- Позивач (Заявник): Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"
- Відповідач (Боржник): Одеська митниця
- Представник позивача: Шестерня Наталя Олександрівна
- Заявник апеляційної інстанції: Одеська митниця
- Позивач (Заявник): Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»
- Представник відповідача: Порохова Анастасія Євгеніївна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року Справа № 160/516/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання – Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача – Шестерні Н.О., представника відповідача – Порохової А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»
до Одеської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
08.01.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000540/1 від 28.10.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001103.
В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаними рішенням та карткою відмови та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
13.01.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
22.01.2025 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.01.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
04.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача про участь в судових засідань в режимі відеоконференції.
19.02.2025 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
05.03.2025 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» надало до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2024/036676 на наступний товар: - Взуття на підошві з пластмаси та верхом з текстильних матеріалів: - арт.YMWS230224-17 Кросівки жіночі - 5100 пар. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND. Торговельна марка: нема даних. EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: CN.
Загальна митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування. Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
28.10.2024 року Одеська митниця направила позивачу спочатку повідомлення (ідентифікатор повідомлення b43e7ffc-c542-42dc-b026-064864790236) наступного змісту : «у поданих до митного оформлення документах містяться наступні розбіжності, а саме: 1)в автотранспортній накладній (СМR) від 25.10.2024 № 064094 зазначено, що перевізником є «Альфакоста Юкрен», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 28.10.2024 № СФ-40888, СФ-40889, СФ-40890- видані ТОВ «ТГЛ Укріїна». 2) згідно з умовами п 4.26 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN продавець зобов`язаний передати з товаром Покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак до митного оформлення вона не надавалася. 3)відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ №20456 від 22.08.2024 не відповідає вищезазначеним умовам. 4)в специфікації № 355 зазначено, що оплата здійснюється протягом 30 діб від дати завантаження на судно, відповідно відомостям, зазначеним у коносаменті - ZJSM24071018, товар завантажено 30.07.24, проте, банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар не надавалось.
З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1)виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими
експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4)копію митної декларації країни відправлення. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом вих. № 2810/1 від 28.10.2024 року надав відповідачу пояснення щодо зауважень, а також: - комерційна пропозиція від 16.07.2024 року; - копія митної декларації країни відправлення № 292120240000692758 від 23.01.2024 року; - заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 82424/304776_5 від 30.07.2024 року; - договір на перевезення №17/03-1 від 17.03.2017 року між ТОВ «ТГЛ Укріїна» та «Альфакоста Юкрен».
При цьому, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав відповідачу разом із заявою вих. № М-2024-10071/3 від 10.11.2024 року копії наступних документів : 1) Бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи - swift від 30.09.2024р. (копія); 2) Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 02.12.2024р.) (копія); 3) Платіжне доручення в іноземній валюті № 4150 від 27.09.2024р. та №4744 від 30.10.2024р. (копія); 4) Прайс-лист б/н від 13.07.2024р. від продавця оцінюваних товарів (копія); 5) Комерційна пропозиція б/н від 16.07.2024р. (копія); 6) Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1269/2 від 06.12.2024р. (копія); 7) Копія митної декларації країни відправлення № 292120240000692758 від 23.07.2024р.; (копія); 8)Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №240395, 240393, 240421 від 08.11.2024р.(оригінал); 9)Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-006064 від 28.10.2024р, №ОУ-006062 від 28.10.2024р., № ОУ-006063 від 28.10.2024р. від ТОВ "ТГЛУКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування №88189 від09.04.2019року. (копія); 10)Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 82424/304776_5 від30.07.2024р. (копія); 11)Договір №17/03-1 від 17.03.2017р. між ТОВ «ТГЛ Укріїна» та «Альфакоста Юкрен» (копія);
Одеська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000540/1 від 28.10.2024 року та картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001103.
Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Щодо доводів митного органу, що в специфікації № 355 зазначено, що оплата здійснюється протягом 30 діб від дати завантаження на судно, відповідно відомостям, зазначеним у коносаменті - ZJSM24071018, товар завантажено 30.07.24, проте, банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар не надавалось.
Разом з Листом №2810/1 від 28.10.2024р. до митного оформлення було надано копію swift № б/н від 30.09.2024р. А отже є можливість визначити митну вартість самого товару та вважаємо, що розбіжність відсутня.
Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах N 815/2731/18 від 16.07.2020 року, N 1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо твердження посадової особи митного органу, що відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 20456 від 22.08.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.
Розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.
Термінами CIF і CIP дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.
Згідно Міжнародних правил тлумачення Інкотермс-2010, за умовами поставки FOB: «Продавець не має жодного зобов`язання перед покупцем щодо укладення контракту (договору) страхування.» Отже, жодна зі сторін не зобов`язана складати договір обов`язкового страхування. Таким чином, мінімальне страхування не повинно покривати зазначену в договорі ціну плюс 10%.
ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» здійснює добровільне страхування за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р. Згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р., страховий тариф складає 0,29% від страхової суми. Отже наданий страховий поліс №20456 від 22.08.2024р. відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. А отже розбіжність відсутня.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий страховий сертифікат не відповідає зазначеним умовам є необґрунтованими.
Щодо твердження посадової особи митного органу, що в автотранспортній накладній (СМR) від 25.10.2024 № 064094 зазначено, що перевізником є «Альфакоста Юкрен», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 28.10.2024 №СФ-40888, СФ-40889, СФ-40890- видані ТОВ «ТГЛ Укріїна».
Згідно з п.2.1.1. до договору №88189 від 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ТГЛ Укріїна» - експедитор зобов`язаний «здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою».
Разом з Листом №2810/1 від 28.10.2024р. до митного оформлення було надано Заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 82424/304776_5 від 30.07.2024р. та Договір №17/03-1 від 17.03.2017р. між ТОВ «ТГЛ Укріїна» та «Альфакоста Юкрен».
Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, доводи відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 (провадження № К/9901/5149/18), якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, 34 Огляд правових позицій КАС ВС що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо твердження посадової особи митного органу, що згідно з умовами п 4.26 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN продавець зобов`язаний передати з товаром Покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак до митного оформлення вона не надавалася.
Разом з Листом №2810/1 від 28.10.2024 року до митного оформлення було надано копію митної декларації країни відправника № 292120240000692758 від 23.07.2024 року.
Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000411/1 від 08.08.2024 року прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.
В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000842 від 08.08.2024 року є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4844,80 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №454331 від 07.01.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 4844,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м.Дніпро, пр.О. Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картку відмови – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000540/1 від 28.10.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001103.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 07.03.2025 року.
Суддя М.В. Дєєв
- Номер:
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.01.2025
- Дата етапу: 08.01.2025
- Номер:
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Відкрито провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.01.2025
- Дата етапу: 13.01.2025
- Номер:
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.01.2025
- Дата етапу: 29.01.2025
- Номер:
- Опис: Заява про ухвалення додаткового рішення
- Тип справи: Матеріали справи
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.03.2025
- Дата етапу: 06.03.2025
- Номер:
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.01.2025
- Дата етапу: 05.03.2025
- Номер:
- Опис: Заява про ухвалення додаткового рішення
- Тип справи: Матеріали справи
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.03.2025
- Дата етапу: 12.03.2025
- Номер: 852/8807/25
- Опис: визнання протиправними та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.04.2025
- Дата етапу: 04.04.2025
- Номер: 852/8807/25
- Опис: визнання протиправними та скасування рішень
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Залишено без руху
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.04.2025
- Дата етапу: 10.04.2025
- Номер: 852/8807/25
- Опис: визнання протиправними та скасування рішень
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Відкрито провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.04.2025
- Дата етапу: 07.05.2025
- Номер: 852/8807/25
- Опис: визнання протиправними та скасування рішень
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.04.2025
- Дата етапу: 13.06.2025
- Номер: 852/8807/25
- Опис: визнання протиправними та скасування рішень
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 160/516/25
- Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Дєєв Микола Владиславович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.04.2025
- Дата етапу: 03.07.2025