ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА       

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  "17" березня 2008 р.                           м.Чернівці                                        Справа № 2/3

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Іван Васильович

при секретарі судового засідання Добровольській А.Я., розглянувши адміністративну справу

за позовом Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці

до  Відкритого акціонерного товариства  “Електронмаш”

про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та  доставку  пенсій  - 84900,94грн.

                                   за участю представників:

від позивача –Чорней  Т.В. –за дорученням № 124/01 від 09.01.08р.

від відповідача –Березовський М.М. –голова правління ;

Собко І.П. –за дорученням від  05.03. 08р. за № 12/01 ;

Заграновська С.Й. –за дорученням від 20.0208р. за  № 08/01

СУТЬ СПОРУ:          Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці звернулось з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства “Електронмаш” м.Чернівці про стягнення заборгованості у сумі 84900,94грн. по відшкодуванню фактичних  витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. “б”, “з” ст.13 Закону України  “Про пенсійне  забезпечення” за період з 01.01.04р. по 25.11.07року.

Відповідач позовні  вимоги заперечує, посилаючись на те, що до переліку осіб, які  зазначені в розрахунку, включені витрати, яким  пільгові  пенсії  повинні призначатись згідно статті 100 Закону України “Про пенсійне  забезпечення” за № 1788 від 05.11.1991 року в звязку з тим, що вони мають на день введення в дію даного Закону (05.11.1991р.) повний стаж на зазначених  роботах ( чоловіки –12 років 6 місяців ; жінки – 10 років).

Про те, що  вищевказані  колишні  працівники  підприємства мають вказаний стаж роботи в шкідливих умовах праці, свідчать перевірки спеціалістів Пенсійного фонду України, які проводились впродовж 2002 –2004 рр. і задокументовані  відповідними  актами.

Крім того, сам ПФУ листом № 04/3846 від 21.05.2003 року чітко  визначив період  роботи на підприємствах, які  давали право на призначення  пенсій відповідно до ст.100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Також і Управління ПФУ в Першотравневому районі м.Чернівці листом № 04-3606-01-16  від 17.11.2003 року теж  підтвердило періоди, які дають право на призначення пільгових  пенсій. В той же час в 2005 році Управління ПФУ в Першотравневому районі м.Чернівці змінює свою  думку і призначає пенсію по ст. 13  Закону України  “Про пенсійне  забезпечення”, а  не по  ст. 100  Закону.

В зв’язку із  зарахуванням  Пенсійним  фондом  вищезазначених  осіб до числа тих, яким призначено пенсію по ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, товариство направляло листом № 74/01 від 28.09.06р. уточнюючі довідки (з № 62/01 по № 73/01 від 28.09.06р.) про  характер виконуваної  роботи на посадах, які  дають право на пенсію  на пільгових  умовах за списком № 2, з метою внесення коригувань до пенсійних  справ  зазначених  осіб.

ВАТ  “Електронмаш” неодноразово зверталось в управління  ПФУ в Першотравневому  районі м. Чернівці з проханням переглянути зазначений розрахунок нарахування фактичних витрат на виплату та доставку  пільгових  пенсій в зв’язку з тим, що статтею 100 Закону України “Про пенсійне  забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. визначено Порядок призначення  пільгових  пенсій  особам, які мали право на пенсію на пільгових  умовах до введення  в дію цього  Закону,  а саме:

Особам, які  працювали до введення в дію цього  Закону на роботах з шкідливими і важкими  умовами  праці, передбачених  раніше  діючим законодавством,  пенсії  за віком призначаються  на таких  умовах :

а) особам, які  мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим  Законом, призначаються відповідно до вимог за  віком і стажем, встановлених  раніше  діючим  законодавством.

А пунктом б статті 13  Закону України  “Про пенсійне  забезпечення” № 1788-ХІІ  від 05.11.1991 р.  визначено: б) працівники, зайняті повний робочий  день на інших  роботах з шкідливими і важкими умовами  праці, -  за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад  і  показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, -  і за результатами атестації  робочих  місць.

Атестація робочих  місць на підприємстві  після 01.01.1992р. не проводилась. Стаж роботи працівників після 21.08.92р. (п.4.1 Порядку застосування Списків № 1 і № 2  виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні  стажу  роботи, що дає  право  на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.05р.), не може вважатися  стажем  роботи, що дає право на пенсію за  віком на  пільгових умовах.

Таким чином, стаття 13  Закону України “Про пенсійне  забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. не може застосовуватись для працівників  даного підприємства.

У засіданні  суду оголошено перерву до 17.03.08р.

Дослідивши  матеріали справи, заслухавши  пояснення  представників  сторін, оцінивши  докази, суд  встановив :

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ВАТ “Електронмаш” м. Чернівці, являючись  платником  страхових  внесків на загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування, має  заборгованість по платежах до Пенсійного фонду, а саме: по відшкодуванню витрат, пов’язаних з доставкою і виплатою  пільгових  пенсій, призначених на підставі ст.13  Закону України  “Про пенсійне забезпечення” (далі - платежі) таким  працівникам підприємства як Гуцу М.Н., Василенко В.Г., Постевка В.М., Дронь О.М., Ярославська О.А., Іванович В.Т., Легоцька К.К., Луцяк  М.В., Сланіна В.Д. та Поштарюк Г.Д.

За період  з 01.01.2004 року по 25.11.2007 року вказаним громадянам Пенсійним  фондом  було виплачено  пенсії з урахуванням поштового  збору на загальну суму  84900,94грн.

Як зазначає позивач, що у відповідності до  підпункту 6.10. пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахо-ваними особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою  правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, та зареєстрованої в Міністерстві  юстиції  України 16.01.2004 року за № 64/8663 (надалі –Інструкція), у разі  призначення  пенсій на пільгових  умовах  особам, які  мають необхідний  стаж  роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для  зазначених  підприємств, у двох примірниках через  орган  Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього  підприємства. Відшкодування сум фактичних  витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунок  органу  Пенсійного фонду  за  місцем  його реєстрації.

Відкрите  акціонерне  товариство “Електронмаш”, будучи  платником страхових  внесків на загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування, що підтверджується анкетою  страхувальника  про  реєстрацію в Управлінні Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці, не  виконує свої  зобов’язання в частині  відшкодування  витрат, пов’язаних з доставкою і виплатою пенсій за віком, призначених відповідно до п. “б”, “з” ст.13 Закону України  “Про пенсійне забезпечення”.

Однак, суд вважає, що правових підстав для задоволення  позову немає з таких  мотивів.

Порядок  пенсійного  забезпечення  осіб, які до введення  в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12), працювали на роботах з шкідливими і  важкими умовами  праці, передбачених  законодавством, що діяло раніше, визначається  статтею  100 цього Закону.  Цією ж статтею  передбачено, що  особам, які до 01.01.1992 року  працювали  на роботах з шкідливими і важкими  умовами  праці, пенсії призначаються на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, відповідно до вимог, встановлених цим законодавством. Останнє не встановлює обов’язку  підприємств  відшкодовувати  ПФУ кошти виплачених пільгових  пенсій, також не вимагало  наявності  атестації  робочих місць як необхідної умови  для  набуття  права на призначення  пільгових  пенсій, оскільки Порядок проведення атестації в Україні введено в дію з 1992 року згідно з постановою  Кабінету  Міністрів  України  від  01 серпня 1992 року  № 442.

Тобто, у працівників ВАТ “Електронмаш” право на призначення  пільгової пенсії виникло на підставі статті 100 Закону України “Про  пенсійне  забезпечення” (1788-12), оскільки  на  товаристві атестація  робочих  місць за умовами праці не  проводилась, а тому стаж  роботи з шкідливими і важкими  умовами  праці  повинен зараховуватись виключно до 01 січня  1992 року.

Крім того, як  зазначено в актах  перевірки  спеціалістами  Пенсійного  фонду України, які проводились впродовж 2002-2004 рр., вказані в адміністративному  позові працівники  товариства на день  введення  в дію Закону України  “ Про пенсійне  забезпечення” (1788-12) мали  повний  стаж (чоловіки –12 років 6 місяців ;  жінки –10 років), що давав їм право на призначення  пенсій  відповідно до статті  100  Закону.

Посилання  позивача  на порядок  застосування  Списків  № 1 та № 2  виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, є  безпідставним, оскільки право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах  працівники, вказані у позові, набули  до набуття  чинності  даного Порядку, тобто, 01 грудня 2005 року.

Крім того, позивач у позові відносить до недоїмки заборгованість по сплаті боргу, яка виникла внаслідок несплати позивачем суми відшкодування  виплачених  пільгових  пенсій та  їх  доставки, а отже, дана сума не може вважатися недоїмкою в розумінні ст.106 Закону України  “Про  загальне  пенсійне страхування” (1058-15) та Інструкції  про порядок  обчислення  і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування до Пенсійного фонду України, які передбачають сплату страхових внесків на  загальнообов’язкове  пенсійне  страхування і не регулює порядку  призначення пільгових пенсій.

Тому, враховуючи вимоги вищевказаного Закону, заборгованість  відповідача  щодо  відшкодування ним сум по виплачених  пільгових  пенсіях не може  вважатись  недоїмкою зі страхових внесків на загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування,  і тому не може бути стягнута з товариства.

Одночасно позивач у позові  вказує, що відповідно до статті 2  Закону України “Про збір  на загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування” для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об’єктом  оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку  пенсій. Проте, ВАТ “Електронмаш” з 01 липня 2003 року  застосовує спрощену систему  оподаткування, а саме, сплачує  єдиний податок відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему  оподаткування, обліку  та  звітності  суб’єктів  малого  підприємництва”.

Платники податків, які перейшли на спрощену систему оподаткування, не зобов’язані додатково до єдиного податку сплачувати  обов’язкові  платежі, які  не передбачені  Указом, зокрема, збір на державне пенсійне  страхування.

З огляду  на викладене, керуючись ст.ст. 86, 159, 160,161,162,163,167, 185,186, п.6 Прикінцевих та перехідних  положень  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. У позові відмовити.

Постанова  набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення  цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст.186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 цього Кодексу, з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                  І.В.Скрипничук