Справа № 22-а-462/11 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська
Категорія: 87 (10.3.3) Доповідач: Богонюк М. Я.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.
При секретарі: Кубішин І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, стягнення суми.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Визнано дії Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною трирічного віку у неповному розмірі –неправомірними.
Зобов’язано Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок нарахованої та виплаченої позивачці ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квітня 2008 року по 31.12.2008 року включно до розміру не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років у відповідних періодах, та провести виплату недоплаченої допомоги.
В апеляційній скарзі Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Зазначає, що судом не залучено до участі в справі в якості третіх осіб Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державне казначейство України, які є розпорядниками коштів держбюджет по даному виду допомоги. Вважає, невірним висновок суду про те, що виплата повинна здійснюватись у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Вказує також на те, що судом не взято до уваги того, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та знаходилась на обліку в Шевченківському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” призначаються такі види допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші види допомоги.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 14 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” визначено умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи частково вимоги позивачки за період з квітня 2008 року по 31.12.2008 року суд виходив з того, що позивачка, як особа, яка здійснює догляд за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше встановленого законом прожиткового мінімуму, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.25 розділу 2 „ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік Внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Вирішуючи позовні вимоги щодо спірних виплат, суд першої інстанції помилково послався на те, що на 2008 рік ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", було виключено, її положення визнано такими, що не відповідають Конституції України, а дію ст. 43 Закону відновлено. Однак судом не враховано, що вказана норма не була визнана неконституційною, а тому виплати, які проводив відповідач у 2008 році відповідають ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а тому оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, стягнення суми - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий :
Судді: