КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2008 № 3/522
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Коряжміна Г.М. - (посвідч. від 24.01.08 № 12)
позивачів: не з’явились - про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (ст.98 ГПК України);
відповідача: Ракітіна Л.Д. – представ. за дов. від 14.03.08 вих. № 18;
Пшеничний Ю.М. – представ. за дов. від 14.03.08 вих. № 19;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Дніпровського транспортного прокурора м. Києва
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.12.2007
у справі № 3/522
за позовом Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства „Київський метрополітен”
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Лтд"
про звільнення орендованого приміщення
ВСТАНОВИВ:
Заступник Дніпровського транспортного прокурора м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства “Київський метрополітен” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Алекс-ЛТД” про зобов’язання відповідача звільнити орендовану площу, а саме частину приміщення вестибулю станції метро “Позняки” загальною площею 87 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.07 позов залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).
Виконуючий обов’язки Дніпровського транспортного прокурора м. Києва, вважаючи зазначену вище ухвалу винесеною при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, вніс апеляційне подання, в якому просить її скасувати, а матеріали справи передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.
12.03.08 представником КП “Київський метрополітен” через канцелярію Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представники Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з’явилися.
Неявка зазначених вище представників сторін в судове засідання, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційного подання по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для його розгляду.
Розглянувши мотиви апеляційного подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення помічника прокурора та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.02 № 04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави.
У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
Виходячи із змісту ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч.2 ст.2 ГПК України).
Статтею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі –Закон України № 280/97-ВР) визначено, що право комунальної власності –це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст. 60 Закону України № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст. 60 Закону України № 280/97-ВР).
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що органом, який наділений виключними самоврядними повноваженнями з розпорядження, володіння та користування майном територіальної громади м. Києва є Київська міська рада.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 “У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)”, положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Пунктом 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України встановлено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, висновок місцевого суду, що позов пред’явлено в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, КП “Київський метрополітен”, які не є органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, та про залишення даного позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України є правильним.
Твердження Виконуючого обов’язки Дніпровського транспортного прокурора м. Києва у апеляційному поданні про те, що оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні позову у зв’язку з підписанням позовної заяви особою, яка не має права її підписувати колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовується мотивувальною частиною ухвали Господарського суду м. Києва від 18.12.07 про залишення позову без розгляду.
Стосовно твердження скаржника про невідповідність обставинам справи посилань місцевого суду в ухвалі на те, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, то воно не відповідає а ні змісту самої ухвали, а ні рішенню Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99.
Доводи скаржника, що відповідач безпідставно користується майном, яке належить Київський міській державній адміністрації, є помилковими, оскільки органом, який наділений виключними повноваженнями щодо розпорядження, володіння та користування частиною спірного нерухомого майна, переданого відповідачу в оренду згідно договору від 02.01.98, є саме Київська міська рада.
За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 18.12.07 у справі № 3/522 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.07 у справі № 3/522 залишити без змін, а апеляційне подання Виконуючого обов’язки Дніпровського транспортного прокурора м. Києва – без задоволення.
2. Матеріали справи № 3/522 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
21.03.08 (відправлено)