Справа № 2-3567/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.                     м. Одеса.

          Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді –Погрібного М.О.

При секретарі          –Олійник О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні (зала судових засідань №14) у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, діючої від себе та в інтересах неповнолітньої дочки  ОСОБА_3, за участю третьої особи служби у справах дітей Одеської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов’язання  повернути майно, припинення права володіння майном та виселення, -

                                                       В С Т А Н О В И В

          ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву, яку уточнила та просить витребувати від ОСОБА_2. квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 17,2 кв./м., загальною площею 30,2 кв./м.; зобов’язати відповідачку повернути їй, вказану квартиру; припинити право володіння ОСОБА_2. вказаною квартирою та виселити відповідачку разом з усіма  проживаючими з нею особами із зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення.

          В обґрунтування позову, вона посилалася на те, що 18 липня 1996 року чоловік її покійної тітки ОСОБА_4., ОСОБА_5 подарував їй квартиру АДРЕСА_2 про що був укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори.

          У грудні 2003 року ОСОБА_5. звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до неї, за участю третьої особи Восьмої одеської державної нотаріальної контори про визнання вказаного вище договору дарування недійсним. В задоволені позову ОСОБА_5 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року було відмовлено. Дане рішення суду, ОСОБА_5. оскаржив до апеляційного суду Одеської області, де колегія судів з розгляду цивільних справ, своєю ухвалою від 08 квітня 2009 року, рішення Суворовського районного суду м. Одеси скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнила та визнала договір дарування між ОСОБА_5 та нею, недійсним. Ухвалу апеляційного суду вона оскаржила до Верховного Суду України, який своєю ухвалою від 25 червня 2009 року призупинив виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року, про що був повідомлений ОСОБА_5. та його представник ОСОБА_6 Однак, ОСОБА_5., 13 липня 2009 року продав вказану квартиру відповідачці ОСОБА_2., за 19 774 гривні, уклавши з нею нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

          Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 лютого 2010 року, ухвала апеляційного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року була скасована і справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При повторному розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року, колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області, 22 грудня 2010 року було винесено ухвалу про відхилення апеляційної скарги та про залишення без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року.

Тому вважає, що ОСОБА_2., являючись добросовісним набувачем вказаної вище квартири, на підставі положення ст. 388 ЦК України, повинна повернути цю квартиру їй, оскільки квартира вибула з її володіння без її волі. В добровільному порядку, ОСОБА_2. на її пропозиції виконати вимоги закону не реагує. Тому просить її позовні вимоги задовольнити в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_2., діюча від себе та в інтересах неповнолітньої дочки в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що вона придбала спірну квартиру, як  добросовісний набувач на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. На час відчуження квартири, ОСОБА_5. був власником і мав право її продавати, що було перевірено нотаріусом. Обставини, на які посилається позивачка,  при придбані квартири, їй відомі не були. Тому вважає, що позивачка ОСОБА_1 не може мати до неї будь-яких претензій та позовних вимог.   

Третя особа -  служба у справах дітей Одеської міської ради в судове засідання не прибули. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, приєднане до справи. (л.с. №88).  Причини неявки суду не повідомили.

Вислухав позивача та відповідача, вивчив матеріали справи, суд вважає, що на підставі фактів, встановлених судом та досліджених доказів, позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України –якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що 18 липня 1996 року, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 яка складається з однієї жилої кімнати, жилою площею 17,2 кв./м., загальною площею 30,78 кв./м., про що був складений договір дарування, посвідчений Восьмою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі під номером 3-2346   (л.с. №7-8).

19 липня 1996 року вказаний договір був зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації з правом приватної власності за ОСОБА_1 (л.с. №8).

23  грудня 2003 року ОСОБА_5. подав до Суворовського районного суду м. Одеси позовну заяву до ОСОБА_1. за участю третьої особи Восьмої одеської державної нотаріальної контори, позовну заяву про визнання договору дарування недійсним.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1., яку він неодноразово уточнював, Суворовський районний суд м. Одеси, рішенням від 20 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, залишив без задоволення (л.с. №9-11).

08 квітня 2009 року, рішенням судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1.  був задоволений та договір дарування спірної квартири був визнаний недійсним. (л.с. №12-13).

На вказане рішення апеляційного суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду України, який своєю ухвалою від 19 червня 2009 року відкрив касаційне провадження, витребував цивільну справу з Суворовського районного суду м. Одеси та зупинив виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року до закінчення касаційного провадження. Копії вказаної ухвали, 25 червня 2009 року були направлені до Суворовського районного суду м. Одеси,   апеляційного суду Одеської області, відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, ОСОБА_1., ОСОБА_5, його представнику ОСОБА_6 та Восьмій одеській державній нотаріальній конторі для відому та виконання. (л.с. №14, 15).

Однак, знаючи про відкриття касаційного провадження та зупинення виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року, ОСОБА_5., 13 липня 2009 року, уклав з громадянкою ОСОБА_2. договір купівлі-продажу, на підставі якого продав спірну квартиру за 19 774 гривні. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за  №936 (л.с. №24). Також, вказаний договір був зареєстрований в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»15 липня 2009 року під реєстраційним  номером 27249084 (л.с. №22).

24 лютого 2010 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, касаційна скарга ОСОБА_1. була задоволена і рішення апеляційного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року про визнання договору дарування недійсним, було скасовано з направленням справи на новий розгляд в апеляційному порядку (л.с. №16-18).  

22 грудня 2010 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1. про визнання договору дарування недійсним було відхилено, а вказане вище рішення Суворовського районного суду м. Одеси залишено без змін (л.с. №19).

Таким чином було встановлено, що фактичним власником спірної квартири з часу укладення договору дарування являється ОСОБА_1 і вказана квартира вибула з її володіння в липні 2009 року не з її волі іншим шляхом.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 правомірно вимагає витребувати від ОСОБА_2. та зобов’язати останню повернути їй квартиру АДРЕСА_1 як власнику, чиї права на нерухоме майно були порушені.

Також правомірні її вимоги щодо припинення прав відповідачки ОСОБА_2. на володіння спірною квартирою, оскільки згідно п.2, ч.1 ст. 399 ЦК України –право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Оскільки на добровільні пропозиції про повернення позивачці її майна,  (квартири), відповідачка ОСОБА_2. не реагує, то її слід виселити із спірної квартири з усіма проживаючими із нею особами без надання іншого житлового приміщення, оскільки згідно ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачки ОСОБА_2., якими вона заперечувала проти позовних вимог, як в письмовій заяві так і в судовому засіданні, оскільки вони суперечать нормам ст. ст. 388, 399, 1212 ЦК України, які регулюють дані правовідносини та фактам, встановлених судом, що викладені вище.

Крім того, враховуючи те, що, згідно витягу №23298576 від 15 липня 2009 року та довідки Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»за №3309-06/760 від 12 квітня 2011 року, станом на 08 квітня 2011 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2. (л.с. №21, 22), суд вважає необхідним зазначити, що рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, що передбачено              ст. ст. 19,27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 388, 391, 399, 1212 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», суд, -

                                                        В  И  Р  І  Ш  И  В

          Позов задовольнити.

          Витребувати від ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 17,2 кв./м., загальною площею 30,2 кв./м.

          Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

          Припинити право володіння ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1.

          Виселити ОСОБА_2 разом з усіма  проживаючими з нею особами із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

          Копію рішення направити третій особі –службі у справах дітей Одеської міської ради.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 10 днів.

Суддя: