ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.03.08 р. Справа № 39/38пн
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Волобуєвій А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ-С” м. Донецьк
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю ПТО “КРОК ЛТД” м. Донецьк
про:
визнання договору дійсним та визнання права власності
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ-С” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ПТО “КРОК ЛТД” м. Донецьк, про визнання договору купівлі-продажу № 1/08 від 01.08.2000 р. нежитлового приміщення – дійсним та визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 83,9 кв.м., що розташоване за адресою м. Єнакієве, вул. Комуністична, 51.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається договір купівлі-продажу № 1/08 від 01.08.2000 р., акт приймання-передачі від 01.08.2000 р., довідку від 28.02.2008 р., лист БТІ № 22 від 31.01.2008 р., заяву від 25.01.2008 р.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та доказів не надав, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання.
Проте суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того, надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази суд встановив.
01.08.2000 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ-С” м. Донецьк, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю ПТО “КРОК ЛТД” м. Донецьк, було укладено договір купівлі-продажу № 01/08, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу майна та підпадає під правове регулювання норм статей 224-240 ЦК УРСР та статей 655-697 ЦК України, застосування норм яких можливе на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України –через продовження існування після 01.01.04 року взаємних прав та обов’язків сторін.
Згідно умов вказаного Договору відповідач передав, а покупець прийняв у власність, нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Донецька область, м. Єнакієве, вул. Комуністична, 51, площею 83,9 кв.м.
За приписом ст. 128 ЦК УССР, ст. 328 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Факт передачі майна підтверджений актом приймання-передачі 01.08.2000 р., що підписаний та скріплений печатками обох підприємств без зауважень.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що право власності на спірне майно у позивача виникло з моменту передачі майна, тобто з 01.08.2000 р.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу № 1/08 від 01.08.2000 р. нежитлового приміщення – дійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору та неможливістю реалізувати надані йому, як власнику майна права щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майном.
Проте такий висновок позивача є хибним, оскільки, на час укладення даної угоди не вимагалось її нотаріального посвідчення.
Така вимога виникла лише з прийняттям нового Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., а саме ст. 657, яка передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію щодо договорів купівлі-продажу нерухомого товару.
У той час, як відповідно до вимог ст.227 ЦК УССР (в редакції, що діяла на час укладання спірної угоди), обов’язкова нотаріальна форма передбачалася лише для договорів купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.
За таких обставин, в позовних вимогах ТОВ “ЮНІТ-С” м. Донецьк в частині договору купівлі-продажу № 1/08 від 01.08.2000 р. нежитлового приміщення – дійсним, слід відмовити.
Водночас є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на нежитлове приміщення загальною площею 83,9 кв.м., що розташоване за адресою м. Єнакієве, вул. Комуністична, 51.
За приписом ст. 328 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
У відповідності з умовами договору купівлі-продажу № 1/08 від 01.08.2000 р. відповідач передав, а позивач прийняв у власність нежитлове приміщення загальною площею 83,9 кв.м., що розташоване за адресою м. Єнакієве, вул. Комуністична, 51, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2000 р., підписаного та скріпленого печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статті 12 Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 66, 115 ГК України, ст. 128 ЦК УСРС, ст.ст. 328, 655, 664 ЦК України, а також п. 3.2 Договору – позивач є добросовісним набувачем та власником спірного приміщення, отриманого на підставах, що визначені законом.
У відповідності до ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом.
За нормами ст. 392 ЦК України, власник наділений правом захисту свого права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.
Оскільки, згідно правової позиції, відповідач не визнає та оспорює речові права ТОВ “ЮНІТ-С” м. Донецьк на нерухоме майно – нежитлове приміщення загальною площею 83,9 кв.м., що розташоване за адресою м. Єнакієве, вул. Комуністична, 51, суд доходить висновку, про правомірність звернення позивача до суду за захистом свого права власності, що виникло у нього на підставі договору купівлі-продажу № 1/08 від 01.08.2000 р., повністю підтверджено матеріалами справи та висновками суду.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, ст.128, 224-240 ЦК УРСР, ст.ст.203, 209, 215, 219, 220, 328, 392, 640 та 657 ЦК України, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ-С” м. Донецьк – задовольнити частково.
Визнати за Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ-С” м. Донецьк право власності на нерухоме майно – нежитлове приміщення загальною площею 83,9 кв.м., що розташоване за адресою м. Єнакієве, вул. Комуністична, 51.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПТО “КРОК ЛТД” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІТ-С” м. Донецьк витрати за державним митом в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.