –50 одиниць; липень 2007 р. –70 одиниць; серпень 2007 р. –70 одиниць; вересень 2007 р. –70 одиниць; жовтень 2007 р. –70 одиниць; листопад 2007 р. –70 одиниць; грудень 2007 р. –50 одиниць.

01.06.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі –«Додаткова угода №1»), якою було викладено п. 3.1. Договору у новій редакції та встановлено, що майно передається Відповідачем та приймається Позивачем у лізинг поетапно партіями не менш ніж 20 одиниць на умовах сплати Позивачем на користь Відповідача лізингової плати за користування майном шляхом перерахування лізингових платежів Відповідачу. Розмір партій майна, що передається у лізинг, обумовлюється Графіком передачі майна у лізинг, який наведено у Додатку №7 до Договору.

Також сторонами було укладено Додаток №7 до Договору, яким визначено новий графік передачі майна у лізинг, а саме: червень  2007 р. –50 одиниць; липень 2007 р. –100 одиниць; серпень 2007 р. –70 одиниць; вересень 2007 р. –70 одиниць; жовтень 2007 р. –70 одиниць; листопад 2007 р. –70 одиниць; грудень 2007 р. – 70 одиниць.

27.06.2007 р. між сторонами  було укладено Додаткову угоду №2 до Договору (надалі –«Додаткова угода №2»), якою було змінено п.п. 1.3., 1.4. Договору та визначено вартість одиниці майна, що передається у лізинг починаючи з 01.07.2007 р., у розмірі         252 000, 00 грн. з ПДВ, а також визначено суму Договору у розмірі    209 986 205, 49 грн.

31.07.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №3 до Договору (надалі –«Додаткова угода №3») та Додаткову угоду №4 до Договору (надалі –«Додаткова угода №4»). Відповідно до Додаткової угоди №3 сторони затвердили Додаток №9 до Договору, яким визначили наступний новий графік передачі майна у лізинг: червень  2007 р. –50 одиниць; липень 2007 р. –100 одиниць; вересень 2007 р. –95 одиниць; жовтень 2007 р. –95 одиниць; листопад 2007 р. –90 одиниць; грудень 2007 р. –70 одиниць.

Додатковою угодою №4 сторони змінили первісну редакцію  п. 1.3. та п. 1.4. Договору, встановивши вартість одиниці майна, що передається у лізинг згідно з Графіком передачі майна у лізинг, починаючи з 01.09.2007 р., у розмірі 264 000, 00 грн. з ПДВ, та встановивши суму Договору у розмірі 216 863 562, 63 грн.

27.06.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до якого Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору 50 піввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копія Акту знаходиться у матеріалах справи) та приймається судом як належний доказ по даній справі .

31.07.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акти приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до яких Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору, відповідно, 58 та 42 піввагони серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копії Актів знаходяться у матеріалах справи).

11.09.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до якого Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору 70 піввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копія Акту знаходиться у матеріалах справи).

10.10.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до якого Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору 25 піввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копія Акту знаходиться у матеріалах справи).

31.10.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до якого Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору 45 піввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копія Акту знаходиться у матеріалах справи).

26.11.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до якого Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору 35 піввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копія Акту знаходиться у матеріалах справи).

29.11.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акти приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до якого Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору, відповідно, 15 та 50 піввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копії Актів знаходяться у матеріалах справи).

30.11.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт приймання-передачі майна у лізинг, відповідно до якого Відповідачем було передано у тимчасове користування на умовах Договору 60 піввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (копія Акту знаходиться у матеріалах справи).

01.11.2007 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача Претензію, якою Позивач просив Відповідача погасити пеню за прострочення  поставки майна за Договором у вересні 2007 р. на суму 5940, 00 грн. (копія претензії з доказом вручення представнику Відповідача знаходиться у матеріалах справи).

03.12.2007 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію, якою Позивач просив Відповідача погасити пеню за прострочку поставки майна за Договором у вересні 2007 р. та у жовтні 2007 р. у розмірі 41 612, 07 грн. (копія претензії з доказом вручення представнику Відповідача знаходиться у матеріалах справи).

25.12.2007 р. Позивачем було направлено на адресу Президента Відповідача звернення, у якому Позивач в черговий раз вказував про направлені на адресу Відповідача претензії щодо сплати пені за прострочку виконання зобов‘язання щодо поставки майна за Договором, які Відповідачем залишено без відповіді.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами  Договір є договором фінансового лізингу, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми параграфу 6 глави 58 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»), параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України»), а також спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг»(надалі –«Закон»), якими регулюються правовідносини у сфері фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України та ст. 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу ) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону передбачено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Частиною 1 статті 17 Закону визначено, що спори, які виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов‘язання.

Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами Договору визначено строк, у який Відповідач зобов‘язаний здійснити поставку майна на користь Позивача (п. 3.1. Договору та відповідний Графік поставки, який міститься у додатку до Договору), та передбачено сплату Відповідачем неустойки за порушення строків виконання зобов‘язання з передачі майна за спірним Договором, у формі пені у розмірі 0, 01% від вартості несвоєчасно переданого майна за кожен день прострочки (п. 10.2. Договору).

