21.11.2011
№ 2-2620/11
У Х В А Л А
21 листопада 2011 р. м. Харків
Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова про стягнення моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Жовтневого районного суду м.Харкова на його користь у відшкодування моральної шкоди –1,00 грн.
Суд не вбачає підстав для відкриття провадження по справі на підставі наступного.
Статтями 126, 129 Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Згідно із зазначеними положеннями Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.
Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади.
Відповідно до ст. 62 Конституції України матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відповідно до п.п.11, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 13.06.2007р. № 8 "Про незалежність судової влади" втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.
Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду.
Оскільки даний спір пов’язаний з процесуальною діяльністю судді при розгляді справи, суд приходить до висновку про неможливість розгляду вимог позивача в порядку цивільного судочинства.
На підставі п.1 ст. 122 ЦПК України у відкритті провадження по справі слід відмовити.
На підставі вищезазначеного, керуючись п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, п. п. 10-12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 "Про незалежність судової влади", ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 126, 129 Конституції України
У Х В А Л И В:
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя В.Г. Пашнєв