Справа № 2-4981/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

18 жовтня 2011 року           Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді                        Лозинської М.І.,

при секретарі                                   Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний центр моніторингу та інформації»про стягнення невиплаченої заробітної плати, коштів належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, -

встановив:

В квітні 2011 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача відповідно до якої просила стягнути з ДП «Національний центр моніторингу та інформатизації»заборгованість по заробітній платі в розмірі 39 928,61 грн., компенсацію за невикористану відпустки за 2009-2010 роки  в сумі 4799,37 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, який станом на 08.06.2011 р. становить 25 376,76 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 16.02.2009 року вона була прийнята на роботу до ДП «Національний центр моніторингу та інформатизації»на посаду начальника відділу майнових інтересів. З червня 2009 року роботодавець почав затримувати виплату заробітної плати. 04.01.2011 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України.  Всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України з 04.01.2011 р. і по день винесення рішення ОСОБА_1 не виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку, яка згідно довідки становить 44 727,98 грн. Також позивач обґрунтувала стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.  зазначивши, що у ситуації, що склалася вона відчула негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт. Тривалий час ОСОБА_1 не мала можливості розпоряджатися отриманою заробітною платою, повинна була позичати гроші для забезпечення свого існування, що порушило звичайний спосіб життя.

        В ході судового  розгляду  позивач уточнила свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 04.01.2011 р. та по день винесення рішення, а в подальшому через канцелярію суду подала заяву відповідно до якої, просила розглянути справу у її відсутність, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать конверти, які містяться в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає за можливе проводити слухання справи у його відсутності.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.02.2009 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДП «Національний центр моніторингу та інформатизації»на посаду начальника відділу майнових інтересів. 04.01.2011 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України, що підтверджується довідкою про середню заробітну плату (а.с. 8).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, відповідачем мали бути сплачені у день звільнення всі суми, що належать позивачу у зв’язку з припиненням трудових відносин: заробітну плату та компенсацію за невикористану відпусту. Однак цієї вимоги відповідач не дотримався. Заробітну плату за період  з серпня  2010 р. по січень 2011 року та компенсацію за невикористану відпустку за 2009-2010 роки ОСОБА_1 і по день винесення рішення не отримала.

Наявність заборгованості в розмірі 44 727,98 грн.(39 928,61 грн. - заборгованість по заробітній платі, 4 799,37 грн. –компенсація за невикористану відпустку за 2009-2010 роки) перед позивачем підтверджується довідкою від 23.02.2011 р., виданою відповідачем, яка міститься в матеріалах справи (а.с.9).

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за 2009-2010 роки з ДП «Національний центр моніторингу та інформатизації» на загальну суму 44 727,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати  з  вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього  Кодексу,   при  відсутності  спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначає, що  у  випадках  стягнення  на  користь   працівника   середнього заробітку  за  час  вимушеного  прогулу  в  зв'язку  з  незаконним звільненням  або  переведенням,  відстороненням   від   роботи   - невиконанням рішення про поновлення на  роботі,  затримкою  видачі трудової книжки або  розрахунку  він  визначається  за  загальними правилами обчислення середнього заробітку,  виходячи  з  заробітку за останні два календарні  місяці  роботи.  Для  працівників,  які пропрацювали на  даному  підприємстві  (в  установі,  організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку  середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При  цьому  враховуються положення   Порядку   обчислення   середньої   заробітної   плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  8  лютого 1995 року N 100.

Виходячи із зазначеного, та враховуючи інформацію, відображену у довідці про середню заробітну плату (а.с. 8), з ДП «Національний центр моніторингу та інформатизації»підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час затримки за період з 04.01.2011 р. по 18.10.2011 р. на підставі наступного розрахунку:

Середній заробіток за 1 робочий день становить: 3 264,35+ 4 990,49 /(23+1)= 343 грн. 95 коп., де

3 264,35 грн. –розмір заробітної плати на грудень 2010 р.

4 990,49. –розмір заробітної плати за січень 2010 р.

23- кількість робочих днів у грудні 2010 р.

1 –кількість робочих днів у січні 2011 р.

Затримка по виплаті заробітної плати при звільнення станом на 18 жовтня 2011 р. , тобто на день винесення рішення, становить 198 днів, отже: середній заробіток за 198 днів становить: 343,95 грн. х 198 = 68 102,10 грн.

Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу її середній заробіток  за весь час затримки за період з 04.01.2011 р. по 18.10.2011 р. у розмірі 68 102 (шістдесят вісім тисяч сто дві) грн. 10 коп.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Ст. 237-1 КЗпП України визначає, що   відшкодування власником   або   уповноваженим   ним   органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати  нормальних життєвих  зв'язків  і  вимагають  від  нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування    моральної     шкоди     визначається законодавством.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»визначає, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових  відносин  (незаконного звільнення або переведення,  невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я  умовах  тощо), яке  призвело  до  його  моральних  страждань,  втрати  нормальних життєвих зв'язків чи  вимагає  від  нього  додаткових  зусиль  для організації  свого  життя,  обов'язок  по  відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений  ним орган незалежно від форми власності,  виду діяльності чи галузевої належності.

          При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.

          Заявлена ОСОБА_1 сума  моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. не була підтверджена нею під час судового розгляду, крім наведених загальних фраз щодо спричинення моральної шкоди саме в такому розмірі.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць в розмірі  4990,49 грн.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних  з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач в ході судового розгляду надала договір про надання правової допомоги від 10.06.2011 р., розрахунок, акт за договором про надання правової допомоги та квитанції до прибуткового касового ордера № 05/11, 06/11, 07/11, 08/11.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р.№ 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ,і порядок їх компенсації за рахунок держави»затверджені граничні розміри компенсації  витрат згідно з яким граничний розмір витрат пов’язаний з правовою допомогу стороні, на користь якої ухвалене рішення не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

          Враховуючи, що представником позивача наведений погодинний розрахунок виконаної роботи та зважаючи на докази, які надані позивачем та які підтверджують витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати в розмірі 1128,30 грн. - судового збору та 120 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116,117,233, 237-1 КЗпП України, ст. 3, 10, 15, 27, 31, 88, 209, 214, 215, 224-226, 294, 367 ЦПК, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р.№ 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ,і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд,-     

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний центр моніторингу та інформації» про стягнення невиплаченої заробітної плати, коштів належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав –задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр моніторингу та інформації»на користь ОСОБА_1 39 928,61 –заборгованості по заробітній платі; 4 799,37 грн. –компенсації за невикористану відпустку;  68 102,10 грн. –середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього стягнути 112 830 (сто дванадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 08 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр моніторингу та інформації»на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр моніторингу та інформації»в дохід держави 1128,30 грн. судового збору

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр моніторингу та інформації»в дохід держави 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць в розмірі 4990,49 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

  Суддя: