УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-24644/11
Справа № 22ц-24644/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 ( ІІІ ) суддя Мельник Ю.П.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Неклеси В.І.
при секретарі - Бадалян Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справі:
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Кукуруза Дар’я Сергіївна,
позивач ОСОБА_3, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (на теперішній час Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" - далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 24.04.2009 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% та третю групу інвалідності, які при наступному переогляді залишились незмінними.
Вважає, що у зв’язку з отриманими професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 150 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 березня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 35 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави державне мито у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15,00 грн..
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов’язок ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки він є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.
Крім того, судом не з’ясовано причини пропуску позивачем тримісячного строку для звернення з позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працюючи з 08.06.1992р. по 18.05.2009р. електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання на ДСФ шахти ім. Леніна ВО «Кривбасруда», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Кривбасзалізрудком». 18.05.2009 року позивач звільнений за станом здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи, згідно ч.2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 4-11).
Висновком МСЕК від 24.04.2009 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% та третю групу інвалідності з 06 квітня 2009 року, які при наступному переогляді 20.04.2010р. залишились незмінними (а.с. 17-18).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 02 березня 2009 року (а.с. 14-16) причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є запиленість повітря робочої зони, що перевищувало ГДК, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи представника відповідача про те, що судом не взято до уваги пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необґрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 35 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, працю останнього й на інших підприємствах, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 35 000,00 гривень до 15 000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2011 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») на користь ОСОБА_3 з 35 000, 00 (тридцяти п’яти тисяч) гривень до 15 000,00 (п’ятнадцяти тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова