ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2008 р.

Справа № 3/48

За  позовом     Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району

до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

про визнання  недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської  ради № 129/3   від 22.02.2005 року та скасування   угоди   оренди  будівлі

Паскарь А. Д. –головуючий суддя, Миронюк С.О., Чорногуз М.Г. –судді

Представники:

від позивача –Гідора Н. М., доручення від 17.03.2008

від відповідача – Марчук Д.П., довіреність від 26.04.2006 № 8/18-259

за участю прокурора Солдатова Р. О.

          

          СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - Чернівецької КЕЧ району м. Чернівці, правонаступником якого є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, звернувся з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради м. Чернівці про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 129/3 від 22.02.2005 року та скасування угоди оренди будівлі за адресою: вул. Ємінеску, 4 м. Чернівці.

         Позов мотивувався тим, що   прийняте   відповідачем   спірне   рішення  суперечить чинному законодавству, оскільки на день звернення прокурора з даним позовом у провадженні господарського суду Чернівецької області знаходилася справа № 9/27 за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону до виконавчого комітету Чернівецької міської   ради і Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації про визнання  недійсним  рішення  виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 18 лютого 2003 року №119/4 та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Ємінеску, 4. загальною площею 1633,5 кв. М, та справа за № 2/109 за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону до виконавчого комітету Чернівецької міської ради і Чернівецького   міського   комунального   бюро   технічної   інвентаризації   та  Чернівецької  міської  ради про визнання недійсним рішення виконкому від  18  лютого   2003   року  №   119/4,   п. 2 виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 232/6 від 23 березня 2004 року, рішення № 434 від 02.04.2004 року 20 сесії ХХІУ скликання Чернівецької міської ради та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлі за адресою: м. Чернівці, вул. Ємінеску, 4.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2005 року провадження у справі було зупинено до вирішення пов’язаної з нею справи господарського суду Чернівецької області  № 2/109 за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону до виконавчого комітету Чернівецької міської ради і Чернівецького   міського   комунального   бюро   технічної   інвентаризації про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради та скасування реєстрації права власності на нерухоме  майно.

Після вирішення зазначеної справи ухвалою від 12.02.2008  провадження у даній  справі було поновлено, а розгляд справи був призначений на 29.02.2008.

Ухвалою від 29.02.2008 через незабезпечення позивачем явки свого представника у судовому засіданні розгляд справи був відкладений на 18.03.2008.

Представники позивача та прокурор, який бере участь у розгляді справи,  просили суд позов задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача просив  у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

В травні 2004 року військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Чернівецької комунальної експлуатаційної частини району (далі - Чернівецька КЕЧ), звернувся в суд з позовом до Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 18 лютого 2003 року № 119/4, пункту 2 рішення від 23 березня 2004 року № 232/6 та рішення від 2 квітня 2004 року № 434; визнання видачі свідоцтва на право власності  на будівлю недійсним; визнання права власності на будівлі та споруди за адресою вулиця Ємінеску, 4, літери «А», «Б», «В», «Г»у місті Чернівці за державою в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України (Чернівецького КЕЧ району).

Позовні вимоги мотивувались тим, що будівлі, визначені в оскаржуваних рішеннях, закріплені за Міністерством Оборони України (далі –МОУ) та знаходяться на балансі Чернівецької КЕЧ району. Крім того, в 1992 році ці будівлі не ввійшли до комунальної власності міста, а тому прийняті рішення порушують законні права власника майна, яким є МОУ.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24 травня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2006 у позові відмовлено.

Рішення судів ґрунтуються на тому, що будівлі, які зазначені в оскаржуваних рішеннях, були передані Міністерству Оборони України виключно в користування, що підтверджується рішенням звуженого виконавчого комітету Чернівецької обласної ради від 12 травня 1953 року. Зазначене майно не закріплювалось Міністерством Оборони України в порядку, передбаченому Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»за позивачем на праві оперативного управління, а передано йому в користування. Здійснення позивачем його поліпшень, матеріалами справи не підтверджується. Щодо визнання за державою в особі Міністерства Оборони України права власності на дане майно, судами зазначено про відсутність залежності того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, адже воно не втрачає статусу державної власності.

В ході розгляду зазначеної справи судами встановлено, що 18 лютого 2003 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення № 119/4, пунктом 1 якого вирішено оформити право комунальної власності територіальної громади міста Чернівці на будинковолодіння по вулиці Ємінеску, 4 в цілому, що складається з будівлі під літерою «А»загальною площею 1539 кв.м., їдальні під літерою «Б», загальною площею 55 кв. м, навісів, під літерами «В», «Г»та зобов'язано міському комунальному бюро технічної інвентаризації видати міській раді свідоцтво на право власності на об'єкти визначені в пунктах 1-2 рішення.

Пунктом 2 рішення № 232/6 від 23 березня 2004 року виконавчого комітету Чернівецької міської ради, внесено зміни в пункт 1 рішення № 119/4, а саме вилучено слово «оформити»та замінено словом «підтвердити».

Рішенням 20 сесії XXIV скликання № 434 від 2 квітня 2004 року Чернівецька міська рада затвердила пункт 1 рішення виконавчого комітету № 119/4 від 18 лютого 2003 року та пункти 2, 3 рішення виконавчого комітету № 232/6 від 23 березня 2004 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсними зазначених вище рішень, суди  виходили з того, що відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. При цьому, посилались на рішення господарського суду Чернівецької області від 6-8 липня 2004 року відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Чернівецької міської ради № 434 від 2 квітня 2004 року. Крім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 січня 2005 року встановлено правомірність дій та рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України»військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Тобто, ознаками військового майна є належність його до державної власності та закріплення за відповідним військовим формуванням.

Згідно з частиною 2 статті 2 зазначеного Закону Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Таким чином, оскільки з моменту набрання чинності даного Закону (з 03 листопада 1999 року) Міністерством оборони України рішення стосовно закріплення спірних приміщень за відповідною військовою частиною не приймалось, відповідно спірне майно не набуло статусу військового майна, а тому безпідставними є посилання скаржника на те, що його відчуження має здійснюватись Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2005 року № 129/3 про надання апеляційному суду Чернівецької області в оренду  будівлі, загальною площею 1633,50 м кв., розташованої  в м. Чернівці, вул. Ємінеску, 4, та укладеного на підставі зазначеного рішення договору оренди нерухомого майна № 57 від 23 лютого 2005 року прийняте та укладене без будь-яких порушень законодавства.

Крім того, приймаючи рішення, колегія суддів також враховує, що як рішення, так і договір, який був укладений до 22 січня 2006 року, втратили чинність, а тому навіть якщо вони суперечили законодавству на день вирішення даної справи неможливо визнати їх недійсними, оскільки не можна визнавати недійсним те, що не існує та не діє.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

          У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Головуючий суддя                                                              А. Паскарь

                                 

                 Суддя                                                                           С. Миронюк

   

                 Суддя                                                                           М. Чорногуз