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, відповідними Актами приймання передачі майна у лізинг, підтверджується факт прострочення  виконання Відповідачем свого зобов‘язання з поставки майна у кількості 25 одиниць на користь Позивача у вересні 2007 року на 9 днів, та у жовтні 2007 року, у кількості 35 та 15 одиниць на строк 25 та 28 днів відповідно.

Зазначені обставини підтверджуються документальними доказами та  не заперечується представником Відповідача у судовому засіданні, про що вказується і у відзиві на позовну заяву (знаходиться у матеріалах справи).

Позивачем надано до суду розрахунок пені за несвоєчасну передачу майна за період вересня –жовтня 2007 року та копії відповідних рахунків зі сплати пені, виставлених Позивачем  до  Відповідача  та під час направлення на адресу останнього відповідних претензій.  

З наданих Позивачем розрахунків суми пені та копій відповідних рахунків зі сплати пені, вбачається, що Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за прострочення поставки майна за Договором у вересні 2007 р. у розмірі 4950, 00 грн., та у жовтні 2007 року у розмірі 29 726, 72 грн. відповідно. Проте, відповідно до наданого Позивачем розрахунку пені, помилково  було нараховано на суму пені ПДВ у розмірі 990, 00 грн. та 5945, 35 грн. відповідно.  

Чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено оподаткування податком на додану вартість суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з порушника у зв‘язку з неналежним виконанням господарських зобов‘язань.

Доказів того, що Позивачем правомірно було нараховано суму податку на додану вартість на суму пені у розмірі 990, 00 грн. та 5945, 35 грн. відповідно, сторонами до суду не надано, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

У зв‘язку з цим, позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми ПДВ, нарахованого на суму пені, яка підлягає стягненню з Відповідача, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Позивача щодо стягнення пені за прострочку поставки майна у грудні 2007 року у сумі 29 883, 42 грн., то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (надалі – «ГПК України») сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Пунктами 11.1.-11.3. Договору сторони встановили, що всі можливі спори та розбіжності, що виникли під час дії Договору або у зв‘язку з ним, сторони намагатимуться вирішувати за домовленістю, шляхом переговорів. Досудовий порядок врегулювання спорів є обов‘язковим. Якщо сторони не зможуть досягти згоди за домовленістю, до для розгляду і вирішення спору зацікавлена сторона звертається до суду.

Таким чином, Позивачем та Відповідачем за спільною договірною  домовленістю було встановлено обов‘язковість здійснення досудового врегулювання спорів до моменту звернення зацікавленої сторони до суду за захистом свого порушеного права.

Зазначений обов‘язковий порядок досудового врегулювання спору, визначений сторонами у Договорі, відповідає діючому законодавству, не суперечить встановленому Конституцією України та актами чинного законодавства України порядку розгляду господарських спорів, не обмежує юрисдикцію судів та не порушує права сторін щодо судового захисту. Зазначена позиція підтверджується також рішенням Конституційного Суду України у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 р.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Позивачем у відповідності до умов Договору було вжито необхідних заходів досудового врегулювання спору та направлено на адресу Відповідача претензію за  прострочення  виконання зобов‘язання по  Договору  щодо поставки майна у грудні 2007 року.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищенаведеного, оскільки у матеріалах справи відсутні докази вжиття Позивачем заходів щодо досудового врегулювання спору з питань прострочки виконання Відповідачем зобов‘язання за Договором щодо поставки майна у грудні 2007 року, у Позивача станом на сьогоднішній день відсутні підстави для звернення до суду з вимогами про  стягнення пені за грудень 2007 року .

У зв‘язку з цим, позов у частині стягнення 29883.42 грн. залишається без розгляду (п.5ст.81 ГПК  України ).

Оцінюючи надані сторонами у справі докази, в тому числі дані розрахунків пені за несвоєчасне виконання зобов‘язання за Договором та дані направлених на адресу Відповідача рахунків щодо сплати пені, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, та керуючись законом, суд визнає позовні вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню у частині стягнення з Відповідача пені у розмірі 34 676, 72 грн. за прострочку виконання останнім свого зобов‘язання за Договором щодо поставки майна у вересні –жовтні 2007 р., як такі, що є законні та обґрунтовані, та відмовляє у решті  позову і частину вимог залишає без розгляду.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам     (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 530 610-611, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «МТЕК»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; код за ЄДРПОУ 30603593) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; код за ЄДРПОУ 01074130) пеню у розмірі 34 676, 72 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят шість грн. 72 коп.) гривень. , 346, 77 (триста сорок шість) грн. 77 коп.) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3          Позов в частині стягнення  29883, 42  грн.  пені за грудень 2007 р.  залишити                 без              розгляду .

 4.В задоволенні решти позову відмовити.

  5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

    

Суддя                                                                                                                 Н. І. Качан