ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2937/11

 03.11.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Михайлова В.Є., при секретарі – Павлюченко Т.В., за участю позивача – ОСОБА_1    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,  

В с т а н о в и в:

       ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, уточнивши в подальшому свої позовні вимоги (а.с. 17) і просив стягнути з неї суму боргу в розмірі 164698,20 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачкою 14.02.2011 року було укладено договір позики на суму 7000 доларів США з терміном кінцевого повернення не пізніше 14.08.2011 року. Факт одержання грошей підтверджується розпискою відповідачки. У відповідності до умов договору відповідачка авансом сплатила проценти за шість місяців користування грошовими коштами та зобов’язалася не пізніше 14.08.2011 року повернути грошову позику. Позивач зазначає, що умовами договору позики була передбачена сплата пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення в розмірі 3% від суми невиконаного зобов’язання. До теперішнього часу суму позики відповідачкою не повернута. У зв’язку з чим позивач просить стягнути з останньої суму позики в зазначеному вище розмірі.        

       Позивач ОСОБА_1 в ході судового засідання уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з мотивів, викладених позові.   

 Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи сповіщалася належним чином та в строк неодноразово, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України умовою проведення заочного розгляду справи є неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними.  

Суд, за згодою позивача, розглянув справу за відсутністю відповідачки на підставі наявних в матеріалах справи доказів, шляхом ухвалення заочного рішення.

      Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано та підлягають задоволенню з наступних підстав.

      Відповідно до  ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

      Судом встановлено, що 14.02.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики (а.с. 4).

      Згідно з умовами зазначеного договору відповідачка одержала від ОСОБА_1 грошову позику в сумі 7000 доларів США на споживчі потреби строком на шість місяців кінцевим терміном повернення не пізніше 14.08.2011 року.

      Пунктом 7 зазначеного договору передбачено обов’язок ОСОБА_2 виплатити пеню в розмірі 3%  за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.     

      Позивач свої зобов’язання за вказаним договором позики виконав в повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7000 доларів США, про що свідчить розписка написана відповідачкою власноруч, яка міститься на зворотній стороні договору позики (а.с. 4).

      Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений договором позики строк – до 14.08.2011 року і до теперішнього часу суму боргу за договором позики ОСОБА_1 відповідачкою не повернуто, що свідчить про невиконання з боку останньої своїх зобов’язань за вказаним договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

      Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

      Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.   

      Статтею ст. 533 ЦК України передбачено,  що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

      Виходячи з викладеного вище, суд вважає що у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_2  своїх зобов’язань за договором позики від 14.02.2011 року позивач набув права вимагати від останньої стягнення на його користь неповернутої суми боргу в розмірі 7000 доларів США, що еквівалентно сумі в розмірі 55829,90 грн.

     Суд також знаходить обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки пені за несвоєчасне виконання зобов’язання з в розмірі  3%  за кожен день прострочення виконання зобов’язання в сумі 108868,30 грн., оскільки обов’язок відповідачки сплатити пеню в розмірі 3% прямо передбачений умовами договору позики, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

     Крім того, згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   

     Таким чином,  на користь ОСОБА_1 з відповідачки підлягає стягненню сума в загальному розмірі 164698,20 грн., розрахунок якої зроблений позивачем і який суд приймає при ухваленні даного рішення.  

     Судові витрати, пов’язані з розглядом справи та понесені позивачем і підтверджені ним документально у відповідності до ст. 88 ЦПК України також підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та судовий збір у розмірі 450 грн., а також на судовий збір в дохід держави в сумі 1250 грн.

    На підставі ст.ст. 3, 526, 529, 533, 625, 629, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212, 214-215, 218, 224-233 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:  

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 164698 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот дев’яносто вісім) гривень 20 копійок, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи, а саме: витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 450 (чотириста п’ятдесят) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

    Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір 1250 (одну тисячу двісті п’ятдесят) гривень.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Суддя