Справа № 22Ц-3067/11Головуючий в суді першої інстанції:ШИДЛОВСЬКИЙ О.В.

Категорія: 57  Доповідач: Чорний В. І.

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.10.2011 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

при секретарі : Черепановій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 12.09.2011  року по справі за позовом Національного університету харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору найму житлового приміщення та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Національного університету харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ про визнання права проживання та користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2006 року Національний університет харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору найму житлового приміщення кімнати в гуртожитку №1 Вінницького політехнічного технікуму по АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення зі всіма членами її сім’ї без надання іншого житлового приміщення, посилаючись на те, що вона вселилась туди самовільно з порушенням установленого законом порядку.

У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом про визнання права на проживання і користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що іншого житла у неї не має, з дитиною її не можна виселити без надання іншого жилого приміщення. Вважає, що на законних підставах заселилась в гуртожиток і набула на нього права відповідно до Примірного положення про гуртожитки та глави 4 Житлового Кодексу України.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці  від 12.09.2011 року позов Національного університету харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ задоволено частково. Зобов’язано усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном Національного університету харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ шляхом виселення ОСОБА_2 зі всіма членами її сім’ї з кімнати №95 та №96 гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягну з ОСОБА_2 на користь Національного університету харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задоволити, а в задоволенні позовних вимог Національного університету харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ відмовити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 відноситься до об’єктів права державної власності і знаходиться у повному господарському віданні Міністерства освіти та науки України, а в його особі оперативному управлінні Національного університету харчових технологій в особі Вінницького коледжу НУХТ.

1.08.1998 року між Вінницьким технічним технікумом (в даний час Вінницький коледж НУХТ) та ОСОБА_2 був укладений договір найму житлового приміщення кімнати №113 в гуртожитку №1 по АДРЕСА_1, згідно якого Вінницький політехнічний технікум передав у користування ОСОБА_2 кімнату №103 в зазначеному гуртожитку.

В наступні роки по закінченню строку дії договору найму житлового приміщення сторони уклали новий договір найму житлового приміщення, де визначали свої права та обов’язки.

Згідно договору найму житла відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання своєчасно вносити плату за користування житлом та комунальними послугами, не здійснювати перебудову та перепланування приміщення, що здається в найм, а після закінчення терміну дії договору наймач повинен передати наймодавцю приміщення, що здавалось в найм.

Згідно зі статтями 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для  вселення на надану жилу площу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 вселилась у спірну кімнату з порушенням установленого порядку і тому підлягає виселенню, оскільки рішення щодо надання ОСОБА_2 спірної кімнати не приймалось і ордер не видавався.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а   :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді :