Справа № 11 -483 2006 року                                                           Головуючий в 1 -й інстанції Курнос С.О.

Категорія: постанова суду                                                                          Доповідач Цугель І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючого-судді Цугеля І.М. суддів: Ващенка С.Є., Бойко Л.В. з участю прокурора Бірюченка С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора Летичівського району на постанову Летичівського районного суду від 31 травня 2006 року.

Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення за ст.ст. 296 ч.І, 122 ч.І

КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

направлено прокурору Летичівського району на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, в ході якого необхідно вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ст.ст. 296 ч.2, 122 ч.І КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 17 березня 2006 року близько 23 години біля Будинку культури в смт. Летичеві, безпричинно, з хуліганських спонукань, виражаючи явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю, він умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, чисельні удари кулаком в праву частину обличчя, спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки висновки суду про причетність до злочинів ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи. Органами досудового слідства стосовно ОСОБА_2 відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Таке рішення не скасоване і ніким не оскаржується. Відсутні підстави для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Доказів його вини немає.

Також прокурор зазначив, що з власної ініціативи, на підставі ст. 278 КПК України, суд не мав права повернути справу на додаткове розслідування, оскільки ні прокурор,

2

який брав участь в розгляді справи, ні потерпілий, ні його представник в судовому засіданні не заявляли про це клопотання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який не підтримав апеляцію, вислухавши думку неповнолітнього потерпілого, його законного представника про законність та обґрунтованість постанови, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, судова палата вважає, що вона задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину не визнав, показав, що потерпілого ОСОБА_3 він не бив, а тому справу слід направити на додаткове розслідування для встановлення злочинця.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 показав, що 17 березня 2006 року близько 23 год. 15 хв. поблизу Будинку культури по Алеї Слави його побили ОСОБА_1 і ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_1 наніс 3-4 удари лівою рукою в обличчя, а ОСОБА_2 - один удар кулаком в ліву щелепу. В цей час до них підійшов ОСОБА_4 і зробив зауваження з цього приводу. Після цього ОСОБА_1 відвів його до дитсадка і двома руками наносив удари в обличчя, розбивши ніс. Коли він йшов додому, його наздогнали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і знову побили його, наносячи удари руками і ногами по різних частинах тіла.

Покази потерпілого в суді узгоджуються з показами, які він дав на досудовому слідстві, з показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 Згідно акту судово-медичного обстеження та висновку експерта, ОСОБА_3 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження і легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Отже, із встановленого в судовому засіданні вбачається, що до вчинення злочину проти ОСОБА_3 причетний і ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_7 в засіданні апеляційного суду, на протязі досудового та судового слідства вони наполягали на притягненні до кримінальної відповідальності поряд з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, прагнули щоб останній теж відшкодовував завдану злочином матеріальну та моральну шкоду, та не заявляли клопотання про направлення справи на додаткове розслідування щоб не затягувати її розгляд по суті.

За таких обставин, останнє вони робили вимушено, не усвідомлюючи правових наслідків цього.

В засіданні судової палати вони повністю підтримали постанову суду про направлення справи на додаткове розслідування, що об'єктивно підтверджується їхньою відповідною заявою.

Беручи до уваги вищевикладене, судова палата рахує, що суд першої інстанції на підставі ст. 281 КПК України обгрунтовано направив кримінальну справу на додаткове розслідування через неправильність та неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити і допитати нових очевидців злочину, усунути протиріччя в показах винних осіб та свідків. В залежності від встановленого, необхідно прийти до обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_2 складу відповідного злочину.

В зв'язку з цим, необхідно дати належну правову оцінку і діям ОСОБА_1, оскільки в них вбачається склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Постанову Летичівського районного суду від 31 травня 2006 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 на додаткове розслідування залишити без зміни, а апеляцію прокурора Летичівського району - без задоволення.

Головуючий-суддя /підпис/

Судді /підписи/

Копія вірна: суддя апеляційного суду

І.М. Цугель